Ухвала суду № 42391201, 22.01.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 156/869/14-к Провадження №11-кп/773/22/15 Головуючий у 1 інстанції:Дильний Г. М. Категорія: ч.1 ст.122 КК України Доповідач: Фідря О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2015 року м. Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Фідрі О.М.,

суддів - Міліщука С.Л., Борсука П.П.,

при секретарі - Власюк О.С.,

з участю прокурора - Васьовчика І.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

потерпілого - ОСОБА_3,

представника потерпілого - ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 10 листопада 2014 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1, з вищою освітою, одружений, механік ДП «Передпускової дирекції шахти №10 м. Нововолинська», раніше не судимий,

засуджений за ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді 2 (двох) років виправних робіт по місцю праці з відрахуванням в дохід держави 15 % від суми його заробітку.

Позов прокурора Іваничівського району задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Нововолинської міської ради 4 074 грн. 84 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3

Позов ОСОБА_3 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ДП «Передпускова дирекція шахти № 10 «Нововолинська» на загальну суму 104 843 грн. 15 коп. залишено без розгляду.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винними і засуджений за те, що він 28 січня 2014 року біля 8 години, перебуваючи на території ДП «Передпускова дирекція шахти №10 Нововолинськ», в зв'язку із виконанням своїх обов'язків, знаходячись біля нульової відмітки кліткового ствола, перестрів потерпілого ОСОБА_3, який в цей час ішов на наряд до директора шахти, на ґрунті неприязних особистих стосунків, підійшовши ззаду, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс йому два удари тупим, твердим невстановленим предметом в область голови, а також різко потягнув його за праву руку.

Згідно висновку судово-медичної експертизи за №49 від 03.03.2014 року в результаті злочинних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, а саме вивих акроміального кінця правої ключиці за ознакою тривалості розладу здоров'я, а рани на правій та лівій потиличній ділянці голови відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де вказує на порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, у вироку послався на показання свідків, які на думку захисту, є недопустимими, оскільки є похідними від показань потерпілого та його дружини, які є зацікавленими у даній справі, і вони не підтверджуються іншими належними доказами. Крім того, вважає, що стороною обвинувачення жодним чином не доведено мотив вчинення злочину. Вказує і на те, що свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які постійно були біля місця події, не бачили ні ОСОБА_3 ні ОСОБА_1 біля нульової відмітки. Вважає, що лише показаннями потерпілого та висновок судово-медичної експертизи, яким встановлено ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Зазначає, що судом безпідставно не взято до уваги той факт, що на досудовому слідстві, 12.06.2014 року уже була винесена постанова про закриття кримінального провадження у зв'язку з неможливістю довести вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.125 КК України. Крім того, зазначає, що судом дії ОСОБА_1 безпідставно були кваліфіковані за ч.1 ст.122 КК України, оскільки згідно судово-медичної експертизи №49 від 03.03.2014 року потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, які могли виникнути від падіння із висоти власного зросту. Такі показання експерт давав і в судовому засіданні. Потерпілий ОСОБА_3 також пояснив, що ОСОБА_1 спочатку наніс йому удар в голову ззаду, потім вдарив другий раз в голову, після чого схопив його за руку та штовхнув. Від поштовху потерпілий впав. А тому, на думку захисту, злочин необхідно було кваліфікувати за ст.128 КК України. Апелянтом також ставиться питання і про те, що суд першої інстанції на порушення вимог ст.22 КПК України, з власної ініціативи, викликав та допитав у судовому засіданні свідка ОСОБА_1.

Просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити виправдальний вирок, яким ОСОБА_1 визнати невинним та виправдати у скоєнні злочину відповідальність за який передбачена ч.1 ст.122 КК України, у зв'язку з недоведеністю його вини.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляційної скарги, думку обвинуваченого та захисника, які просили апеляційну скаргу задовольнити, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав частково, просив дії обвинуваченого перекваліфікувати на ст.128 КК України, потерпілого та його представника, які просили вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності.

З показань потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що 28.01.2014 року біля 08 год. він ішов з котельні на наряд до директора шахти. Коли проходив біля нульової відмітки кліткового стволу, відчув сильний удар тупим твердим предметом ззаду по голові і, коли став розвертатися, то отримав другий удар в голову. При цьому побачив, що ці удари йому наносить ОСОБА_1 Намагаючись захиститись від ОСОБА_1, взявся руками за одяг обвинуваченого, однак останній відірвав руки і відштовхнув його, внаслідок чого впав на металеву підлогу. Після нанесених йому тілесних ушкоджень, піднявшись з підлоги, пішов в сторону шахтарів, які на його прохання відвели до котельні, звідки він повідомив директора шахти про подію. За допомогою дружини звернувся в медпункт, де йому була надана перша медична допомога. Про те, що тілесні ушкодження йому заподіяв ОСОБА_1, він говорив у медпункті шахти та в лікарні. Через деякий час до нього приходив у лікарню і сам ОСОБА_1, який просив забрати з міліції заяву, щоб у нього не було проблем з правоохоронними органами.

Такі показання потерпілого підтверджуються і іншими доказами зібраними у справі, зокрема: показаннями свідка ОСОБА_7, яка суду показала, що 28.01.2014 року біля 08 год. в свій кабінет повернувся її чоловік ОСОБА_3, який був закривавлений та повідомив, що його біля нульової відмітки ствола побив ОСОБА_1 На голові у ОСОБА_3 були рани і він скаржився на біль у правій руці. Через деякий час в приміщення зайшов ОСОБА_1, який викрикував погрози в їхню адресу. В медпункті потерпілий в присутності керівництва шахти та медиків стверджував, що його побив ОСОБА_1

Показання потерпілого та свідка ОСОБА_7 підтвердили також і свідок ОСОБА_8, який показав, що був присутній при наданні ОСОБА_3 медичної допомоги і чув як потерпілий казав, що тілесних ушкоджень йому завдав ОСОБА_1 Аналогічні показання дала і свідок ОСОБА_9, яка надавала потерпілому медичну допомогу.

Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в судовому засіданні ствердили факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілому саме ОСОБА_1 Про обставини їх виникнення вони дізнались, як від самого потерпілого, так і від свідка ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що разом з потерпілим перебував в одній палаті Нововолинської ЦМЛ. ОСОБА_3 йому говорив, що його побили на роботі. Був у палаті, коли туди зайшов ОСОБА_1 та викликав потерпілого на розмову. Пізніше ОСОБА_3 сказав, що це приходив чоловік який його побив і просив його забрати заяву з міліції.

Крім цього, факт конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, та заподіяних обвинуваченим потерпілому тілесних ушкоджень на території шахти під час виконання ними трудових обов'язків зафіксовано в акті № 1 про проведення керівництвом ДП «Передпускова дирекція шахти № 10 «Нововолинська» розслідування випадку, що стався біля 08 год. ранку 28.01.2014 року між теплотехніком ОСОБА_3 та механіком дільниці ПР ОСОБА_1 (а.п.75-76).

З висновку судово-медичної експертизи №49 від 17.02.2014 року вбачається, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 ОСОБА_3 заподіяно тілесні ушкодження: рана на потиличній ділянці голови, яка утворилась від дії тупого предмету, і відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (а.п. 68-69). Це ж ствердив в судовому засіданні і експерт ОСОБА_16

Показання потерпілого та свідків є послідовними, узгоджуються між собою та з висновком судово-медичної експертизи, їх об'єктивність не викликає сумніву, а тому суд першої інстанції вірно прийняв їх до уваги і поклав в основу обвинувального вироку.

Безпідставним є твердження апелянта про те, що судом залишена без уваги постанова слідчого від 12.06.2014 року про закриття кримінального провадження у зв'язку з неможливістю довести вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України (а.п.116-118). Так, як вбачається з матеріалів справи, згідно постанови заступника прокурора Волинської області від 20.06.2014 року дана постанова слідчого була скасована, а матеріали кримінального провадження направлені прокурору Іваничівського району для організації подальшого досудового розслідування (а.п.120-121).

Безпідставними є і доводи захисника ОСОБА_2 про те, що в судовому засіданні не встановлено мотив заподіяння ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень. Так, відповідно до показань потерпілого, між ним та дружиною ОСОБА_1 - ОСОБА_17, яка працює на посаді підсобного працівника ДП «Передпускова дирекція шахти №10 Нововолинськ» і є підлеглою ОСОБА_3 неодноразово виникали конфлікти, причиною яких були небажання ОСОБА_17 виконувати наряди, якій їй давав ОСОБА_3, як безпосередній керівник.

Не заслуговують на увагу і покликання апелянта, на те, що судом першої інстанції грубо порушено вимоги ст.22 КПК України, оскільки він з власної ініціативи викликав і допитав свідка ОСОБА_17 Як вбачається з матеріалів справи, допитавши в судовому засіданні свідка ОСОБА_17 - дружину обвинуваченого ОСОБА_1, суд їх в основу обвинувального вироку не поклав, а тому такі доводи захисника є безпідставними.

Що ж стосується доводів апелянта про те, що судом дії ОСОБА_1 повинні були бути кваліфіковані за ст.128 КК України, то вони заслуговують на увагу.

Як вбачається з показань потерпілого ОСОБА_3, коли він проходив біля нульової відмітки кліткового стволу то відчув ззаду удар чимось по голові, став розвертатися і отримав другий удар в голову. Намагаючись захиститись від ОСОБА_1 він взявся руками за одяг обвинуваченого, однак останній відірвав руки і штовхнув його, від чого він впав на металеву підлогу.

Свідок ОСОБА_16 - експерт Іваничівського бюро СМЕ в судовому засіданні ствердив, що тілесне ушкодження середньої тяжкості у вигляді вивиху акроміального кінця правої ключиці є непрямим, тобто травмувальна сила була направлена по осі ключиці, що могло мати місце в спосіб при падінні на праве плече. Категорично заперечив настання даного тілесного ушкодження від сильного шарпання (смикання) за руку.

За нормативним визначенням, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122 КК) з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості та причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідками, а з суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тілесні ушкодження середньої тяжкості, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (стаття 24 КК).

Необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 128 КК) характеризується аналогічними елементами об'єктивної сторони, а за суб'єктивною стороною проявляється в необережній формі вини у виді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

З досліджених судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи показань потерпілого, експерта та його висновку вбачається, що тілесне ушкодження середньої тяжкості, а саме вивих акроміального кінця правої ключиці у потерпілого ОСОБА_3 утворилися при падінні на праве плече, після того, як його відштовхнув обвинувачений ОСОБА_1

Штовхаючи потерпілого під час конфлікту, обвинувачений ОСОБА_1 хоча й не передбачав, але повинен був передбачити, що потерпілий може впасти на металеву підлогу і одержати травму внаслідок удару об металеве покриття.

З огляду на викладене, дії ОСОБА_1 за епізодом заподіяння потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середньої тяжкості підлягають перекваліфікації з ч.1 ст.122 КК України на ст.128 КК України.

Оскільки доведено зібраними і дослідженими судом першої інстанції доказами факт умисного нанесення ОСОБА_1 потерпілому ударів твердим предметом по голові, чим спричинено останньому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, то ці дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.2 ст.125 КК України.

Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, а саме те, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю праці, суд вважає необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого призначити покарання, визначене санкціями ч.2 ст.125 та ст.128 КК України, у виді виправних робіт із застосування ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Таке покарання, на думку колегії суддів, буде справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та недопущення скоєння ним інших злочинів.

Належним чином мотивовано і відповідає вимогам закону рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 в користь Нововолинської міської ради 4 074 грн. 84 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 404, 407, 409 КПК України, колегія суддів судової палати,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 10 листопада 2014 року щодо ОСОБА_1 - змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.1 ст.122 на ч.2 ст.125 та ст.128 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді 6 (шести) місяців виправних робіт по місцю праці з відрахуванням в дохід держави 15 % від суми його заробітку.

За ст.128 КК України у виді 2 (двох) років виправних робіт по місцю праці з відрахуванням в дохід держави 15 % від суми його заробітку.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у виді 2 (двох) років виправних робіт по місцю праці з відрахуванням в дохід держави 15 % від суми його заробітку.

В решті вирок залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді :