Вирок № 42397117, 22.01.2015, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/10748/14-к

Номер провадження 1-кп/635/270/2015

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2015 року с. Покотилівка.

Харківський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Полєхіна А.Ю., при секретарі Коваленко В.В., прокурора Чирика В.Г., захисника ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мирне, Краснокутського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2, 25 січня 2014 року о 17 годині 30 хвилин, перебував за кермом технічно справного автомобіля «УРАЛ 375», р.н. НОМЕР_2, який належить йому на праві приватної власності, із причепом самоскидом, р.н. НОМЕР_1, та знаходився на господарському дворі біля будівлі зварювального цеху 3AT «Укрпрофоздоровниця» ДП «Клінічний санаторій «Роща»», розташованого за адресою: Харківська область, Харківський район, сел. Пісочин, вул. Санаторна, 46, де відвантажував щепу, при цьому припаркувавши зазначений автомобіль пасажирською стороною у притул до стіни будівлі зварювального цеху на відставні 0,2 м від стіни до краю борта автомобіля.

Після того, як ОСОБА_2 відвантажив щепу, він вирішив поїхати з території господарського двору та почав рух уперед на першій передачі із швидкістю 5 км/г, при цьому грубо порушив вимоги п. 10.1. Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

п.10.1. "Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху" та, почавши рух уперед, не переконався що це буде безпечним для усіх учасників руху, а саме - пішохода ОСОБА_3, який проходив уздовж стіни будівлі зварювального цеху між стіною та пасажирською стороною (бортом) автомобіля «УРАЛ 375», р.н. НОМЕР_2, та якого водій ОСОБА_2 об'єктивно був спроможний бачити, не вжив негайних заходів до повної зупинки свого автомобіля, і допустив наїзд правим бортом автомобіля «УРАЛ 375», р.н. НОМЕР_2, на пішохода ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_3, згідно з висновком судово-медичної експертизи №8/13- ОКБт/14 від 12.06.2014, заподіяне тяжке тілесне ушкодження за критерієм небезпеки для життя: закрита травма грудної клітини у вигляді переломів 6,8,9,10, 11-го ребер зліва по середній паховій лінії, переломів 9,10,11-го ребер по лопатковій лінії, розривів пристінкової плеври в проекції переломів 9,10,11-го ребер по лопатковій лінії, крововиливів у діафрагму зліва, виливів крові в плевральні порожнини, розривів нижньої долі лівої легені та закрита травма живота у вигляді розривів печінки, розтрощення селезінки та правої нирки, крововиливів у надниркові залози, крововиливів у жирову капсулу нирок, крововиливів у великий сальник, крововиливів у зачеревний простір по правому фланку з переходом на паранефральну клітковину, виливу крові у черевну порожнину, внаслідок чого у ОСОБА_3 виник травматичний шок, як смертельне ускладнення поєднаної вищевказаної травми грудної клітини та живота, що стало причиною смерті ОСОБА_3

Відповідно до висновків судової автотехнічної експертизи № 729/14 від 18.08.2014 року порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_2 знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією та наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди і виражаються в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «УРАЛ 375», р.н. НОМЕР_2, із причепом самоскидом, р.н. НОМЕР_1, проявив необачність, не врахував дорожню обстановку, перед початком руху не переконався що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам, а саме пішоходу ОСОБА_3, та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який знаходився поруч з його автомобілем, що спричинило останньому смерть.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину свою визнав повністю, у вчиненому щиро зізнався, дав показання у відповідності з встановленими, згодився з обсягом здобутих по справі доказів і не оспорював їх в суді, а також визнав недоцільним дослідження доказів відносно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися.

Потерпіла ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала до суду письмову заяву про проведення судового засідання за її відсутності. З урахуванням положень ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілої.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 не заперечував фактичних обставин справи, свою провину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів у справі.

За таких обставин суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 в скоєнні правопорушення повністю доведеною і його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, тому, що він, керуючи транспортним засобом, порушив правила дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд визнає щире каяття, повне визнання своєї вини, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, суд не вбачає.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо (а.с. 117-126).

Суд знаходить, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2, в своїй сукупності не є виключними та істотно не знижують ступінь тяжкості скоєного правопорушення, не знижують суспільну небезпеку правопорушення до рівня, що виходить за межи, встановлені у санкції ч.2 ст. 286 КК України, покарання, що виключає застосування до обвинуваченого положень статті 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом.

Одночасно, суд, враховуючи наявність обставин, пом'якшуючих покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини ст. 66 КК України, а саме: щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання та визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини, знаходить за можливе призначити йому строк покарання не більше двох третин максимального строку покарання, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без відбування покарання, із застосуванням до нього положень ст. 75 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Крім того, суд, враховуючи наявність декількох обставин, а саме: щире каяття, повне визнання своєї вини, добровільне відшкодування завданого збитку, відсутність обтяжуючих покарання обставин та випадків притягнення до адміністративної відповідальності, знаходить за можливе не застосовувати до обвинуваченого ОСОБА_2 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 Закону України «Про амністію в 2014 році», звільнивши його від відбування покарання, оскільки останній є хворим на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання та підпадає під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року № 3/6.

Відповідно до пункту «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі особи, які на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи, а також хворими на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1-4), онкологічні захворювання (III, IV стадії за міжнародною класифікацією TNM), СНІД (III, IV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року № 3/6.

Законом передбачено, що особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст. 86 КК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується Законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

19.04.2014 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року №1185-VII дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст. 12 названого Закону).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого(підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього.

Відповідно довідки Богодухівської районної лікарні № 62 від 17.01.2015 року, обвинувачений ОСОБА_2 є хворим на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року № 3/6, а саме - стабільна стенокардія третьої форми, дифузний кардіосклероз, розширення лівих відділів серця і порожнини правого передсердя, дегенеративні зміни стулок аортального та мітрального,недостатність мітрального клапана,регургітація другого ступеня, гіпертонічна хвороба третьої стадії третього ступеня, кризовою перебіг, резистентна до медикаментозної терапії, з високим ризиком гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, неускладнений гіпертонічний криз, ДЕП третьої стадії з ликворно-венозною гіпертензією, передсердна аритмія, шлуночкова паратражтрасомическая аритмія другого ступеня. ОСОБА_2 вперше вчинив кримінальне правопорушення з необережності, яке не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України. Вказане кримінальне правопорушення він вчинив до дня набрання чинності (19 квітня 2014р.) Закону України «Про амністію у 2014 році». Свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення обвинувачений визнає повністю, щиро кається у вчиненому, цивільний позов потерпілим не заявлений, просить застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2014 році».

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 амністії, передбачених ст.4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що відносно обвинуваченого ОСОБА_2 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2014 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Враховуючи положення ст.1 п. «г» Закону України «Про амністію у 2014 році», приймаючи до уваги згоду обвинуваченого ОСОБА_2 на застосування відносно нього амністії, суд вважає, що ОСОБА_2 слід звільнити від відбування призначеного покарання на підставі пункту «г» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, в зв'язку з ти, що він є хворим на тяжку хворобу, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 року № 3/6.

Суд роз'яснює обвинуваченому ОСОБА_2 наслідки застосування амністії, а саме: застосування амністії не звільняє його від обов'язку відшкодувати потерпілій заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду, а також те, що у разі застосування амністії в подальшому протягом останніх десяти років амністія до нього не може бути застосована.

Цивільний позов в кримінальному провадженню не заявлений.

Судові витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № 729/14 від 18.08.2014 року в розмірі 586 гривень 80 копійок - задовольнити та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь Держави Україна, код доходів 24060300 розрахунковий рахунок 31419544700005, код банку 37999680, МФО 850011, УДКС України в Комінтернівському районі міста Харкова.

Речові докази в провадженні відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 не обирався.

Керуючись ст.ст. 373-376 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбуття призначеного покарання, якщо він, на протязі двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов'язки:

1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

3) періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Судові витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № 729/14 від 18.08.2014 року в розмірі 586 гривень 80 копійок - задовольнити та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь Держави Україна, код доходів 24060300 розрахунковий рахунок 31419544700005, код банку 37999680, МФО 850011, УДКС України в Комінтернівському районі міста Харкова.

На підставі ст.ст.85-86 КК України та керуючись статтею 1 п. «г» Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року та Закону України від 06.05.2014 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в України», звільнити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мирне, Краснокутського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_2, від призначеного вироком суду покарання.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.

Апеляційну скаргу на вирок можуть подати: обвинувачений, його захисник у частині, що стосується інтересів обвинуваченого, прокурор, потерпілий, його представник у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, при цьому вирок не підлягає оскарженню в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Апеляція на вирок суду подається до апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Суддя: А.Ю.Полєхін.