Ухвала суду № 42393645, 14.08.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 6-691/14

у справі №760/17447/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лазаренко В.В.

при секретарі - Пономарьові М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Мельниченка В.С. про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2014 року державний виконавець ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Мельниченко В.С. звернувся до суду із поданням, в якому просить тимчасово обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України - до виконання ним свої зобов'язань за рішенням суду.

В обґрунтування подання зазначає, що на виконанні у відділі ДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві знаходяться виконавче провадження №43077904 та №42238676 з примусового виконання судового наказу виданого Солом'янським районним судом м. Києва 23.12.2013 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ДТГО «Південно-Західна залізниця» заборгованості за користування житловою площею в сумі 10087,82 грн., судового збору в сумі 114,70 грн., та судового наказу виданого Солом'янським районним судом м. Києва 22.03.2013 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ДТГО «Південно-Західна залізниця» суми боргу за житлово-комунальні послуги в розмірі 6861,58 грн., судового збору в сумі 114,70 грн.

Виконавче провадження з примусового вказаних рішень розпочато 25.04.2014 р. та 27.02.2014 р. відповідно.

В ході виконавчого провадження державним виконавцем проведено ряд виконавчих дій, однак проведеними виконавчими діями джерела доходу боржника не виявлено, майно, на яке може бути звернуте стягнення не встановлено.

Рішення суду в добровільному порядку боржником не виконано.

Вказані обставини на думку державного виконавця свідчать про те, що боржник ухиляється від виконання обов'язку покладеного на нього рішенням суду, що унеможливлює його виконання, у зв'язку з чим він просить обмежити боржника у праві виїзду за межі України на підставі ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України».

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України, подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), суд розглядає негайно без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

З урахуванням положень вказаної статті суд не повідомляв сторін та заінтересованих осіб про час та місце розгляду подання та вважає можливим вирішити його у їх відсутності.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що 23.12.2013 р. Солом'янським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ДТГО «Південно-Західна залізниця» заборгованості за користування житловою площею в сумі 10087,82 грн., судового збору в сумі 114,70 грн..

25.04.2014 р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення.

22.03.2013 р. Солом'янським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ДТГО «Південно-Західна залізниця» суми боргу за житлово-комунальні послуги в розмірі 6861,58 грн., судового збору в сумі 114,70 грн.

27.02.2014 р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення.

На час розгляду подання рішення суду від 23.12.2013 р. та 22.03.2013 р. не виконане.

Вирішуючи подання державного виконавця суд виходить з такого.

Загальні умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 11 вказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Аналіз вказаної норми закону свідчить про те, що «ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням» слід розуміти як будь-які навмисні, свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.

Так, зокрема, відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Згідно положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Відповідно задоволення подання державного виконавця про обмеження боржника у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення останнього від виконання зобов'язання.

Як встановлено вище виконавче провадження №43077904 з примусового виконання судового наказу виданого Солом'янським районним судом м. Києва 23.12.2013 р. розпочато 25.04.2014 року, про що державним виконавцем винесено відповідну постанову.

Виконавче провадження №42238676 з примусового виконання судового наказу виданого Солом'янським районним судом м. Києва 22.03.2013 р. розпочато 27.02.2014 року, про що державним виконавцем винесено відповідну постанову.

Згідно положень ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Між тим дані вимоги Закону державним виконавцем невиконані, оскільки матеріали подання не містять доказів не тільки про те, що боржнику вручена постанова про відкриття виконавчого провадження, а й про те що вона взагалі надсилалась боржникові.

Таким чином відсутні підстави вважати, що боржник був своєчасно повідомлений про відкриття виконавчого провадження №43077904 та №42238676.

З наданих матеріалів подання вбачається, що у період часу з 27.02.2014 року по 14.08.2014 року будь-яких виконавчих дій не вчинялось.

Відомостей про вчинення боржником дій чи бездіяльності спрямованих на ухилення від виконання рішення суду матеріали не містять.

При цьому юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов'язань, а не за наявність факту їх невиконання. Саме по собі невиконання боржником самостійно зобов'язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

При цьому в силу ч. 3 ст. 10 ЦПК України на державного виконавця покладений обов'язок довести зазначені обставини.

Водночас статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом (ст. 313 ЦК України).

З огляду на наведене, враховуючи, що законних підстав для обмеження ОСОБА_2 права на свободу пересування, гарантованого Конституцією України, під час розгляду справи не встановлено, суд приходить до висновку, що у задоволенні подання державного виконавця Мельниченка В.С. має бути відмовлено.

Керуючись статтями 293, 377-1 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Мельниченка В.С. про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи яка її оскаржує апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: