Постанова № 42399873, 03.11.2014, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/8410/14-а

Провадження № 2-а/263/1441/2014

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.11.2014 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Кулика С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

15.08.2014 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. В позовній заяві зазначила, що з 31.03.2006 року вона вийшла на пенсію як державний службовець з Іллічівської ДПІ м. Маріуполя у відповідності до Закону України «Про державну службу». Її стаж державної служби складає 12 років 08 місяців 27 днів. За розрахунком відповідача розмір її пенсії склав 2352,72 грн.

Розмір її пенсії розраховувався виходячи з 80% суми заробітної плати, з якої було сплачено податки та збори зі збільшенням на 1% за кожний повний рік стажу, який перевищував десять років. Таким чином розмір пенсії позивача становив 82% заробітної плати. Період який брався для розрахунку пенсії складав 24 місяці. Під час надання документів для оформлення пенсії Жовтневою МДПІ в довідках про розміри виплат, які враховуються при розрахунку пенсії, винагороду за вислугу років була зазначено в розмірі 20% від посадового окладу, в той час як фактично її винагорода сплачувалась 40% від посадового окладу з урахуванням доплати за спеціальне звання. 05 лютого 2014 року позивач отримала в Маріупольській ОДПІ довідку №20/10/05-013, згідно якої розмір винагороди за вислугу років, що фактично сплачувався, становив 40% - 520 грн. Довідку із заявою про перерахунок пенсії позивач подала до відповідача. Листом від 28.02.2014 року відповідач відмовив у перерахунку пенсії позивача. Такі дії відповідача вважає незаконними, та просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку з 01.03.2014 року пенсії з урахуванням винагороди за вислугу років у розмірі 40% від посадового окладу з урахуванням доплати за спеціальне звання в сумі 520,80 грн. на підставі довідки Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів в Донецькій області №20/10/05-013 від 05.02.2014 року; зобов'язати відповідача перерахувати з 01.03.2014 року пенсію з урахуванням винагороди в розмірі 40% від посадового окладу з урахуванням доплати за спеціальне звання в сумі 520,80 грн. на підставі довідки Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів в Донецькій області №20/10/05-013 від 05.02.2014 року; із розрахунку 82% від заробітної плати та сплатити перераховану пенсію з урахуванням раніше сплачених сум; встановити відповідачеві строк для подання звіту про виконання постанови у справі в частині виконання зобов'язуючих дій - два місяці з дня набрання постановою законної сили.

Позивач в судове засідання не з'явилася, надала заяву з клопотанням про підтримку позовних вимог в повному обсязі та про розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що Закон України «Про державну службу» має переважну силу в порівнянні з іншими нормативними актами, які регулюють ці правовідносини. Поняття, зазначене у ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу», а саме вислів «….та інших надбавок», стосується надбавок, які встановлені на загальнодержавному рівні та стосуються усіх державних службовців, а не тільки працівників державних податкових інспекцій. Для призначення (або перерахунку) пенсії як державному службовцю переважне право мають нормативні акти загальнодержавного рівня, які визначають окремі моменти призначення пенсій для усіх державних службовців. Зазначена Постанова КМУ від 12.09.1997 року № 1013 «Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання» стосується виключно посадових осіб державної податкової служби і за своїм характером носить галузевий рівень (стосується лише державних службовців). До стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугою років працівникам державних податкових інспекцій, включається не тільки час роботи в органах державної податкової служби, а й час роботи на підприємствах, установах, організаціях на посадах бухгалтерів, економісті, фінансистів, юристів, якщо ці працівники мали спеціальну освіту, працювали за фахом та перейшли на роботу до податкової адміністрації і зараховані на відповідну посаду. Тобто немає підстав стверджувати, що наведена постанова № 1013 стосується усіх державних службовців. Пунктом 2 наведеної Постанови визначений розмір винагороди в залежності від стажу роботи. Визначальним при встановленні та обчисленні як надбавки, так і винагороди є стаж державної служби. Порядок обчислення стажу та виплати надбавки за вислугу років державним службовцям, визначений ст. 33 Закону України «Про державну службу» не співпадає з порядком визначення стажу роботи та розміром винагороди за вислугу років посадових осіб державної податкової служби. Таким чином надбавка за вислугу років державним службовцям та винагорода за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби не є тотожним поняттям. Нормою, яка має вищу юридичну силу стосовно визначення рівня заохочення в залежності від вислуги років державної служби, яка має визначальний характер, є зазначена вище Постанова КМУ № 283 від 03.05.1994 року «Про порядок обчислення стажу державної служби». З огляду на викладене просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з квітня 2006 року позивач є отримувачем пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про державну службу в Україні» та перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області.

Згідно довідки від 05.02.2014 року, виданої Маріупольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію, заробітна платня головного державного податкового ревізора - інспектора, з якої призначено пенсію, для її перерахунку з 01.02.2008 року, становить 3673,45 грн., до якої зокрема входить надбавка за спеціальне звання - 100,00 грн., винагорода за вислугу років 40%, матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань в сумі 520,80 грн.

Згідно вказаної довідки, на всі виплати, включені в ній, нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Із зазначеною довідкою позивач звернулась до відповідача з вимогою про перерахунок пенсії з урахуванням винагороди за вислугу років в розмірі 40%.

Листом від 28.02.2014 року вих. № 47/К-17-01-04 Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя у задоволенні вимог позивача в проведенні перерахунку пенсії відмовило.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

За змістом статті 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції станом на час призначення пенсії) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною другою статті 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань та надбавки за вислугу років входили до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу)).

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування або з 01.01.2011 року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Таким чином, аналізуючи положення статті 37 Закону України «Про державну службу», статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд дійшов висновку, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), зокрема з надбавки за вислугу років та спеціальне звання, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

З урахуванням наведених положень законів, при вирішенні даного спору суд надає перевагу спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії (стаття 41 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону України від 5 листопада 1991 року N 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»), а не законам України від 16 грудня 1993 року N 3723-XII «Про державну службу» та від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР «Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними.

Щодо спору між сторонами про розмір надбавки за вислугу років суд при його вирішенні виходить із наступного.

Згідно довідки від 05.02.2014 року, виданої Маріупольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, про заробітну плату, що подається для перерахунку непрацюючим державним службовцям, винагорода позивача за вислугу років становила 40% та складала 520,80 грн.

Стаття 33 Закону України «Про державну службу» визначає умови оплати праці державних службовців, а не умови їх пенсійного забезпечення, тому, якщо державний службовець під час перебування на державній службі отримував винагороду (надбавку) за вислугу років у відповідному розмірі від посадового окладу з урахуванням доплати за ранг (спеціальне звання), то зазначений розмір цієї винагороди (надбавки) повинен бути врахований і при обчисленні пенсії державного службовця.

Згідно частини п'ятої цієї статті надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Відповідно до положень частини 7 зазначеної статті умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Виплата винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання регулюється Порядком виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року N 1013, на підставі якої, позивачка отримувала під час її роботи в органах податкової служби надбавку за вислугу років у розмірі 30 %.

Також положеннями пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року N 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», встановлено, що посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років при призначенні пенсії відповідно до законів, зазначених у пункті 1 цієї постанови (у пункті 1 постанови зазначений Закон України "Про державну службу"), враховуються в розмірах, що виплачуються на день звільнення з роботи, що дає право на відповідний вид пенсії.

Сума грошової винагороди включається до фонду оплати праці та відповідно до законодавства враховується під час визначення бази (об'єкта) для оподаткування, для нарахування страхових внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та збору до Пенсійного фонду.

Таким чином, спираючись на ч. 7 ст. 33 Закону України «Про державну службу» та п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року N 1013 «Про Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання», позивач цілком законно отримувала надбавку за вислугу років у розмірі 40%, відповідно розмір якої має бути врахований відповідачем при нарахуванні та виплаті їй пенсії.

Аналогічну правову позицію зі спірних питань висловив Верховний Суд України, у своїх постановах 28 травня 2013 року справа 21-97а13 та від 04.03.2014 року (справа № 21-3а14), яка підлягає обов'язковому застосуванню судом у подібних правовідносинах, та суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Суд вважає, що відповідно до вказаних нормативних актів пенсія позивача повинна обчислюватись із заробітної плати, яку вона фактично отримувала на день звільнення, в тому числі з урахуванням винагороди за вислугу років, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

За таких обставин дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя про відмову в перерахунку пенсії є такими, що не відповідають вимогам закону, а вимоги позивача законними та обґрунтованими.

Відносно вимог позивача про встановлення строку відповідачу для подачі звіту, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За своєю правовою природою, ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України регулює різні моменти відносин та визначення судового контролю. З одного боку, - встановлення такого судового контролю за виконання постанови, які узгоджуються з вимогами ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України та стосується регулювання відносин встановлення судового контролю під час винесення постанови суду, та контролювання його виконання, з іншого - встановлення факту порушення внаслідок його не виконання.

Перший судовий контроль встановлюється та визначається при ухваленні постанови, а інший (визнання протиправним рішення, дії або бездіяльність) вирішується після прийняття такого судового рішення.

Однак, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, ухваленого не на користь суб'єкта владних повноважень є правом суду, а не його обов'язком, згідно із п. 4 ч. 1 ст. 207 КАС України. На даний час суд не знаходить достатніх підстав для необхідності встановлення відповідачеві обов'язку подання звіту про виконання судового рішення.

На підставі ст. 46 Конституції України, ст. ст. 33, 37 Закону України «Про державну службу», ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 1 Закону України «Про оплату праці», п.2. Постанови Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року N 1013 «Про Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання», керуючись ст. ст. 8 - 11, 94, ч. 4 ст. 122, ст. ст. 158 - 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати противоправними дії Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку з 01.03.2014 року пенсії з врахуванням винагороди за вислугу років в розмірі 40% від посадового окладу в сумі 520,80 грн. на підставі довідки Маріупольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області № 20/10/05-013 від 05.02.2014 року.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2014 року з урахуванням винагороди за вислугу років в розмірі 40% від посадового окладу в сумі 520,80 грн. на підставі довідки Маріупольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області № 20/10/05-013 від 05.02.2014 року із розрахунку 82% від заробітної плати з урахуванням раніше виплачених сум.

У решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Жовтневий районний суд міста Маріуполя до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.В. Кулик