Ухвала суду № 42403723, 15.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2015 р. м. Київ К/9991/32209/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Бившевої Л.І.

Островича С.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопромислова переробна компанія «Чорноморець» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012

у справі № 2-а-1570/3548/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопромислова переробна компанія «Чорноморець»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області

про визнання протиправними дій, визнання недійсними податкових-повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибопромислова переробна компанія «Чорноморець» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про визнання протиправними дій, визнання недійсними податкових-повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржуване рішення, залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.11.2011.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «РППК «Чорноморець» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складений акт №496/23/31969713 від 22.03.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.1, ст.4, п.п.7.2.3, 7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.5, п.7.4Закону України «Про податок на додану вартість»

На підставі зазначеного акту фіскальним органом прийнято №0000312301 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 25750 гривень; №0000322301 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 52811грн.; №0000202360 про визначення податкового зобов'язання зі штрафних фінансових санкцій за порушення Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ в сумі 3000грн.; №00001291701 про визначення податкового зобов'язання зі штрафних фінансових санкцій за порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та ст.51 глави 2 Податкового Кодексу України в сумі 510 грн.

Предмет касаційного розгляду є податкові повідомлення-рішення №0000312301 та №0000312301.

Підставою для винесення зазначених рішень був висновок фіскального органу, про те що, позивач безпідставно включив до складу валових витрат у (серпні) 2010 року вартість придбаного масла М10 Г2цс на загальну суму 82400,0 грн., оскільки на думку податкового органу контрагент позивача здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а тому його правочин з позивачем є нікчемним.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 31.12.2010) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (у тому числі податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що податковий орган не довів безтоварність операцій позивача з контрагентом ПП «Меридіан». Крім того, жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі податковим органом свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопромислова переробна компанія «Чорноморець» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 у справі № 2-а-1570/3548/11 слід задовольнити, постанову суду апеляції інстанції скасувати, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопромислова переробна компанія «Чорноморець» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 у справі № 2-а-1570/3548/11 скасувати.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Л.І. Бившева С.Е. Острович