Вирок № 42393245, 22.01.2015, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6123/14-к

провадження № 1-кп/753/57/15

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого-судді Сизової Л.А., при секретарі Мельничук Т.І., з участю прокурора Облетова А.І., потерпілого ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта вища, неодруженого, неофіційно працюючого в компанії «Фільмотехніка» механіком, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6, 11.09.2013 року приблизно 03год.30хв., керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21093», д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись проїзною частиною вул. Харківське шосе, неподалік житлового будинку № 53 в м. Києві, допустив порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, а саме:

18.1. ПДР України - водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека;

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_6 виразилось в тому, що він керуючи вищевказаним транспортним засобом, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований на проїзній частині вул. Харківське шосе, 53, проявив неуважність, а саме не переконався, що на даному пішохідному переході відсутні пішоходи, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, а також несвоєчасно зреагував на пішоходів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, які , маючи перевагу в русі, здійснювали перехід зазначеної проїзної частини безпосередньо по нерегульованому пішохідному переходу (зправа наліво відповідно до траєкторії руху автомобіля) і існували для нього як небезпека, внаслідок чого, скоїв наїзд на зазначених пішоходів. Порушення вказаного пункту Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_6 знаходяться в причинному зв'язку з наставшими наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме заподіянню пішоходам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №1988/Е від 30.12.2013 року потерпілий ОСОБА_2 отримав наступні тілесні ушкодження:

-закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, забійних ран правої брови та підборіддя, синця на повіках правого ока;

-закрита травма грудної клітки у вигляді забою нижніх часток обох легень з розривом нижньої частки лівої легені, двобічного гемопневмотораксу, множинних фрагментарних переломів 2-10 ребер зліва зі зміщенням уламків, переломів лівої лопатки, грудинного відділу лівої ключиці зі зміщенням уламків, яка супроводжувалась неефективністю самостійного дихання, що потребувало переведення хворого на штучну вентиляцію легень;

-закритий уламковий перелом обох кісток лівого передпліччя у проксимальній третині зі зміщенням уламків та точковою раною у верхній третині лівого передпліччя;

-закритий уламковий фрагментарний перелом обох кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків;

-скальпована рана в ділянці заднє-бічної поверхні верхньої третини правої гомілки.

Локалізація та характер вищевказаних ушкоджень, які містяться в медичній документації, з урахуванням обставин справи, в тому числі і часових даних, дозволяють стверджувати, що дані ушкодження утворилися внаслідок дії тупого предмету (предметів), могли утворитись в термін вказаний у постанові, тобто 11.09.2013 року при транспортній травмі (травма внаслідок зіткнення автомобіля, що рухався з пішоходом). За ступенем тяжкості вищевказані закрита черепно-мозкова травма, закрита травма грудної клітки, закриті переломи відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №1794/Е від 05.12.2013 року потерпілий ОСОБА_3 отримав наступні тілесні ушкодження:

-закрита травма лівої гомілки у вигляді уламкових переломів верхнє-середньої третини діалізів гомілкових кісток зі зміщенням уламків.

Локалізація, морфологія вищевказаних ушкоджень, враховуючи обставини справи та часові дані, свідчать про те, що спричинені вони тупим предметом, могли утворитись в термін вказаний у постанові, тобто 11.09.2013 року при транспортній травмі (травма внаслідок зіткнення автомобіля, що рухався, з пішоходом).

За ступенем тяжкості вищевказане тілесне ушкодження відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.

Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_6 вину у скоєнні злочину визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що 11.09.2013 року вночі він повертався додому. Керуючи автомобілем ВАЗ, власником якого він є, зі швидкістю приблизно 60км/год., рухався по Харківському шосе. По дорозі було погане освітлення, світлофор не працював, розмітка на дорозі була стерта, він не знав, що по ходу руху знаходиться пішохідний перехід. Коли він побачив пішоходів ближче до середини дороги, то загальмував, але зіткнення не вдалося уникнути і він збив пішоходів- Гресько та ОСОБА_3. Зупинившись, він став викликати карету швидкої допомоги.

В подальшому він добровільно надавав матеріальну допомогу потерпілому ОСОБА_2. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 визнав повністю в частині матеріальної шкоди. Моральний позов визнав частково, а саме в сумі 10000грн.

Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_6, його вина повністю доведена в судовому засіданні та підтверджується наступними доказами.

Показами потерпілого ОСОБА_2, який в судовому засіданні показав , що 10.09.2013 року він після закінчення футбольного матчу зустрівся з товаришами неподалік перехрестя Харківського шосе та вул. Тростянецької, з якими вирішили піти пограти у більярд. Вони попрямували вздовж Харківського шосе до пішохідного переходу. Погода була добра, сухий асфальт, видимість хороша, розмітка була стерта, але її видно. Перебуваючи біля переходу він побачив, що світлофор не працює. Впевнившись, що на проїзній частині відсутні будь-які транспортні засоби з обох сторін, вони почали рух по переходу. Він рухався разом з ОСОБА_3, який знаходився праворуч від нього. Діставшись майже до середини дороги, він відчув удар в ліву сторону тулуба, від якого втратив свідомість. В подальшому він прийшов до тями в лікарні.

З ОСОБА_6 вони уклали мирову угоду про відшкодування шкоди, за умовами якої, він відшкодував йому вже 70000грн.

Показами представника ОСОБА_4, який в судовому засіданні показав , що потерпілому ОСОБА_3 в результаті ДТП була заподіяна матеріальна та моральна шкода. Просив задовольнити позов , стягнувши з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 в рахунок матеріальної шкоди 16110грн., в рахунок моральної шкоди - 100000грн.

Показами свідка ОСОБА_7, яка в судовому засіданні показала, що 11.09.2013 року вночі вона разом з ОСОБА_6 на автомобілі рухалися по Харківському шосе в м. Києві зі швидкістю приблизно 60км/год. Проїхавши світлофор, який не працював, вона перед автомобілем, на відстані приблизно 2-3 метрів, побачила пішохода. Через мить стався наїзд на пішохода лівою частиною автомобіля. Від удару пішохода відкинуло в сторону. Коли вони з ОСОБА_6 вийшли з автомобіля, то побачили, що в ДТП потрапило два пішоходи. Вона викликала карету швидкої допомоги .

Показами свідка ОСОБА_8, який в судовому засіданні показав , що 11.09.2013 року біля 3год. він разом з ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_3 підійшли до пішоходного переходу через Харківське шосе. Впевнившись, що і справа, і зліва автомобілі відсутні, вони почали рух через дорогу. Йшли повільним кроком, оскільки автотранспорт був відсутній. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 йшли дещо позаду них. Коли вони утрьох вже зайшли на тротуар, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 знаходилися на середині дороги, то почули звук гальмів та удар. Озирнувшись він побачив, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 попадали на асфальт від удару їх автомобілем.

Показами свідка ОСОБА_9, який в судовому засіданні показав , що у вересні 2013 року він з друзями, серед яких були ОСОБА_2 і ОСОБА_3, після футбольного матчу йшли в більярдну. Через вул. Харківське шосе був пішохідний перехід помічений «зеброю», яку було добре видно, оскільки працювало вуличне освітлення. Він з товаришами йшов по переходу попереду, а на відстані приблизно 10 метрів від них дорогу переходили ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Він ( ОСОБА_9) почув звук удару і озирнувшись, побачив ОСОБА_2, який від удару автомобілем підлетів у повітря, його відкинуло від автомобіля і він був без свідомості. ОСОБА_3 був у свідомості.

Крім того, вина ОСОБА_6 підтверджується також:

Висновком судово-медичної експертизи №1794/е від 05.12.2013 року, відповідно до якого потерпілому ОСОБА_3 в результаті ДТП були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості ( том 1, а.с.7-11).

Висновком судово-медичної експертизи №1988/е від 30.12.2013 року, відповідно до якого потерпілому ОСОБА_2 в результаті ДТП були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження та легкі тілесні ушкодження , що потягли короткочасний розлад здоров»я ( том 1, а.с. 16-22).

Даними протоколу огляду транспортного засобу від 28.11.2013 року , відповідно до якого, при огляді автомобіля «ВАЗ-21093», яким керував ОСОБА_6 виявлені механічні пошкодження лівої передньої частини автомобіля (том 1, а.с.39).

Постановою слідчого від 28.11.2013 року вказаний автомобіль визнаний речовим доказом та переданий на зберігання обвинуваченому ОСОБА_6 ( том 1, а.с. 41).

Даними протоколу слідчого експерименту з участю потерпілого ОСОБА_3 від 15.01.2014 року ( том 1, а.с. 47-50) в ході якого потерпілий на місцевості розповів та показав про обставини ДТП.

Висновком автотехнічної експертизи №40/ат від 06.02.2014 року ( том 1, а.с. 53-60), відповідно до якої, водій ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 шляхом виконання вимог п.18.1 ПДР. Причиною ДТП, з технічної точки зору, є невідповідності дій водія ОСОБА_6 вимогам п. 18.1 ПДР України.

Крім того, у висновку експертизи також зазначено, що покази водія ОСОБА_6, в частині параметрів зближення автомобіля з пішоходами, з технічної точки зору, є неспроможними.

Отже , аналізуючи досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_6 своїми необережними діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тілесні ушкодження середнього та тяжкого ступеню тяжкості, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 суд визнає: щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до тяжкого злочину , його особу, що вину визнав повністю, щиро розкаявся, раніше не судимий, характеризується позитивно, має постійне місце проживання та реєстрації в м. Києві, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, і вважає можливим обрати йому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

З урахуванням обставини , що пом»якшує покарання обвинуваченого , його особи, що добровільно відшкодовує матеріальну допомогу потерпілому, з урахуванням думки потерпілого ОСОБА_10, який просив не позбавляти волі ОСОБА_6 та думки представника потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_4, який не наполягав на позбавленні волі обвинуваченого, суд вважає за можливе застосувати до нього ст. 75 КК України та звільнити його від відбування основного покарання з іспитовим строком. , що, на думку суду, є необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково: в частині матеріальної шкоди задовольнити повністю в сумі 16110грн., яка підтверджена документально. Що стосується моральної шкоди, то з урахуванням моральних страждань потерпілого, матеріального стану обвинуваченого, виходячи з принципів співмірності , справедливості , розумності, виваженості, суд вважає за можливе стягнути з обвинуваченого моральну шкоду в сумі 15000грн.

Позов прокурора в інтересах КМКЛШМД про відшкодування витрат на лікування потерпілоих в сумі 20363грн.12коп. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 366-368 КПК України , суд

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_6 визнати винуватим в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання , якщо він протягом трьох років іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього обов»язки .

На підставі ст. 76 КК України зобов»язати ОСОБА_6 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися в інспекції для реєстрації.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_3 в рахунок матеріальної шкоди - 16110 грн., в рахунок моральної шкоди - 15000 грн., а всього 31110 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 процесуальні витрати: вартість автотехнічної експертизи в сумі 611грн.80коп. на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Київської міської клінічної лікарні ШМД ( р/р № 35426002001136 в ГУДКСУ м. Києва, код банку 820019, код ЄДРПОУ 00184945) вартість лікування потерпілих в сумі 20363грн.12коп .

Речовий доказ - автомобіль «ВАЗ-21093» залишити у обвинуваченого ОСОБА_6

Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва з моменту його проголошення.

СУДДЯ.