Рішення № 42392070, 15.01.2015, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/10035/14-ц

провадження № 2/369/672/15

РІШЕННЯ

Іменем України

15.01.2015 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Рябець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна і визнання майна об»єктом права особистої власності одного з подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна і визнання права власності на квартиру та стягнення грошової компенсації,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про зобов»язання реєстрації права власності і поділ майна, що є об»єктом спільної сумісної власності подружжя, посилаючись на те, що 17 квітня 2010 року вони уклали шлюб, який був зареєстрований у Центральному відділі реєстрації актів громадянського стану районного управління юстиції м. Києва, актовий запис № 130868 від 17 квітня 2010 року. В шлюбі вони мають сина ОСОБА_3, 2012 року народження. На протязі останніх 4 років сімейне життя між ними поступово погіршувалось, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Враховуючи той факт, що за весь час проживання у шлюбі ними придбано майно-квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і ОСОБА_2 здійснює його приховування, а саме через свою бездіяльність не здійснює реєстрацію права власності, перешкоджає їй в здійсненні права користування майном, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме відмовляється надати ключі, відмовляється впускати її до квартири, а також відмовляється від позасудового врегулювання спору про поділ майна шляхом укладення угоди про поділ спільного майна, тому вона, керуючись ст. ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, вирішила звернутись до суду з позовом про зобов»язання реєстрації права власності та поділ майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя. Враховуючи, що ОСОБА_2 здійснює приховування майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, а саме через свою бездіяльність не здійснює підписання акта прийому-передачі квартири, реєстрацію права власності, перешкоджає їй в здійсненні права користування майном, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме відмовляється надати ключі, а також відмовляється від позасудового врегулювання спору про поділ майна шляхом укладення угоди про поділ спільного майна при розірванні шлюбу, а також враховуючи той факт, що неповнолітній син проживає з нею, розмір аліментів, які вона отримує, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку і лікування, позивач ОСОБА_1 з посиланням на вимоги ст. ст. 60, 69, 70, 71, 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України просила зобов»язати ОСОБА_2 зареєструвати право власності на квартиру і визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.

В послідуючому позивач ОСОБА_1 подала суду заяву, у якій уточнила позовні вимоги та зазначала, що 17 квітня 2010 року вони уклали шлюб, який був зареєстрований у Центральному відділі реєстрації актів громадянського стану районного управління юстиції м. Києва, актовий запис № 130868 від 17 квітня 2010 року. В шлюбі вони мають сина ОСОБА_3, 2012 року народження. На протязі останніх 4 років сімейне життя між ними поступово погіршувалось, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Враховуючи той факт, що за весь час проживання у шлюбі нею придбане майно-квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 номінальною вартістю 395808 грн. і ОСОБА_2 здійснює його приховування, а саме перешкоджає їй в здійсненні права користування майном, розпорядження майном, що є об»єктом права її особистої власності, а саме відмовляється надати ключі, відмовляється впускати її до квартири, враховуючи, що дана квартира придбавалась нею для сина, однак ОСОБА_2 відмовився здійснити позасудову реєстрацію права власності на користь свого сина, відмовився від позасудового врегулювання спору, вона вирішила звернутись до суду з позовом про визнання майна об»єктом права її особистої власності. Дана квартира набута за її особисті заощадження, зроблені до шлюбу та її особисті премії. На час перебування в шлюбі, довіряючи ОСОБА_2, перебуваючи під його психологічним тиском, вона погодилась на укладення договору від його імені.

Враховуючи, що ОСОБА_2 здійснює приховання майна, а саме перешкоджає їй в здійсненні права користування майном, відмовляється надати ключі, відмовляється впускати її в квартиру взагалі, а також відмовляється від позасудового врегулювання спору, враховуючи той факт, що неповнолітній син проживає з нею і аліменти ОСОБА_2 не сплачує, закон чітко регламентує необхідність врахування інтересів малолітньої дитини, і тому на підставі вимог ст. ст. 57, 60, 69, 70, 71, ч. 2 ст. 104, ст. 105, ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України, вона просила визнати за нею право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1.

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що 17 квітня 2010 року між ним і ОСОБА_1 був укладений шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 року у подружжя народився син ОСОБА_3. Відповідно до рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 серпня 2014 року шлюб між ними розірвано і йому присуджено щомісячну сплату аліментів на користь дитини у вигляді 1/3 частини доходів і судовий збір.

За час перебування у шлюбі вони, як подружжя, спільно придбали майно, а саме однокімнатну квартиру, що зареєстрована на нього і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 45,5 кв.м..

ОСОБА_2 зазначав, що він і до шлюбу, і протягом всього часу перебування у шлюбі і на даний час був і є працевлаштованим, що підтверджується довідкою з ДП «Національного академічного театру опери та балету України ім. Т. Шевченка» від 21 листопада 2014 року, згідно якої він працює з 01 жовтня 2008 року по даний час на посаді суфлера оперної трупи із посадовим окладом 7685 грн./міс. Також він на волонтерських засадах з 2002 року виконує служіння регента хору, за що отримує кошти в розмірі 1000 грн./міс., що підтверджується довідкою з Монастиря СВ. Василія Великого. Також протягом вересня 2010 року-червня 2013 року він працював на посаді регента хору Київської Трьохсвятительської духовної семінарії Української Греко-Католицької церкви, за що отримував кошти в розмірі 1000 грн./міс., що підтверджується відповідною довідкою.

Згідно із вказаними довідками рівень доходів відповідача є значно вищим, ніж мінімальний, і свідчить про можливість чималих заощаджень ще до моменту придбання оспорюваної квартири. Свої зароблені кошти він витрачав на сім»ю, придбання спільного майна, утримання дитини і ОСОБА_1 (дружина від народження дитини і досі перебуває в декретній відпустці). На спільні кошти (подаровані на весілля) він з ОСОБА_1 придбали автомобіль марки Toyota, який було оформлено на відповідача, і згодом за спільним рішенням з метою придбання квартири його було продано, а кошти в розмірі 16 169,31 доларів США покладено на депозитний рахунок Укргазпромбанку, що підтверджується довідкою від 25 листопада 2014 року, і ці кошти також були використані для придбання спільної квартири.

Крім того, у ОСОБА_1 в особистій власності перебуває двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, де вона мешкає разом із спільною їхньою дитиною. Всупереч забезпеченості житлом її так і дитини, коштами, вона прагне відсудити у нього ще й іншу спільно нажиту однокімнатну квартиру, не залишивши йому нічого.

Враховуючи, що ОСОБА_1 і спільна їхня дитина забезпечені іншим житлом, вона має відповідний рівень доходу, а він не відмовляється від сплати аліментів, він є співвласником лише однієї квартири, і у випадку задоволення позову ОСОБА_1 він взагалі буде позбавлений помешкання, в той час як вона забезпечена житлом, а саме двокімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_5, дотримуючись презумпції рівності часток спільно нажитого майна подружжя, він прагне вирішити спір шляхом виділення йому оспорюваної квартири в натурі, а ОСОБА_1-частину коштів, що рівна половині вартості квартири. Він згоден сплатити їй грошову компенсацію за половину її вартості та внести на депозит суду відповідну суму грошей. Вартість квартири згідно Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-1422/2012 від 17 грудня 2012 року становить 395 808 грн..

Враховуючи, що це реально сплачені за квартиру кошти, тому він половину з них у сумі 197 904 грн. готовий внести на депозит суду для підтвердження своїх вимог в рахунок компенсації ОСОБА_1.

Враховуючи викладене, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 з посиланням на вимоги ст. ст. 11, 365 ЦК України, ст. ст. 60, 68, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України просив поділити спільне майно подружжя: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 45,5 кв.м., залишити у власності ОСОБА_2, а ОСОБА_1 присудити частину вартості цієї квартири у розмірі 197 904 грн..

У грудні 2014 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 подав суду заяву, в якій уточнив позовні вимоги і просив визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 45,5 кв.м. і стягнути з нього на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації частини спільного сумісного майна подружжя, що залишилась у власності ОСОБА_2, 197 904 грн..

Ухвалою суду від 01 грудня 2014 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя і визнання права власності на квартиру та стягнення грошової компенсації прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна і визнання майна об»єктом права особистої власності одного з подружжя, і об»єднано в одне провадження зустрічні вимоги ОСОБА_2 з первісним позовом ОСОБА_1.

У судовому засіданні позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 позов підтримала і просила його задовольнити, зустрічний позов ОСОБА_2 не визнала і заперечувала проти його задоволення.

У судовому засіданні відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 не визнав і заперечував проти його задоволення, зустрічний позов підтримав і просив його задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з"ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 і зустрічний позов ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що з 17 квітня 2010 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі. В шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 року народився син ОСОБА_3.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 серпня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, зареєстрований 17 квітня 2010 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім»ї, а/з № 545 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 квітня 2014 року і до повноліття дитини.

Згідно п. 1.1. Договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-1422/2012 від 17 грудня 2012 року продавець ТОВ «Консент Капітал Менеджмент» продав, а ОСОБА_2 купив наступні цінні папери (облігації) загальною кількістю 4256 штук загальною договірною вартістю облігацій 395808 грн..

24 травня 2013 року між ТОВ «Омокс» і ОСОБА_2 був укладений Додатковий договір № 1 до Договору № 29/3/11/118/Ж участі у будівництві об»єкту від 17 грудня 2012 року, згідно умов п. 2 якого замовник зобов»язаний здійснити доплату забудовнику за додаткові квадратні метри об»єкту будівництва, сплативши 27342 грн., в т. ч. ПДВ 4557 грн. шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок забудовника № 26006121412 в АБ «Укргазбанк» згідно наступного графіку.

20 березня 2014 року на ім»я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 45,5 кв.м., житловою площею 16,7 кв.м. і проведено державну реєстрацію права власності на квартиру згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно довідки про доходи НАК «Нафтогаз України» від 21 жовтня 2014 року ОСОБА_1 дійсно працює в НАК «Нафтогаз України» з 05 березня 2010 року по даний час і загальна сума доходу за період з 2010 року по 2012 рік становила 586613,21 грн..

Відповідно до довідки Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_1 дійсно працювала в ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «Атомкомплект» з 11 лютого 2008 року по 04 березня 2010 року юрисконсультом 1 категорії і за період роботи її загальна сума доходу склала 89238,09 грн..

Згідно довідки ПАТ КБ «Надра» Київське РУ від 27 листопада 2014 року за період з 24 травня 2008 року по 18 вересня 2008 року ОСОБА_1 мала депозитні рахунки, а саме депозит № 435605 від 24 травня 2008 року в сумі 10250 грн., депозит № 459362 від 07 червня 2008 року в сумі 20676,10 грн., депозит № 487559 від 01 липня 2008 року в сумі 10000 грн., депозит № 533112 від 12 липня 2008 року в сумі 8485 грн..

Також з матеріалів справи вбачається, що згідно довідки ДП «Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка» від 21 листопада 2014 року ОСОБА_2 працює в театрі на посаді суфлера оперної трупи з 01 жовтня 2008 року по даний час з посадовим окладом 7685 грн. на місяць.

Відповідно до довідки Монастиря СВ Василія Великого ОСОБА_2 є парафіянином Монастиря і від листопада 2002 року і на даний час на волонтерських засадах виконує служіння регента хору при парафії, за що отримує від парафіян винагроду-1000 грн. за місяць.

Згідно довідки Київської Трьохсвятительської духовної семінарії Української Греко-Католицької Церкви від 25 листопада 2014 року ОСОБА_2 дійсно працював на посаді регента хору семінарії від вересня 2010 року до червня 2013 року та отримував грошову винагороду розміром 1000 грн. на місяць.

Відповідно до довідки ПАТ «Укргазпромбанк» від 25 листопада 2014 року ОСОБА_2 мав відкритий рахунок у ПАТ «Укргазпромбангк» в іноземній валюті (доларах США) і станом на 28 серпня 2012 року залишок коштів на рахунку складав 16169,31 доларів США, що по курсу НБУ станом на 28 серпня 2012 року становить 129241,29 грн..

Постановою про відкриття виконавчого провадження державного виконавця ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 04 грудня 2014 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 752/1738/14-ц, виданого 06 жовтня 2014 року Голосіївським р/с про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на сина ОСОБА_3, 2012 року народження.

За Договором купівлі-продажу квартири від 14 березня 2011 року ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_7 купила квартиру АДРЕСА_6 і відповідно до умов п. 2.1. договору ціна нерухомого майна, що купується покупцем за цим договором, становить 638000 грн., які повністю сплачені покупцем продавцю до підписання цього договору.

ОСОБА_1 зазначала, що спірну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, було придбано за її особисті кошти, а тому вона є її особистою приватною власністю.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд, з»ясувавши дійсні обставини справи і дослідивши письмові докази в їх сукупності, дійшов висновку, що вказана квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, не є особистою приватною власністю ОСОБА_1, а є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1.

Посилання ОСОБА_1 на те, що вказане спірне майно є її особистою приватною власністю, спростовуються також наявними у справі Договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ-1422/2012 від 17 грудня 2012 року і Актом виконання зобов»язань до Договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-1422/2012 від 17 грудня 2012 року від 27 грудня 2012 року, а також Додатковим договором № 1 до Договору № 29/3/11/118/Ж участі у будівництві об»єкту від 17 грудня 2012 року від 24 травня 2013 року, які укладені були на ім»я ОСОБА_2, а не ОСОБА_1.

Доводи ОСОБА_1, що на час перебування в шлюбі вона, перебуваючи під психологічним тиском ОСОБА_2, погодилась на укладення договору від його імені, безпідставні, оскільки не підтверджені ніякими доказами.

Разом з тим слід зазначити, що хоча і в зустрічному позову ОСОБА_2 вказував, що спірна квартира належить йому і ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя, однак з такими позовними вимогами про визнання спірної квартири об»єктом права спільної сумісної власності подружжя він до суду не звертався, а лише просив визнати за ним право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 45,5 кв.м., стягнувши при цьому з нього на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію частини вартості квартири.

Враховуючи викладене, суд вважає недоведеними позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання спірної квартири об»єктом права її особистої власності як одного з подружжя, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Що стосується заявлених зустрічних вимог ОСОБА_2, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до вимог ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до наявних у праві доказів і згідно додатку № 1 до Договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-1422/2012 від 17 грудня 2012 року вартість спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 становила 395 808 грн., і тому, як зазначив ОСОБА_2, він просив стягнути з нього на користь ОСОБА_1 половину її вартості, як грошову компенсацію в розмірі 197 904 грн., про що надав суду платіжне доручення № 349 про внесення грошових коштів в розмірі 197 904 грн..

ОСОБА_2 у зустрічному позові посилався на те, що у випадку задоволення позову ОСОБА_1 він взагалі буде позбавлений помешкання, в той час як вона забезпечена житлом, а саме двокімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_5. ОСОБА_1 не заперечувала в судовому засіданні, що квартира, в якій вона проживає за адресою: АДРЕСА_5, дійсно була придбана у 2008 році і належить їй на праві власності. Однак ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення зустрічного позову і надала суду Звіт про оцінку майна, а саме квартири загальною площею 45,5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, проведеного ТОВ «АКР-Консалт» 09 грудня 2014 року, в якому вказано, що на даний час вартість оцінюваного об»єкта становить 908 996,15 грн., у тому числі вартість 1 кв. м. становить 19977 грн..

Згідно роз»яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 22 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням піж подружжям, а при недосягненні згоди-виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно наданого ОСОБА_1 Звіту про оцінку майна від 09 грудня 2014 року вартість спірної квартири на час розгляду справи становить 908 996,15 грн..

В разі незгоди з даним Звітом ОСОБА_2 мав право заявити клопотання про призначення судової експертизи щодо визначення дійсної вартості спірного майна на час розгляду справи в суді.

За таких обставин суд відмовляє ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_2 1674 грн. 96 коп. судового збору в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна і визнання майна об»єктом права особистої власності одного з подружжя відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна і визнання права власності на квартиру та стягнення грошової компенсації відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 1674 грн. 96 коп. судового збору в дохід держави.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.

Суддя Ковальчук Л. М.