Ухвала суду № 42404225, 17.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Київ К/9991/19539/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Іванов К.Ю.,

за участю:

представника позивача - Петрової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року

у справі № 2а-128/09/0770

за позовом Приватного підприємства «Інтерекс»

до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Інтерекс» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 грудня 2008 року № 0002592340/0 2822/2301/34570551/2950.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року позов було задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ Закарпатської області від 17 грудня 2008 року №0002592340/0 2822/2301/34570551/2950 щодо зменшення ПП «Інтерекс» суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за жовтень 2008 року на суму 2309996,00 грн. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Інтерекс» понесені судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Мукачівська ОДПІ Закарпатської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - Мукачівської ОДПІ Закарпатської області його правонаступником - Мукачівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 893406 від 07 червня 2013 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Мукачівська ОДПІ Закарпатської області провела позапланову виїзну перевірку ПП «Інтерекс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 1439/23-01/34570551 від 15 грудня 2008 року.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені вимоги пунктів 4.1, 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року на 2309996,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що внаслідок реалізації «Інтерекс» попередньо імпортованих на митну територію України товарів (електронно-технічного обладнання, комп'ютерних комплектуючих, телевізійних комплектуючих, виробів з пластмаси та інших товарів) за цінами, нижчими за звичайні ціни, які відповідають їх митній вартості, позивачем були порушені вимоги пункту 4.1 статті 4, Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки імпортуючи вказаний товар, позивач до податкового кредиту включав суму податку на додану вартість, обчислену із загальної суми митної вартості, а при реалізації названого товару на митній території України - суму податку на додану вартість, обчислену із договірної (контрактної) ціни, яка нижча за її митну вартість.

17 грудня 2008 року Мукачівська ОДПІ Закарпатської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002592340/0 2822/2301/34570551/2950 (форми «В1»), яким згідно з підпунктами «б», «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ПП «Інтерекс» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року на 2309996,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що поняття «митна вартість» та «звичайна ціна» не є тотожними поняттями при здійсненні податкових платежів, а законодавство України не містить положень про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Пунктом 1.18 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з положеннями абзацу 1 підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Отже, законом встановлено, що база оподаткування - це договірна (контрактна) ціна, визначена за вільними цінами, які не можуть бути нижчими за звичайні ціни.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України (зокрема для ведення митної статистики), не є тотожними і не можуть бути порівнюваними.

У відповідності до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України товарів згідно вимог пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», натомість податковий орган з посиланням на пункт 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» дійшов висновку про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що доводи податкового органу стосовно того, що згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування податком на додану вартість зазначених операцій має обмежуватися митною вартістю імпортованого товару, яка відповідає його звичайній ціні, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і є помилковими.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Мукачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна