Ухвала суду № 42404257, 10.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року м. Київ К/9991/14659/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року

у справі № 2-а-13262/10/2070

за позовом Акціонерного товариства «Полімерагро»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Акціонерне товариство «Полімерагро» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 000036155/0 від 13 вересня 2010 року та № 000036155/1 від 08 жовтня 2010 року (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 01 грудня 2010 року).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року позов було задоволено у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ № 000036155/0 від 13 вересня 2010 року. Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ № 000036155/1 від 08 жовтня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь АТ «Полімерагро» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Харківська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Харківська ОДПІ провела невиїзну документальну перевірку АТ «Полімерагро» з питань правомірності формування податкового кредиту у червні 2010 року по взаємовідносинах з ПП «УКРБУД-ПБК 21» та правильності обчислення податку на додану вартість за червень 2010 року, за результатами якої був складений акт № 3232/155/22652909 від 28 серпня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2010 року на суму 133508,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що АТ «Полімерагро» безпідставно віднесло до складу податкового кредиту червня 2010 року податок на додану вартість, сплачений у складі вартості товару (поліетилену), придбаного у ПП «УКРБУД-ПБК 21» відповідно до договору поставки від 01 липня 2009 року № 01/07, оскільки згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України контрагентом позивача станом на дату перевірки не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року та, відповідно, не задекларовано свої податкові зобов'язання. Також, в акті перевірки було вказано, що згідно даних податкової декларації з податку на прибуток ПП «УКРБУД-ПБК 21» за 1 квартал 2010 року та додатку К/1 до неї у підприємства відсутні показники амортизаційних відрахувань, що свідчить про відсутність основних засобів у вказаного суб'єкта господарювання; у підприємства відсутні показники балансової вартості основних засобів, що свідчить про неможливість здійснення вказаним суб'єктом господарювання господарських операцій. При цьому, в акті перевірки було вказано, що відповідно до розрахунку комунального податку за 2 квартал 2010 року (вх. № 86843 від 06 серпня 2010 року) ПП «УКРБУД-ПБК 21» має загальну кількість працівників 21 чоловік.

15 вересня 2010 року Харківська ОДПІ на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 000036155/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила АТ «Полімерагро» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 186911,20 грн., у тому числі: 133508,00 грн. - за основним платежем, 53403,20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарга була залишена без задоволення, а податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення № 000036155/1 від 08 жовтня 2010 року на аналогічну суму податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до податкового кредиту червня 2010 року податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбаного у ПП «УКРБУД-ПБК 21» товару, на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виданих належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, з урахуванням того, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є ПП «УКРБУД-ПБК 21», з огляду на що недекларування вказаним суб'єктом господарювання своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість несе негативні наслідки лише для ПП «УКРБУД-ПБК 21» та не є підставою для позбавлення платника податку (покупця) права на податковий кредит.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту, регулюються статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Положеннями абзацу 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податків права на включення сплачених ним у складі вартості придбаних товарів сум податку до складу податкового кредиту із фактичною поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, реальність господарських операцій з придбання позивачем у ПП «УКРБУД-ПБК 21» товару (поліетилену) на підставі договору поставки № 01/07 від 01 липня 2009 року підтверджується: податковими накладними, видатковими накладними та відповідними платіжними дорученнями (арк. справи 23-27, 29-31). Фактичне отримання позивачем товару підтверджується витягом із журналу реєстрації довіреностей (арк. справи 28).

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по декларуванню та сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Харківської ОДПІ підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна