Ухвала суду № 42403535, 14.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2015 року м. Київ К/800/54028/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Костенка М.І.,

секретаря - Загороднього А.А.,

за участю представника позивача - Левицького В.А.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодок-Партс" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі № 826/1417/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодок-Партс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодок-Партс" (далі - ТОВ " Автодок-Партс" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, я кому просило визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року № 0006532201, № 0006542201 і № 0006552201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 16 жовтня 2013 року по 22 жовтня 2013 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ " Автодок-Партс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 вересня 2012 року по день проведення перевірки, в тому числі фінансово-господарських взаємовідносинах із ТОВ "Трейд Лайн Груп".

За результатами перевірки складено Акт від 30 жовтня 2013 року № 313/1-22-01-37412951 (далі - Акт), в якому встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, внаслідок чого, занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 292 637 грн., в тому числі по періодах: за 2012 рік в сумі 81 961 грн., за 1 кв. 2013 року в сумі 210 676 грн.; п 198.1, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, яке підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 308 039 грн., в тому числі : за листопад 2012 року - 44 128,33 грн., за грудень 2012 року - 22101,74 грн., за січень 2013 року - 65 644,79 грн., за лютий 2013 року - 63 781,26 грн., за квітень 2013 року - 76 527,63 грн., за травень 2013 року - 93,23 грн., за червень 2013 року - 35 762,49 грн., та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 144 953 грн., в тому числі: за червень 2013 року - 144 953 грн.

На підставі названого Акту відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року:

- № 0006532201 (форми «В4»), яким за порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року на суму 144 953,00грн.;

- № 0006542201 (форми «Р»), яким за порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 365 796, 00 грн., в т.ч. 292 637, 00 грн. - основний платіж, 73 159, 00 грн. - штрафні (фінансові)санкції;

-№ 0006552201 (форми «Р»), яким за порушення вимог п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 385 049, 00 грн., в т. ч. 308 039, 00 грн. - основний платіж, 77 010, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазаначили, що позивачем не надано суду достовірних доказів на підтвердження реальності здійснених господарських операцій між ним та ТОВ "Трейд Лайн Груп", а надані документи мають суттєві недоліки та не надають необхідної інформації щодо встановлення реальності факту правочину.

Стаття 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України передбачає, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України)

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункт 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема, податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Судами встановлено, що 23 листопада 2012 року між ТОВ "Автодок-Партс" та ТОВ "Трейд Лайн Групп", укладений договір поставки товару за № 23/11.

За умовами цього договору, постачальник ("Трейд Лайн Групп") зобов'язується виготовляти та систематично передавати у власність покупцю (ТОВ "Автодок-Партс") певний товар (автомобільні запчастини), покупець, в свою чергу, - приймати цей товарі і своєчасно здійснювати його оплату.

В підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано ряд первинних документів.

Однак, до наданих первинних документів суди віднеслись критично, обґрунтувавши свої висновки тим, що в видаткових накладних відсутні посади і П.І.Б. осіб, відповідальних за проведення господарських операцій та місце складання, надані не всі товарно-транспортні накладні, а в наданих відсутні відомості щодо конкретних адрес пунктів навантаження та розвантаження вантажів. Відсутній журнал обліку довіреностей за 2012-2013 роки, подорожні листи, заявки покупця на поставку товару (відповідно до договору), сертифікати якості товару, паспорти на придбані товари, докази на підтвердження подальшого використання товару в господарській діяльності позивача (рух товару по складу, передача матеріально-відповідальним особам тощо).

Також, були враховані обставини викладені у постанові старшого слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві Мартинюка О.Б. про призначення позапланової перевірки від 24 вересня 2013року та письмові пояснення ОСОБА_4 (директора ТОВ "Трейд Лайн Груп"), які були відібрані 12 лютого 2013 року під час досудового розслідування кримінального провадження № 12012110000000564, щодо діяльності ТОВ "Трейд Лайн Груп". ОСОБА_4 зазначив, що йому не було відомо про те, що він є директором товариства, документи податкової звітності та фінансово-господарської діяльності названого товариства ніколи не підписував та нікого не уповноваж на такі дії.

Крім того судами встановлено, що відповідно до наданих відомостей про купівлю запчастин у ТОВ "Трейд Лайн Груп" та продаж контрагентам з 26 листопада 2012 року по 30 червня 2013 року придбаний позивачем товар реалізовувався третім особам по датам раніше, ніж був придбаний. Так, придбаний 24 січня 2013 року товар був реалізований Автоцентру "Форто" - 16 січня 2013 року, придбаний 20 травня 2013 року товар в подальшому реалізований ТОВ "Вояж Авто" - 11 лютого 2013 року, тощо.

Зазначене не дає підстав стверджувати, що позивачем в подальшому реалізовано товар, придбаний саме у ТОВ "Трейд Лайн Груп".

Враховуючи викладені обставини та наведені норми, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що викладені в Акті перевірки висновки податкового органу про безтоварність господарських операції між позивачем та його контрагентом є обґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними.

Згідно з частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодок-Партс" залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: