Ухвала суду № 42404136, 21.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/800/31261/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Васильченко Н.В., Сороки М.О.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"" до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Клюковського Максима Володимировича про визнання протиправним, скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної реєстраційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року,

у с т а н о в и л а :

У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит"" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Клюковського Максима Володимировича, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Клюковського М.В. № 10222677 від 24 січня 2014 року щодо відмови у проведенні державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна;

- зобов'язати Державну реєстраційну службу України розглянути заяву, прийняту 18 грудня 2013 року щодо реєстрації права власності на нерухоме майно;

- стягнути з відповідачів витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 73,08 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за результатами розгляду заяви ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"", державний реєстратор прийняв рішення № 10222677 від 24 січня 2014 року про відмову у реєстрації права власності на нерухоме майно, мотивуючи тим, що у правовстановлюючому документі, поданого позивачем не міститься інформація про житлову площу об'єкту нерухомості, що унеможливлює державну реєстрацію прав.

Позивач вважає, що суб'єктом владних повноважень безпідставно відмовлено ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"" у реєстрації права власності на нерухоме майно, оскільки у договорах, поданих державному реєстратору була наявна інформація про житлову площу об'єкту нерухомості, право власності на яке підлягає реєстрації.

У зв'язку з цим, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"" звернувся в суд з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень № 10222677 від 24 січня 2014 року та зобов'язання розглянути заяву, прийняту 18 грудня 2013 року щодо реєстрації права власності на нерухоме майно.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"" задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Клюковського М.В. № 10222677 від 24 січня 2014 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов'язано Державну реєстраційну службу України повторно розглянути заяву позивача, прийняту 18 грудня 2013 року, реєстраційний номер 9201801, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_1, житлова площа якої складає 34,50 кв. м, а загальна - 59,4 кв. м.

Зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати у сумі 48,72 грн. на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"" з Державної реєстраційної служби України за рахунок бюджетних асигнувань.

У своїй касаційній скарзі Державна реєстраційна служба України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В свою чергу, позивач у своїх запереченнях вказує на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Київського районного суду міста Полтави від 28 лютого 2012 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № К-39-2006 від 21 червня 2006 року звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № З-39-2006 від 21 червня 2006 року - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 59,4 кв. м, власником якої є ОСОБА_2, шляхом продажу її ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"" від свого імені будь-якій особі-покупцеві за початковою ціною 313290,00 гривень.

У зв'язку із неможливістю реалізувати квартиру, 05 грудня 2013 року Апеляційним судом Полтавської області постановлена ухвала, якою змінено спосіб виконання рішення Київського районного суду міста Полтави від 28 лютого 2012 року, відповідно до якого передано у власність позивача квартиру АДРЕСА_1.

З метою проведення реєстрації права власності та одержання документу, що підтверджує реєстрацію права власності на даний об'єкт нерухомого майна, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"" звернувся із заявою до Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, за результатами розгляду якої, державним реєстратором Державної реєстраційної служби України Крюковського М.В. на підставі статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 року, прийнято рішення № 10222677 від 24 січня 2014 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень з тих підстав, що поданий заявником правовстановлюючий документ не містить житлової площі об'єкту, що унеможливлює державну реєстрацію прав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що документи, подані позивачем для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень відповідають вимогам статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та дають можливість встановити відповідність заявлених прав документам, що їх підтверджують.

Таку позицію Окружного адміністративного суду міста Києва підтримав і Київський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачений порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Стаття 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містить виключний перелік підстав, у відповідності до яких приймається рішення про відмову у державній реєстрації прав: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно із пунктом 26 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 року, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що документом, який підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили стосовно права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"" до заяви про реєстрацію права власності було додано рішення Київського районного суду міста Полтави від 28 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 05 грудня 2013 року.

Карткою прийому заяви № 9201801, в якій вказано перелік документів, доданих до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень підтверджується надання вищезазначених судових рішень.

Державним реєстратором Державної реєстраційної служби України Крюковським М.В. було прийнято рішення № 10222677 від 24 січня 2014 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень з тих підстав, що поданий заявником правовстановлюючий документ не містить житлової площі об'єкту, що унеможливлює державну реєстрацію прав.

З вищевказаних судових рішень вбачається, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № К-39-2006 від 21 червня 2006 року позивачу передано у власність квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 59,4 кв. м.

Доводи відповідача щодо відсутності правовстановлюючого документу стосовно житлової площі об'єкту спростовується договором купівлі-продажу від 05 березня 2002 року, в якому вказано, що житлова площа об'єкту становить 34,50 кв. м.

Відповідно до статті 129 Конституції України судові рішення обов'язкові до виконання.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що рішенням Київського районного суду міста Полтави від 28 лютого 2012 року та ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 05 грудня 2013 року чітко встановлено виникнення, перехід та припинення права власності на об'єкт нерухомого майна, а договором купівлі-продажу як правовстановлюючим документом визначена житлова площа спірної квартири, державний реєстратор прийняв рішення всупереч чинному законодавству.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відповідач діяв не на підставі та поза межами, наданих повноважень, які передбачені законодавством.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222-224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді Н.В. Васильченко

М.О. Сорока