Вирок № 42399629, 20.01.2015, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/2839/14-к

Провадження №1-кп/149/16/15

Номер рядка звіту 35

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

20.01.2015 року Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Войнаревича М.Г.

секретар судового засідання Паламарчук Л.В.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Бєлоусюка С.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника - адвоката ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмільнику кримінальне провадження № 12014020330000232 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та проживаючого в АДРЕСА_1, освіта повна середня, непрацюючого, неодруженого, громадянина України, раніше не судимого, -

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 289, ч. 2 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2014 року близько 18.00 години на проїжджій частині вулиці Набережної в с. Воронівцях Хмільницького району Вінницької області ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, шляхом нанесення ударів кулаками та ногами завдали тілесних ушкоджень ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 у вигляді струсу головного мозку, саден та рани на голові, які згідно висновку експерта №94 від 15.05.2014р. відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

У подальшому 30.03.2014 року близько 18.00 години ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на проїжджій частині вулиці Набережної в с. Воронівцях Хмільницького району Вінницької області незаконно заволодів транспортним засобом ВАЗ 2105 державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7.н., та під час руху зазначеним автомобілем допустив з'їзд з проїжджої частини, в результаті чого допустив його пошкодження, що потягло завдання потерпілому матеріальної шкоди.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, щиро розкаюється в скоєному та суду показав, що 30.03.2014 року він на проїжджій частині вулиці Набережної в с. Воронівцях Хмільницького району Вінницької області спільно із ОСОБА_5 зупинив автомобіль ВАЗ 2105, яким керував ОСОБА_3, з яким під час розмови виникла суперечка в ході якої наніс останньому декілька ударів, чим завдав йому тілесних ушкоджень. Коли ОСОБА_3 пішов в напрямку якогось будинку, він побачив що в його автомобілі, дверці якого були відчинені, знаходяться ключі запалення, скориставшись цим, він вирішив заволодіти даним автомобілем, щоб наздогнати своїх товаришів, однак під час руху не справився з керуванням, з"їхав ним з проїжджої частини дороги в кювет, чим спричинив пошкодження автомобіля, а саме деформацію вузлів кузова.

Заявлений прокурором цивільний позов в інтересах комунальної установи "Хмільницька центральна районна лікарня" про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 в сумі 1410 грн. 96 коп. визнає повністю.

Також визнає цивільний позов потерпілого ОСОБА_3, при цьому пояснив, що ним частково відшкодовано потерпілому завдану внаслідок злочину шкоду в сумі 5000 грн. Просить його суворо не карати та звільнити від призначеного покарання на підставі Закону України "Про амнісмтію у 2014 році".

Потерпілий ОСОБА_3 підтримав заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 20414 грн.02 коп., моральної шкоди в розмірі 5000 грн. та 500 грн. витрат на оплату допомоги адвоката, зменшивши позовні вимоги на 5000 грн, оскільки дана сума йому добровільно відшкодована обвинуваченим. Потерпілий вказує на те, що ОСОБА_1 спричинив йому тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я та необхідність відновлення стану здоров'я. Під час лікування потерпілим було витрачено на придбання ліків та лікарських засобів значну суму коштів, що підтверджується квитанціями та виписками медичних карт хворого, а також кошти необхідні на ремонт належного йому автомобіля Неправомірними діями відповідача окрім матеріальної шкоди було завдано значну моральну шкоду. Зважаючи на те, що він відчував сильний фізичний біль, моральні страждання, оскільки було порушено його нормальний спосіб життя, він відчуває фізичний та душевний біль. Разом із тим просить суд суворо не карати обвинуваченого і призначити покарання, без реального позбавлення волі.

Крім повного визнання вини обвинуваченим під час досудового слідства та судового розгляду, його вина у вчиненні злочину доведена доказами, добутими в установленому законом порядку в ході досудового слідства, які за заявою обвинуваченого, крім показів самого обвинуваченого, матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого в судовому засіданні не досліджувались, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються.

Суд, з'ясувавши, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, роз'яснює положення Закону про те, що у випадку розгляду справи у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку. Враховуючи заяву обвинуваченого його захисника, думку потерпілого та прокурора, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Згідно ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я та за ч.1 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Так, обираючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, які відповідно є злочином невеликої тяжкості та злочином середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, за останнім місцем проживання характеризується позитивно, під час вчинення злочину перебував в стані алкогольного сп'яніння, на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та психіатра не знаходиться та за медичною допомогою не звертався, крім того суд враховує думку потерпілого, який не наполягає на суворій мірі покарання.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи викладене, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе призначивши йому покарання у виді обмеження волі, не застосовуючи максимальної міри покарання, передбаченої санкціями ст. 125 ч.2, ст. 289 ч.1 КК України, та відповідно до ст. 70 КК України остаточно призначити покаранния за сукупністю злочинів шляхом повного поглинання менш суворого покарання більш суворим, звільнивши його від призначеного покарання на підставі ст.ст. 75,76 КК України.

Враховуючи заяву ОСОБА_1 про застосування відносно нього амністії, враховуючи думку прокурора, суд вважає, що до обвинуваченого можливо застосувати Закон України „Про амністію у 2014 році", оскільки він вчинив злочини невеликої та середньої тяжкості, є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи і підпадає відповідно до п. 4 ч.1 ст. 11 під дію Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", так як він постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується відповідним посвідченням категорії 4, серії НОМЕР_2 від 01.11.2001 року.

Статтею 9 ч.1 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого чи засудженого їх захисників чи законних представників.

Згідно ст. 9 цього Закону - застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений, підсудний, чи засуджений заперечує проти цього.

Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі.

Заявлений прокурором цивільний позов в інтересах комунальної установи "Хмільницька центральна районна лікарня" про відшкодування витрат на стаціонарне лікування підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи заявлений по справі цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної (20414 грн. 02 коп.) та моральної шкоди (5000 грн.) суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає що він підлягає частковому задоволенню, в зв'язку з тим, що діями підсудного позивачу було спричинено моральні страждання, пов'язані з нанесенням тілесних ушкоджень та незаконним заволодінням належним йому транспортним засобом, що завдало психологічної травми, що потягнуло за собою істотні зміни у її життєвих стосунках, однак підсудним частково погашено суму понесених матеріальних витрат, а тому задоволенню підлягає лише невідшкодована сума витрат, що були понесені потерпілим для відновлення стану здоров'я та технічного стану автомобіля.

В ст. 1167 ЦК України, зазначено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судові витрати, вартість проведених судових експертиз необхідно стягнути з обвинуваченого в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_1 визнати винуватим та призначити покарання:

- за ч.1 ст. 289 КК України - обмеження волі строком 3 роки;

- за ч.2 ст. 125 КК України - обмеження волі строком 1 рік.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень шляхом повного поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття ОСОБА_1 призначити покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

В силу ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом вказаного судом іспитового строку, терміном 1 рік шість місяців, не вчинить нового злочину та в силу ст. 76 КК України виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи.

На підставі п. "е" ч.1 ст. 1, ст. 9 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання.

Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, прож. АДРЕСА_2, ( паспорт НОМЕР_3 виданий Ладижинським МВМ УМВС України у Вінницькій області, 29.02.1996 року) на користь ОСОБА_3 20414 грн. 02 коп. матеріальної шкоди та 500 грн. у відшкодування витрат за надання юридичної допомоги, а всього 20914 (двадцять тисяч дев"ятсот чотирнадцять) грн. 02 коп.

Заявлений прокурором цивільний позов в інтересах комунальної установи "Хмільницька центральна районна лікарня" про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( паспорт НОМЕР_3 виданий Ладижинським МВМ УМВС України у Вінницькій області, 29.02.1996 року) на користь комунальної установи "Хмільницька центральна районна лікарня", р/р 35412001002180, МФО 802015, код 01982695, витрати на стаціонарне лікування в сумі 1410 грн. 96 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави - 982 гривні 80 коп. за проведення експертизи № 55 від 24.06.2014р. та експертизи № 43 від 17.06.2014 року.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - особисте зобов'язання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Войнаревич М. Г.