Ухвала суду № 42401101, 21.01.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/65/15р. Головуючий у 1-й інстанції Радченко Л.А.

Суддя-доповідач Спас О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Полякова О.З.,

Бабак А.М.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4

на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_6, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 році ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_6, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

В позові зазначала, з 20.01.1991р. вона знаходилась з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, в серпні 2007р. шлюб було розірвано. Від шлюбу є дитина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 З вересня 2011р. дочка є студентом навчального закладу Артемівського коледжу транспортної інфрастуктури, строк навчання до 30.06.2015р.. форма навчання - держзамовлення. Дочка проживає з нею, знаходиться лише на її утриманні, відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дочки, хоча працює та має постійний доход. Вважає, що відповідач, як батько дитини повинен її утримувати на період навчання. Посилаючись на викладене, просила суд стягнути з відповідача аліменти на її користь, на утримання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) щомісячно на весь час навчання доньки, тобто до 30.06.2015року.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання: ОСОБА_6. ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_5, у розмірі 1/6 части від заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 09.01.2014р. та по 30.06.2015року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір 243,60 грн. на користь держави.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справ, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року про зміну територіальної підсудності судових справ у відповідності до Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», підсудність даної справи визначено апеляційному суду Запорізької області.

В засідання апеляційного суду сторони, будучи належно та своєчасно повідомленими про час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в справі рекомендованими поштовими повідомленнями про вручення судових повісток про виклик, не з'явилися. Судова колегія ухвалила про можливість розглядати справу за відсутності сторін.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини і відповідні правовідносини.

ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з 20.01.1991р. перебували у зареєстрованому шлюбі, який у серпні 2007р. було розірвано.

ОСОБА_5 та ОСОБА_3 мають дитину - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_6 є студенткою 3 курсу ДВНЗ «АКТІ», денної форми навчання за держзамовленням. Період навчання з 01.09.2011р. по 30.06.2015р. ОСОБА_6 стипендії не отримує.

ОСОБА_5 працює та має заробітну плату, яка за період з червня по листопад 2013р. склала 25745,17грн., з грудня 2013р по травень 2014р. - 23894,92грн.

ОСОБА_3 працює та має заробітну плату, яка за період з лютого 2013 по січень 2014р. склала 62313,48грн., з лютого по травень 2014р. - 18026,79грн.

Мати відповідача ОСОБА_7 є пенсіонером та отримує пенсію у розмірі 1531,78грн. на місяць.

ОСОБА_3 має неповнолітнього сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Судом першої інстанції правильно застосовані наступні норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У п. 20 постанови пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Тобто на відміну від аліментів на неповнолітню дитину, при стягненні аліментів на дитину, яка досягла повноліття, необхідно враховувати, чи має батько можливість надання такого утримання.

Таким чином, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), керуючись вимогами ст. ст. 199, 200 СК України з урахуванням матеріального становища сторін, наявності у відповідача постійного місця роботи, сталого заробітку, наявності на утриманні малолітнього сина, потреби у доньки, яка продовжує навчання, матеріальної допомоги у зв'язку з відсутністю засобів до існування, так як вона стипендії не отримує, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Заперечення відповідача про наявність у нього на утриманні матері пенсіонерки суд першої інстанції правильно не взяв до уваги, оскільки ця особа отримує пенсію у розмірі 1531,78грн. на місяць, що перевищує прожитковий мінімум для осіб такого віку.

Доводи апеляційної скарги щодо вини доньки в неотриманні стипендії не мають жодного підтвердження, а також не є обставиною, яка може звільняти батька від утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції обставин наявності на утриманні неповнолітнього сина та матері-пенсіонерки не спростовують висновки рішення суду.

Наявність на утриманні неповнолітнього сина врахована судом першої інстанції належним чином, що відображено у рішенні суду та потягло висновок про часткове задоволення позовних вимог. Стосовно матері-пенсіонерки є обґрунтованим висновок рішення суду про відсутність потреби в утриманні з боку відповідача у справі за умови отримання нею пенсії у розмірі 1531,78грн. на місяць, що значно перевищує розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, який на 2014р. складав 949грн. на місяць.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення

Головуючий:

Судді: