Ухвала суду № 42404302, 14.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2015 року м. Київ К/9991/50799/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Веденяпін О.А., Зайцев М.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі -ДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.03.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012

у справі № 2а/0570/2882/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.03.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 1023.02.2012 № 0000082304.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про включення платником до податкового кредиту сум ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з малим підприємством товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лія», товариством з обмеженою відповідальністю «Винфорт», товариством з обмеженою відповідальністю «Главпотребсоюз» за травень, липень, серпень 2011 року. За наслідками цієї перевірки податковим органом складено акт від 15.12.2011 № 3972/23-311/34604386 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012 № 0000022304, за яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 967 674 грн. (у тому числі 750 398 грн. за основним платежем та 217 276 грн. за штрафними санкціями).

За результатами оскарження Товариством цього донарахування в адміністративному порядку відповідачем було частково скасовано зазначений акт індивідуальної дії та у зв'язку з цим прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012 № 0000082304, за яким позивача зобов'язано сплатити ПДВ у сумі 29 499 грн. (у тому числі 19 666 грн. за основним платежем та 9833 грн. за штрафними санкціями).

Як встановили суди, мотивом для нарахування зазначеної суми податкового зобов'язання став висновок податкового органу про те, що сформований позивачем податковий кредит за податковими накладними від 05.07.2011 № 4330, від 05.07.2011 № 4343 та від 01.07.2011 № 48 не відповідає сумам ПДВ, вказаних у цих податкових накладних.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 цієї ж статті Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, непідтердженість сформованого платником податкового кредиту даними податкової накладної (іншого документа у визначених випадках) утворює склад податкового правопорушення та є підставою для відповідальності платника.

Втім у розглядуваній справі суди встановили, що висновок ДПІ про невідповідність задекларованих позивачем сум податкового кредиту сумам ПДВ, вказаним у зазначених податкових накладних, зроблений без урахування уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ, поданих позивачем до контролюючого органу 17.11.2011 (тобто до моменту проведення податкової перевірки). Згідно з цими уточнюючими розрахунками позивач відкоригував відповідні суми податкового кредиту на підставі спірних податкових накладних.

Право платника на подання уточнюючого розрахунку у зв'язку із самостійним виявленням помилок у раніше поданій ним податковій декларації до моменту проведення податкової перевірки передбачено пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України та обумовлює обов'язок податкового органу врахувати дані такого уточнення при проведенні перевірки, що, однак, не було зроблено ДПІ в розглядуваному випадку.

На підставі цього суди цілком об'єктивно не погодилися із законністю оспорюваного донарахування грошового зобов'язання з ПДВ та правомірно задовольнили позов.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.03.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 у справі № 2а/0570/2882/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.А. Веденяпін М.П. Зайцев