Рішення № 42397702, 15.01.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №478/558/14-ц 15.01.2015 15.01.2015 15.01.2015

Провадження № 22ц/784/155 /15 Суддя першої інстанції СябренкоІ.П.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 січня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Царюк Л.М., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі Кудрі В.М.,

за участю: відповідача - ОСОБА_2,

його представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» та ОСОБА_2 на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 10 квітня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Свої вимоги мотивувало тим, що 27 травня 2006 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання банківських послуг, згідно з умовами якого останньому надано грошові кошти у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % річних на залишок заборгованості.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору станом на 28 лютого 2014 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 20 057 грн. 58 коп.

Між тим, оскільки 28 лютого 2008 року Казанківським районним судом Миколаївської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 6942 грн. 26 коп., Банк просив стягнути з відповідача з відрахуванням стягнутої суми заборгованість у сумі 15 237 грн. 82 коп.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 10 квітня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 7548 грн. 84 коп., з якої заборгованість за кредитом - 61 грн. 66 коп., заборгованість за процентами - 6987 грн. 18 коп., штраф - 500 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі Банк просив змінити рішення суду в частині зменшення сум заборгованості по сплаті відсотків та штрафу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги його позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27 травня 2006 року ОСОБА_2 звернувся до закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариства комерційний банк «ПриватБанк», із заявою, на підставі якої відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою 3% щомісячно на залишок боргу. У заяві позичальник погодився з тим, що він ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами банку, і що вони складають невід'ємну частину договору про надання банківських послуг ( а. с. 9).

Кредитна картка діяла до 30 червня 2009 року, докази видачі відповідачу нової кредитної картки відсутні.

Судовим наказом від 28 лютого 2008 року, виданим Казанківським районним судом Миколаївської області, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за вказаним договором станом на 14 лютого 2008 року у розмірі 6942 грн. 26 коп., зокрема, 4550.37 грн. заборгованість за кредитом та 2391.89 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом (а.с. 5).

3 квітня 2014 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання вказаного судового наказу у зв'язку зі сплатою боржником боргу в повному обсязі (а.с. 53).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами існують договірні відносини, внаслідок яких відповідач зобов'язаний сплатити Банку кредитні кошти в повному обсязі та проценти за користуванням цими коштами. Проте, місцевий суд не визначився з періодом, за який утворилася заборгованість, розмірами процентів за користування кредитними коштами та штрафу.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний оплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами ( ч. 1).

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ).

За приписами ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Таким чином, проценти, визначені ст.ст. 536, 1048 ЦК України є платою за користування чужими коштами, яка за відсутності іншої домовленості сторін сплачується боржником за весь період користування грошима, у тому числі після настання терміну їх повернення.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом з ОСОБА_2 судовим наказом станом на 14 лютого 2008 року стягнута заборгованість за тілом кредиту та 2391.89 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом.

Зазначена сума заборгованості була стягнута примусово державною виконавчою службою до 3 квітня 2014 року.

Клопотань про застосування позовної давності сторонами не заявлялось.

За такого, з огляду на наведені правові норми сама по собі наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, до реального виконання боржником цього рішення, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів та неустойки за неналежне виконання зобов'язанні (штрафу).

Отже, Банк має право на отримання процентів за користування кредитним коштами у строк з 14 лютого 2008 року до виконання вказаного судового наказу про стягнення заборгованості.

Обраховуючи суму процентів, що підлягають стягненню з боржника за договором про надання банківських послуг Банк виходив з процентної ставки розміром 72 % річних.

Між тим, відповідно до заяви, що є невід'ємною частиною договору про надання банківських послуг, процентна ставка по кредитному ліміту узгоджена сторонами 3% в місяць з рахунку 360 днів у року, тобто 36% на рік.

Посилання Банку на наказ № 1663 від 31 серпня 2005 року, виданий головою правління Банку для всіх працівників банківської установи, є безпідставними. Цим наказом передбачені умови обслуговування кредитної картки «Универсальна», в частині сплати процентної ставки за прострочення платежів у розмірі 6% на місяць, проте така процентна ставка не була передбачена умовами договору, укладеного між сторонами, зазначений наказ не є невід'ємною частиною договору про надання банківських послуг, адресованим працівникам Банку та з такими умовами позичальник не ознайомлювався (а.с.49).

З огляду на таке, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_2 підлягають стягненню проценти за договором про надання банківських послуг відповідно до наданих апеляційному суду розрахунків банку за період з 14 лютого 2008 року по 28 лютого 2014 року виходячи із розміру процентної ставки 36 % річних у розмірі 5062.26 грн.

Доводи позивача про необхідність стягнення з відповідача 61.68 грн. заборгованості по процентам за період липня 2009 року, як повернутих позичальнику в рахунок раніше списаних коштів, не підлягають задоволенню, оскільки ця дата входить до вказаного періоду стягнення процентів за користування кредитними коштами.

Пунктом 5.10 Правил користування кредитною карткою, які діяли на час виникнення спірних правовідносин та були невід'ємною частиною договору про надання банківських послуг (надалі - Правил), передбачено відповідальність позичальника при порушення позичальником строків платежів по будь-якому грошовому зобов'язанню, що передбачено договором, більш як на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову (а.с. 39).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Між тим, колегія суддів вважає, що виходячи з правового визначення штрафу згідно до ст. 549 ЦК України є незрозумілим який позов та 5% від якої суми зазначає Банк в Правилах, визначаючи процентну складову штрафу.

Отже, інформація щодо процентної складової штрафу за умовами договору є неповною, не конкретною, а тому така складова штрафу є не визначеною, у зв'язку з чим це зобов'язання не підлягає виконанню.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 5062.26 грн. та 250 грн. штрафу, у зв'язку з чим загальна сума боргу складає 5312 грн. 26 коп.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 5312.26 грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь Банку підлягають стягненню судові витрати, зокрема витрати на оплату судового збору при зверненні до суду з позовною заявою та апеляційною скаргою пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у загальному розмірі 10 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 10 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 5062.26 грн. проценти за невиконання грошового зобов'язання та 250 грн. штрафу, а всього 5312 (п'ять тисяч триста дванадцять) грн. 26 коп. станом на 28 лютого 2014 року за договором про надання банківських послуг від 27 травня 2006 року, а також 10 грн. 60 коп. судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: