Рішення № 42402183, 13.01.2015, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1626/14-ц

Провадження № 2/674/36/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 року Дунаєвецький районний суд

Хмельницької області

в складі: головуюча - суддя Артемчук В. М.

при секретарі Мудрицькій Л.В.

з участю представника позивача Надольської А.В.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дунаївці цивільну справу за позовом

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі

Хмельницької обласної дирекції

до

ОСОБА_4

про стягнення заборгованості

(ціна позову 1 018 275,31 грн.)

В С Т А Н О В И В :

30 жовтня 2014 року, позивач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Хмельницької обласної дирекції, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості (ціна позову 1 018 275,31 грн.), посилаючись на те, що 13 червня 2008 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір № 014/1062/73/1233, за яким кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 15740 доларів США до 13.06.2014 року під 13,8% річних.

З укладенням договору позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування кредитом. Погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється позичальником шляхом здійснення щомісячних фіксованих платежів протягом всього строку дії договору.

Строк дії договору закінчився 13.06.2014 року.

Станом на 07.08.2014 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить: 10407,65 доларів США /екв.129664,19 грн. - заборгованість за кредитом; 7158,36 доларів США /екв.89182,73 грн. - заборгованість за відсотками, 799428,39 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами і зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а тому позивач звернувся до суду і просить стягнути заборгованість за кредитним договором та судовий збір в розмірі 3654 грн.

В судовому засіданні представник позивача Надольська А.В. позов підтримала і просила задовольнити його в повному об'ємі, посилаючись на обставини викладенні у позовній заяві, а також зазначила, що строк позовної давності в даному випадку слід відраховувати, починаючи з дати закінчення строку дії кредитного договору - 13.06.2014 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, надав суду заперечення та заяву про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що відповідно до кредитного договору №014/1062/73/1233 від 13.06.08 р. позивачем надано кредит відповідачеві в сумі 15740 доларів США на строк до 13.06.2014 року під відсоткову ставку 13,8 % річних.

На підставі довіреності ОСОБА_4 від 12.05.09 р., виданої на ім'я працівника позивача ОСОБА_5 на право відчуження автомобіля Шевроле АВЕО ТС58И 2008 року випуску, що належав відповідачу на праві власності та перебував у заставі банку, останній 26 травня 2009 року уклав біржову угоду купівлі-продажу автомобіля, за якою продав цей автомобіль ОСОБА_6 за 100 грн..

Однак, як стверджує позивач від продажу автомобіля було виручено кошти в сумі 7000 доларів США, які невідомо ким внеслись на поточний рахунок відповідача, відкритий для даного кредиту в позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

З коштів на поточному рахунку відповідача в сумі 7000 доларів США позивачем 29 травня 2009 року було погашено прострочені платежі за тілом кредиту та прострочені проценти за користування кредитом в сумі 1629,30 дол. США, а також пеню в сумі 1231,44 дол. США (виходячи з розміру пені 1 %, хоча згідно п.10.1 договору розмір пені складає 0,5 від суми платежів за кожний день прострочення). При цьому, відповідач не повідомлявся банком про реалізацію автомобіля та внесення виручених коштів на його поточний рахунок.

Далі позивач по настанні строку чергового поточного платежу здійснював списання відповідних коштів з поточного рахунку відповідача: 13.06.09 р. - 327,37 дол. США, І3 липня 2009 р. - 322,65 дол. США. 23 липня 2009 року, діючи всупереч вимогам п.7.1. кредитного договору щодо можливості дострокового погашення кредиту лише за заявою клієнта, позивач списав з поточного рахунку відповідача 3166,64 дол. США, що підтверджується випискою по рахунку .

Таким чином заборгованість відповідача по кредитній угоді існувала лише до 29.05.09 року: по надходженні коштів в сумі 7000 дол. США на поточний рахунок відповідача та погашенні з них 29.05.09 р. прострочених платежів за тілом кредиту та прострочених процентів за користування кредитом в сумі 1629,30 дол. США, а також пені (належна сума до сплати - 615,72 дол. США) відповідач ОСОБА_4 «увійшов» в графік виплати поточних платежів за кредитною угодою і належно виконував її умови. Залишку від вирученої суми вистачило б на сплату чергових щомісячних поточних платежів за договором (322,65 дол. США) на більш як 14 місяців, тобто, до вересня 2010 року.

Згідно розрахунку, наданого позивачем станом на 07.08.2014 року загальна сума заборгованості по кредитному договору №014/1062/73/1233 від 13.06.08 р. складає 1018275,31 (один мільйон вісімнадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 31 коп. в тому числі: заборгованість за кредитом 10407,65 (десять тисяч чотириста сім) дол. США (129664,19 грн.), нараховані та не сплачені відсотки 7158,36 дол. США (89182,73 грн.), пеня по кредиту та відсотках - 64167,07 дол. США (799428,39 грн.).

Як вбачається з розрахунку доданого до позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом і нараховані та не сплачені відсотки за період з 13.08.2008 р. а також пеню за період починаючи з 07.08.2011 р. по 07.08.2014 р.

У відповідності до ч. 2 п.1 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність строком 1 рік. Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Сторонами під час укладення кредитного договору №014/1062/73/1233 від 13.06.08 р. у п. 12.7 було встановлено, що до правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цього Договору застосовується строк позовної давності тривалістю у три роки.

З розрахунку наданого до позовної заяви вбачається, що обчислення заборгованості проводилося станом на 07.08.2014 р.

Однак, з позовом до суду ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося 15.10.2014 року, а тому банк відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України та п. 12.7 кредитного договору має право вимагати стягнення пені ,яка нарахована за останні три роки до моменту звернення до суду, а саме за період з 16 жовтня 2011 року по 15 жовтня 2014 року.

Оскільки за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальником частинами кожного 13 числа місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Вважає, що позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості за кредитом і нарахованими відсотками за період з 13.08.2008 р. по 14.10.2011 р. не підлягають задоволенню у зв'язку із пропуском ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» строку позовної давності для пред'явлення цих вимог.

Крім того, згідно п.10.1 кредитного договору розмір пені складає 0,5 % від суми платежів за кожний день прострочення і на переконання відповідача, банком невірно обчислено суму пені, оскільки формула обчислення пені є неправильною.

При обчисленні пені згідно вимог законодавства, сума пені за період з 16 жовтня 2011 року по 15 жовтня 2014 року за підрахунками відповідача повинна становити 24735,97 дол. США, (детальний розрахунок пені додається).

Враховуючи вказану правову позицію Верховного суду України та висновки Конституційного суду України, а також беручи до уваги обставини, що відповідач хворіє, що підтверджується медичною картою, має на утриманні малолітню дитину, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 та довідкою № 677 від 20.11.2014 p., і при цьому має низькі доходи, що підтверджується довідками від 20.10.2014 р. № 94 та від 20.11.2014 р. № 108, а також відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання оскільки кредит видано у конвертованій валюті, відповідач вважає за можливе просити суд зменшити суму нарахованої банком пені, яка значно перевищує суму заборгованості, до 3000,00 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, вважає, що позов підлягає до частково задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 червня 2008 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір № 014/1062/73/1233, за яким кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 15740 доларів США до 13.06.2014 року під 13,8% річних.

Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до п.п.12.7,12.8 Кредитного договору , до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки ( ст. ст.257,259 ЦК України) ; листування між сторонами повинно вестись рекомендованою поштою (надсилатись з повідомленнями).

Згідно розрахунку, наданого позивачем станом на 07.08.2014 року загальна сума заборгованості по кредитному договору №014/1062/73/1233 від 13.06.08 р. складає 1018275,31 (один мільйон вісімнадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 31 коп. , яка складається з: заборгованість за кредитом 10407,65 (десять тисяч чотириста сім) дол. США (129664,19 грн.), нараховані та не сплачені відсотки 7158,36 дол. США (89182,73 грн.), пеня по кредиту та відсотках - 64167,07 дол. США (799428,39 грн.).

З заявлених позовних вимог видно, що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом і нараховані та не сплачені відсотки за період з 13.08.2008 р. по 07.08.2014 року , а також пеню за період починаючи з 07.08.2011 р. по 07.08.2014 р. .

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. З ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 15 березня 2010 року по цивільній справі № 2-736/09 за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором в задоволені позову банку відмовлено і встановлено, що на підставі довіреності ОСОБА_4 від 12.05.09 р., виданої на ім'я працівника позивача ОСОБА_5 на право відчуження автомобіля Шевроле АВЕО ТС58И 2008 року випуску, що належав відповідачу на праві власності та перебував у заставі банку, останній 26 травня 2009 року уклав біржову угоду купівлі-продажу автомобіля, за якою продав цей автомобіль ОСОБА_6 за 100 грн., однак на поточний рахунок відповідача від продажу автомобіля 29 травня 2009 року було поступлення коштів в сумі 7000 доларів США, з яких було погашено прострочені платежі за тілом кредиту та прострочені проценти за користування кредитом в сумі 1629,30 дол. США, а також пеню в сумі 1231,44 дол. США (виходячи з розміру пені 1 %, хоча згідно п.10.1 договору розмір пені складає 0,5 від суми платежів за кожний день прострочення). При цьому, відповідач не повідомлявся банком про реалізацію автомобіля та внесення виручених коштів на його поточний рахунок.

Далі позивач по настанні строку чергового поточного платежу здійснював списання відповідних коштів з поточного рахунку відповідача: 13.06.09 р. - 327,37 дол. США, І3липня 2009 р. - 322,65 дол. США. 23 липня 2009 року, діючи всупереч вимогам п.7.1. кредитного договору щодо можливості дострокового погашення кредиту лише за заявою клієнта, позивач списав з поточного рахунку відповідача 3166,64 дол. США, що підтверджується випискою по рахунку .

Таким чином заборгованість відповідача по кредитній угоді існувала лише до 29.05.09 року: по надходженні коштів в сумі 7000 дол. США на поточний рахунок відповідача та погашенні з них 29.05.09 р. прострочених платежів за тілом кредиту та прострочених процентів за користування кредитом в сумі 1629,30 дол. США, а також пені (належна сума до сплати - 615,72 дол. США) відповідач ОСОБА_4 «увійшов» в графік виплати поточних платежів за кредитною угодою і належно виконував її умови. Залишку від вирученої суми вистачило б на сплату чергових щомісячних поточних платежів за договором (322,65 дол. США) на більш як 14 місяців, тобто, до вересня 2010 року.

Дане рішення суду набрало законної сили.

Зазначені в рішення суду обставини підтверджують оглянутими в судовому засіданні матеріалами цивільної справи № 2-736/09.

Однак, судом встановлено, що згідно доданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 07.08.2014 року з рахунку відповідача останнє погашення кредиту банком проведено 13.09.2009 року в розмірі 62,38 дол. США - тіло кредиту.

Починаючи з 13.09.2009 року більше погашень кредиту не проводилося і з того часу відповідач не повідомлявся банком ,що є непогашена заборгованість по кредиту.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частина 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Указаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року № 6-116цс13 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Оскільки за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальником частинами кожного 13 числа місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Роз'ясненнями, наданими в п. 31 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

У зв'язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Представником відповідача в судовому засіданні було подано заяву про застосування до вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором і нарахованими відсотками за період з 13.08.2008 року по 14 жовтня 2011 року позовної давності .

Враховуючи викладене та те, що позивач з позовом до суду звернувся 24.10.2014 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості за кредитом і нарахованими відсотками за період з 13.08.2008 р. по 24.10.2011 р. не підлягають задоволенню у зв'язку із пропуском строку позовної давності для пред'явлення цих вимог.

В матеріалах справи відсутні докази про повідомлення Банком відповідача про виникнення заборгованості по оплаті тіла кредиту і відсотків і такі докази про повідомлення відповідача про кредитну заборгованість представник позивача суду не надав.

Звернення позивача 01.09.2009 році з позовом до відповідача ОСОБА_4 про стягнення заборгованості не перериває строк позовної давності, оскільки на той час і на час винесення рішення 15 березня 2010 року заборгованості по кредиту не було і в позові було відмовлено .

Відповідно до ст.ст.526, 530, 1049, 1050, 1054 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог ЦК України та умов договору та у встановлений договором строк (термін); позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу; за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитом згідно розрахунку за період з 24.10.2011 року по 07.08.2014 року, а саме : заборгованість за кредитом 6620,25 доларів США ,що еквівалентно курсу валюти НБУ станом на 07.08.2014 р. 12,458546 грн. за 1дол. США - 82 488,32 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 4045,12 доларів США,що еквівалентно курсу валюти НБУ станом на 07.08.2014 р. 12,458546 грн. за 1дол. США - 50 402,20 грн. і яку слід стягнути на користь позивача.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами договору передбачено нарахування пені у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки (п.10.7 договору).

Як вбачається з розрахунку доданого до позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період починаючи з 07.08.2011 р. по 07.08.2014 р. в розмірі 799 428,39 грн. відповідно до п. 12.7 договору.

На думку представника відповідача, за його підрахунками ,сума пені за період з 16 жовтня 2011 року по 15 жовтня 2014 року повинна становити 24735,97 дол. США.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Цивільного Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Відповідно до правової позиції викладеної у Постанові Верховного Суду України від 3 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14 встановлено, що частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті З ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Така правова позиція повністю узгоджується з висновками Конституційного суду України ,викладеними у справі № 1-12/2013 згідно яких, Конституційний Суд України виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Враховуючи вказану правову позицію Верховного суду України та висновки Конституційного суду України, а також беручи до уваги обставини, що відповідач хворіє, має на утриманні малолітню дитину, його низькі заробітки(доходи) ,які недостатні для утримання сім'ї і для погашення кредиту, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини, довідкою № 677 від 20.11.2014 p., довідками від 20.10.2014 р. № 94 та від 20.11.2014 р. № 108, а також нарахування неустойки, яка є явно завищеною і значно перевищує суму боргу та відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання , суд вважає за доцільне зменшити розмір неустойки (пені) і визначити розмір пені в розмірі 10 000 грн., який стягнути з відповідача на користь позивача, що на думку суду є справедливим і достатньою компенсацією за допущені відповідачем ОСОБА_4 порушення договірних зобов'язань перед банком.

Відповідно до ст.88 ЦК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесенні судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1428,90 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України,ст. ст. 256, 257, 258, 259, 261, 266, 267, 526, 530, 549, 554, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ч.3 ст.551 ЦК України, п.31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідент.номер НОМЕР_1) на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Хмельницької обласної дирекції (код ЄДРПОУ : 22985158, р/р 290901019 в ХОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО № 315966) заборгованість за кредитним договором № 014/1062/73/1233 від 13.06.2008 року, що складається з: заборгованості за кредитом 6620,25 доларів США (що еквівалентно курсу валюти НБУ - 82 488,32 грн.), заборгованості за відсотками в розмірі 4045,12 доларів США (що еквівалентно курсу валюти НБУ - 50 402,20 грн.), пені за прострочення сплати кредиту та відсотків в розмірі 10000 (десять тисяч) грн., а також судовий збір в розмірі 1428,90 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Дунаєвецький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча: /підпис/

Вірно:

Суддя Дунаєвецького райсуду В. М. Артемчук