Ухвала суду № 42401010, 22.01.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-ц/778/783/14 Головуючий у 1 інстанції: Лихосенко М.О.

У Х В А Л А

22 січня 2015 року м. Запоріжжя

Суддя апеляційного суду Запорізької області Сапун О.А. при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району, Ленінський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, про виселення, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2014 року ПАТ «Креді Агріколь Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району, Ленінський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, про виселення з квартири, яка є предметом іпотеки.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2014 року позов задоволено.

Виселено відповідачів з квартири АДРЕСА_1. Вирішено питання про судові витрати.

03 грудня 2014 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2014 року та звернулася з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Зазначила, що належним чином не повідомлялась судом першої інстанції про розгляд справи, копію рішення суду не отримувала, про наявність рішення дізналась після отримання судової повістки з апеляційного суду Запорізької області. 26 листопада 2014 року подала заву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_4, проте ухвалою судді апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2014 року її заяву повернуто.

Просила поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2014 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає поверненню ОСОБА_1 з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, і таким чином закріплює гарантії перевірки в апеляційному та касаційному порядку судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004).

У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини, юрисдикцію якого визнано Україною та остаточні рішення якого є обов'язковими до виконання Україною (ст. 46 Конвенції, ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») вказує на те, «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах в межах юрисдикції таких судів додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (рішення у справі «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) № 39199/98, п. 62, 26 липня 2005 року).

У цьому зв'язку Суд нагадує, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено або зведено нанівець. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та зберігати розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (рішення у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine), № 23436/03, пункти 22-23, від 28 березня 2006 року; рішення у справі «Мушта проти України», № 8863/06, пункти 37, 38, 47, від 18 лютого 2011 року).

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»).

Відповідно до частини 1 статті 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення (частина 1 статті 294 ЦПК України).

Згідно статей 5,10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах рівності сторін, змагальності та диспозитивності.

У відповідності до статті 11, частини 3 статті 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки і разом з тим, з огляду на принцип диспозитивності у цивільному судочинстві сторони розпоряджаються процесуальними правами на свій розсуд.

За змістом частини 1 статті 38 ЦПК України сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

Згідно до частини 1 статті 44 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

З матеріалів справи вбачається, що 16 жовтня 2014 року ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2014 року ( а. с. 52-54 ).

Ухвалою судді апеляційного суду Запорізької області від 22 жовтня 2014 року відкрито провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 24 жовтня 2014 року справу призначено до розгляду на 11 листопада 2014 року ( а. с. 56-59 ).

Про наявність судового рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2014 року ОСОБА_1 дізналася 31 жовтня 2014 року, коли отримала апеляційну скаргу ОСОБА_4 та повістку про виклик в судове засідання апеляційного суду, призначене на 11 листопада 2014 року. Про це свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ( а. с. 62,69 ).

10 листопада 2014 року ОСОБА_1 подала до апеляційного суду Запорізької області заяву про відкладення розгляду справи через хворобу. Клопотання було задоволено, розгляд справи відкладено на 02 грудня 2014 року ( а. с. 69-73 ).

26 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду Запорізької області із заявою про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_4, яка через недотримання вимог частини 1 статті 299 ЦПК України ухвалою судді апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2014 року була повернута заявнику ( 89-94 ).

При розгляді апеляційної скарги ОСОБА_4 у судовому засіданні 02 грудня 2014 року ОСОБА_1 скористалася своїм правом, закріпленим положеннями статті 38 ЦПК України, і приймала участь у судовому засіданні апеляційного суду Запорізької області через представників ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яких вона уповноважила довіреністю від 27 листопада 2014 року. Представники давали пояснення з приводу фактичних обставин справи і не повідомляли про намір подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції ( а. с. 103-105 ).

За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 апеляційним судом Запорізької області постановлено ухвалу від 02 грудня 2014 року про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій вона просить скасувати рішення суду першої інстанції, подана 03 грудня 2014 року.

Оскільки апеляційна скарга подана після закінчення апеляційного розгляду справи, питання про її прийняття має вирішуватися відповідно до частини 1 статті 318 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 318 ЦПК України якщо апеляційні скарги на рішення або ухвалу суду першої інстанції були подані в установлені цим Кодексом строки, але надійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подання апеляційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин були поновлені або продовжені і особа, яка подала апеляційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, апеляційний суд розглядає цю скаргу за правилами цієї глави.

Таким чином, зі змісту статті 318 ЦПК України вбачається, що умовами, за яких є можливим розгляд апеляційної скарги, що надійшла до апеляційного суду вже після закінчення апеляційного розгляду справи, є:

апеляційні скарги на рішення або ухвалу суду першої інстанції були подані в установлені цим Кодексом строки, але надійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи;

Із матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга ОСОБА_1 подана після закінчення апеляційного розгляду справи, під час перегляду справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_4 апелянт приймала участь через своїх представників у відповідності до статті 38 ЦПК України.

Оскільки наведеною нормою процесуального права встановлено обов'язок суду апеляційної інстанції відкрити нове апеляційне провадження у тій же справі лише за умови коли особа, яка подала скаргу, не була присутня під час розгляду цієї справи в апеляційному порядку, а в даному випадку розгляд апеляційної скарги ОСОБА_4 відбувався за участю представників ОСОБА_1, розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 за правилами частини 1 статті 318 ЦПК України не може бути здійснений.

Таким чином, підстави для відкриття нового апеляційного провадження у справі, розгляд якої в апеляційному порядку вже закінчено, відсутні.

Згідно частини 5 статті 297 ЦПК України про повернення скарги суддя-доповідач постановляє ухвалу.

До апеляційної скарги ОСОБА_1 додала квитанцію №0.0.320669497.1 від 26 листопада 2014 року про сплату судового збору.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 42 Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується судом за результатами розгляду справи, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору (статті 214, 215 ЦПК). Про таке повернення зазначається: в ухвалі, якою заява повертається або відмовляється у відкритті провадження у справі, за подання якої сплачується судовий збір; у резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом № 3674-VI); в ухвалі про повернення сум судового збору, постановленій як окремий процесуальний документ.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року, який набав чинності з 01 листопада 2011 року, передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених п. 2 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається повністю.

Отже, сума судового збору за подання ОСОБА_1 апеляційної скарги в розмірі 121 грн. 80 коп. за квитанцією №0.0.320669497.1 від 26 листопада 2014 року на реквізити: «отримувач: Дердбюджет Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, 22030001 / апеляційний суд Запорізької області; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Запорізькій області, код отримувача: 38025409; МФО отримувача: 813015; р/р отримувача: 31218206780007; призначення платежу: судовий збір, ОСОБА_1, апеляційний суд Запорізької області» підлягає поверненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 297,318 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району, Ленінський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, про виселення - повернути апелянту.

Повернути ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 121 грн. 80 коп. за квитанцією №0.0.320669497.1 від 26 листопада 2014 року.

Зобов'язати управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжя Запорізької області повернути ОСОБА_1 кошти судового збору в розмірі 121 грн. 80 коп. відповідно до квитанції №0.0.320669497.1 від 26 листопада 2014 року на реквізити: «отримувач: Дердбюджет Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, 22030001 / апеляційний суд Запорізької області; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Запорізькій області, код отримувача: 38025409; МФО отримувача: 813015; р/р отримувача: 31218206780007; призначення платежу: судовий збір, ОСОБА_1, апеляційний суд Запорізької області».

Копію ухвали разом з оригіналом квитанції №0.0.320669497.1 від 26 листопада 2014 року направити ОСОБА_1.

Замість оригінала квитанції про оплату судового збору №0.0.320669497.1 від 26 листопада 2014 року до матеріалів справи долучити її копію.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя: О.А. Сапун