Постанова № 42403178, 20.01.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року Справа № 910/15631/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.11.2014у справі№ 910/15631/14 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт "ЛТД"доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз"простягнення 48 414,33 грн.за участю представників: позивачаМарченко В.А., дов. від 05.01.2015відповідачаРастєгаєва Ю.В., дов. від 29.12.2014, Васійчук Л.Ф., дов. від 29.12.2014

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт "ЛТД" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" основного боргу в сумі 47921,16грн., 480,90 грн. - пені, 12,27 грн. - 0,1 % річних.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором від 15.01.2013 № 1301000312 відповідно до положень статей 509, 526, 610, 611, 664 Цивільного кодексу України та 193, 230, 231 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов просив у задоволенні позову відмовити у зв'язку з його необгрунтованістю; пославшись на статті 530, 614 Цивільного кодексу України вказав, що у зв'язку з тяжкою фінансовою ситуацією він обмежений у фінансуванні витрат, що спричинило затримку в розрахунках з контрагентами та свідчить про ненавмисний характер таких дій, окрім цього позивач здійснив поставку з простроченням строків поставки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2014 (суддя Підченко Ю.О.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 47921,16 грн., пеню в сумі 480,90 грн., 0,1% річних - 12,27 грн. та судовий збір - 1827 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 (судді: Куксов В.В. - головуючий, Авдеєв П.В., Ільєнок Т.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт "ЛТД" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення у даній справі, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами приписів статей 4-2, 4-3, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судовими інстанціями не було всебічно, повно та об'єктивно з'ясовані усі обставини справи в їх сукупності, не надано оцінки доводам відповідача, помилково визнано належними та допустимими доказами подані позивачем документи на підтвердження заборгованості відповідача, що повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55.

Позивач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів, пославшись на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 15.01.2013 Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт "ЛТД" (Продавець) укладено договір № 1301000312.

Згідно з пунктом 1.1 договору Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю лампи електричні, найменування, кількість і ціна якого вказані в Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, а Покупець зобов'язується на умовах цього Договору прийняти товар та сплатити його вартість.

Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна договору згідно Специфікації складає 396748,98 грн., у тому числі ПДВ 20% - 66124,83грн.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що сплата вартості поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця по факту поставки окремих партій товару не пізніше 90 календарних днів з дати поставки.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору товар Продавець зобов'язується поставити та передати Покупцю окремими партіями за письмовими заявками Покупця протягом 10 календарних днів з дати відправлення заявки Покупцем. Товар поставляється транспортом Продавця та за його рахунок на склад Покупця за адресою: Боярське ЛВУМГ, вул. Маяковського, 49, м. Боярка, Київська область, 08150.

Згідно з пунктом 5.4 Договору перехід права власності на товар Покупцю відбувається з моменту передачі цього товару на склад Покупця.

Відповідно до пункту 11.1 Договору даний договір є чинним з моменту його укладання сторонами і діє протягом одного року з дати укладання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Пунктом 8.4 Договору визначено, що за порушення строку розрахунку більш ніж на 30 робочих днів, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченого товару, але не більше 3% від суми неоплаченого товару.

Пунктом 8.5 Договору передбачено, що у разі прострочення Покупцем строку оплати товару, останній сплачує Продавцю 0,1% річних від простроченої суми.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 179239,61 грн., однак відповідачем оплачено даний товар частково, в сумі 131318,45 грн. Товар в сумі 47921,16 грн., поставка якого підтверджується видатковою накладною від 27.12.2013 № КРС-0009466 на суму 18167,34 грн. та видатковою накладною від 14.01.2014 № КРС-0000389 на суму 39753,82 грн. прийнято представником Покупця Козловською Л.Ю., яка діяла на підставі довіреності від 27.12.2013 № 340. Відповідач зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим у нього утворився борг у сумі 47921,16 грн.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків за період з 15.01.2013 по 07.08.2014 основна заборгованість відповідача перед позивачем станом на 07.08.2014 становить 47921,16 грн., акт підписаний та скріплений печатками обома сторонами.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо повної оплати товару за договором від 15.01.2013 № 1301000312 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт "ЛТД" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" основного боргу в сумі 47921,16грн., 480,90 грн. пені та 12,27 грн. 0,1 % річних за період з 28.03.2014 по 04.07.2014.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з доведеності матеріалами справи фактичних обставин, що полягають у виконанні позивачем договірних зобов'язань, настання у відповідача строку виконання грошового зобов'язання по оплаті товару відповідно до положень договору та приписів чинного законодавства та порушення відповідачем цього зобов'язання; доводи відповідача судами відхилено з тих мотивів, що його не може бути звільнено від оплати прийнятих товарів, а розрахунок пені та річних відповідає періоду прострочення оплати, умовам договору та приписам законодавства.

За статтями 43, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 цього Кодексу, тобто, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 175, статті 193 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій визначено, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір відповідає договору поставки згідно з визначенням, що міститься у статті 265 Господарського кодексу України. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 664 цього Кодексу обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

За змістом статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Одностороння відмова від зобов'язання чи одностороння зміна його умов не допускаються, крім випадків, передбачених договором чи законом, зокрема, у випадках порушення зобов'язання; такі випадки повинні підтверджуватися належними доказами, складеними та оформленими відповідно до вимог законодавства.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому за положеннями статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладено обов'язок доведення належними та допустимими доказами обставин, на які вони посилаються у підтвердження своїх вимог та заперечень.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, а доводами касаційної скарги не спростовано, що відповідач не навів жодних доказів у підтвердження підстав для невиконання ним зобов'язання з оплати прийнятого товару.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, а відповідачем не спростовано, що наявні у матеріалах справи документи є первинними документами бухгалтерського обліку, належними та допустимими письмовими доказами, що підтверджують існування між сторонами спору зобов'язальних правовідносин, одержання за видатковою накладною товару уповноваженим представником відповідача; підписавши акт звірки взаємних розрахунків без зауважень, відповідач вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та виконання зобов'язання на підставі підписаних сторонами видаткових накладних та довіреності на отримання товару.

Посилаючись у касаційній скарзі на невідповідність вимогам ДСТУ 4163-2003, відповідач не навів суті порушення зазначених норм та обставин, що залишились не підтвердженими належним чином.

Таким чином, місцевий та апеляційний господарський суди прийшли до правомірного висновку, що позивач свої зобов'язання щодо поставки товарів виконав належним чином, а відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів наявності підстав для відмови від оплати не надав.

Отже, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та належно встановлених обставинах справи про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 47921,16 грн., пені в сумі 480,90 грн. та 0,1% річних у сумі 12,27 грн., обрахованих по кожній накладній окремо за період з 28.03.2014 по 04.07.2014 та з 15.04.2014 по 04.07.2014.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували спірні правовідносини, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 у справі № 910/15631/14 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач