Ухвала суду № 42402002, 30.12.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/3081/14 Головуючий у 1 інстанції: Колодяжний С.Ю.

Провадження № 22-ц/783/7907/14 Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючий суддя: Шумська Н.Л.

судді: Струс Л.Б., Шандра М.М.

секретар: Бадівська О.О.

особи, які беруть участь у справі: не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 23 жовтня 2014 року за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 23 жовтня 2014 року позов ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111, МФО 305299) 26630 грн. 10 коп. заборгованості за кредитним договором від 10.04.2008 року.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2. В апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції не застосовано до вимог про стягнення тілу кредиту та процентів за користування кредитом трирічного строку позовної давності, а також річний строк позовної давності щодо стягнення штрафу. Судом першої інстанції не було прийнято до уваги той факт, що позивачем фактично не було ознайомлено відповідача з умовами і правилами надання банківських послуг, оскільки таких не було надано відповідачу взагалі, підпис відповідача на цьому документі відсутній. Підпис відповідача на заяві позичальника свідчить про його намір отримати кредит в банку, а не з фактичним ознайомленням з умовами кредитування, яких йому надано не було. Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 23 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, однак колегія суддів таке відхиляє як необґрунтоване.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши доводи скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги та скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що між ЗАТ КБ "Приватбанк" (правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ КБ "Приватбанк") та ОСОБА_2 10.04.2008 року був укладений кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 13000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відтак, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Однак, як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_2 порушив взяті на себе, згідно кредитного договору, зобов'язання, а відтак станом на 28.02.2014 року в нього утворилась заборгованість перед ПАТ КБ "Приватбанк" у розмірі 26630,10 грн., з яких 12652,85 грн. - заборгованість за кредитом, 9560,86 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2910,19 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1049,90 грн. - штраф (процентна частина).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача заборгованість у зв'язку із порушенням апелянтом взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо ознайомлення ОСОБА_2 з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також з тарифами банку, що стверджується його підписом у заяві від 10.04.2008 року.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Посилання апелянта щодо пропуску позовної давності, колегія суддів відкидає як необгрунтовані та погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_2 переривав перебіг позовної давності, здійснюючи часткове погашення заборгованості по кредиту, в тому числі після 01.03.2011 року, що свідчить про визнання боргу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1,3 ст. 364 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до п.8.6 Умов і правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь - якому із грошових зобов'язань передбачених даним договором більше ніж на 120 днів клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку що згідно з розрахунком відповідач не здійснював внесення платежів для погашення заборгованості більше ніж на 120 днів в межах річного строку позовної давності, а тому вимоги про стягнення неустойки заявлені у межах строку позовної давності за основною вимогою і строк позовної давності щодо стягнення штрафу позивачем не пропущено.

Відтак даючи оцінку рішенню суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, в межах доводів скарги, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість рішення. Рішення суду ухвалене в межах заявлених вимог, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляції не ставлять під сумнів його законність.

Таким чином, на підставі ст.308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін.

Керуючись ст.303, п.1ч.1ст.307, 308, п.1ч.1ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 23 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення й може бути оскаржена протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Н.Л. Шумська

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра