Ухвала суду № 42390648, 21.01.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"21" січня 2015 р. Справа № 806/5101/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Капустинського М.М.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Трикиша Ю.О. ,

за участю представника позивача Катаєва Д.Б.,

представника відповідача Курдиляса Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "08" грудня 2014 р. у справі за позовом Спільного українсько-іспанського підприємства "Іскор" до Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення - рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-іспанське підприємство «Іскор» 12 листопада 2014 року звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000242200 від 09.09.2014.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року позовні вимоги спільного українсько-іспанського підприємства "Іскор" задоволено.

Визнано податкове повідомлення-рішення Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000242200 від 09 вересня 2014 року протиправним та скасовано його.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі посилається на те, що враховуючи те, що на дату складання акту перевірки місцезнаходження ТОВ "Сібол" не встановлено, а факт придбання товару перевіряємим товариством не доведено, та в порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України СУІП "Іскор" завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "Сібол" за січень 2014 року на суму 5960 грн. Крім того СУФР ГУ Міндоходів в м. Києві поводиться досудове розслідування відносно ТОВ "Сібол". Вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що в період з 13.08.2014 по 15.08.2014 Коростишівською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Спільного українсько-іспанського підприємства «Іскор» з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Сібол» за період з 01.01.2014 по 31.01.2014, за результатами якої складено акт №144/22/14350815 від 22.08.2014.

В результаті проведення перевірки встановлено порушення п. 44.1 ст. ст.44, 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, а саме непідтверджено господарські операції з ТОВ "Сібол" в результаті СУІП "Іскор" завищено податковий кредит на загальну суму 5960 грн.

На підставі вказаного акту Коростишівською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000242200 від 09.09.2014 про збільшення грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 7450 грн. у т.ч. 5960 грн. - за основним платежем та 1490 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду про його скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з наявності господарських операцій з ТОВ "Сібол" та правомірності формування позивачем податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання і оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарської діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського облік} фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів, зобов'язань і власного капіталу підприємства.

Первинні документи - це документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Первинні документи мають бути складені в момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлено, що позивачем СУІП "Іскор" 12.08.2013 укладено з ТОВ "Сібол" договір купівлі-продажу №12-08-2013/2. За умовами даного договору СУІП "Іскор" придбало у ТОВ "Сібол" товар, перелік якого наводився у специфікаціях, які є невід'ємними частинами вказаного договору.

На виконання договірних зобов'язань, відповідно до рахунку-фактури №РФ-00024001 від 29.01.2014, видаткової накладної №ВН-0024001 від 29.01.2014 позивач сплатив ТОВ "Сібол" за обладнання 35760,00 грн. з ПДВ та отримав податкову накладну №28023 від 29.01.2014 на суму 35760 грн, в тому числі ПДВ 5960,00 грн. Вказана сума позивачем включена до податкового кредиту січня 2014 року та відображена в реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, даним декларації з ПДВ за січень 2014 року. В подальшому придбане обладнання було використано та списано по акту від 25 липня 2014 року.

Також на підтвердження виконання умов вказаних договорів СУІП "Іскор" було надано ТТН.

Судом встановлено, що надані первинні документи в цілому у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податковому кодексу України та свідчать про реальність господарських операцій.

Зауважень щодо оформлення первинних документів крім наданих ТТН відповідач не зазначив.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність господарської операції між СУІП "Іскор" та ТОВ "Сібол".

Щодо товарно-транспортних накладних, у яких на думку податкового органу міститься суперечлива інформація, зокрема, щодо пункту навантаження та має вплив на заниження позивачем ПДВ.

Судом встановлено, що акт документальної перевірки не містить посилання на докази, що доводять складання таких документів без реального здійснення господарських операцій. як того вимагає Податковий кодекс України (ст.ст. 44 та 83 ПКУ). Висновки щодо складання бухгалтерських документів без реального здійснення господарських операцій - відсутні.

Крім цього, правилами ведення бухгалтерського обліку не передбачено обов'язкового ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження правомірності формування податкового кредиту.

Вказаної позиції дотримується і Міністерство доходів і зборів України (лист №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 від 19.09.2013).

Крім того, відповідно до роз'яснень наданих Вищим адміністративним судом України сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (інформаційний лист від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів податкового органу в цій частині.

Що стосується посилання представника відповідача на те, що ТОВ "Сібол" перереєстровано до м. Запоріжжя та має стан платника "3" - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру).

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, судове рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури винесено Господарським судом Запорізької області 13.06.2014 у справі №908/1778/14 та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 19.06.2014. Наведені обставини свідчать про те, що у січні 2014 року ТОВ "Сібол" міг здійснювати підприємницьку діяльність, крім того, відкриття ліквідаційної процедури та припинення юридичної особи не є тотожними поняттями.

Жодних посилань та доказів того, що на момент вчинення господарських операцій з позивачем ТОВ "Сібол" не був зареєстроване платниками податку на додану вартість та не мав свідоцтв платників ПДВ відповідачем надано не було.

Не встановлено також, що позивач є учасником кримінального провадження. Відповідач доказів зворотного суду не надав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень відповідно до вимог ст. 71 КС України не надав суду достатніх беззаперечних доказів обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не довів правомірність прийнятого ним рішення.

У справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (№ 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Коростишівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000242200 від 09 вересня 2014 року з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "08" грудня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: М.М. Капустинський

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "22" січня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Спільне українсько-іспанське підприємство "Іскор" вул.Більшовицька,149,м.Коростишів,Житомирська область,12504

3- відповідачу/відповідачам: Коростишівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул.Шевченка,1,м.Коростишів,Житомирська область,12501

- ,