Ухвала суду № 42390467, 03.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2014 року

справа № 804/1122/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року по справі №804/1122/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оазіс» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Дніпропетровською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0005422201 від 12.12.2013 року та №0005402201 від 12.12.2013 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки відповідача, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими, оскільки факт реального здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю “Оазіс” та ПП ТРК “Альфа” у січні, березні 2012 р. підтверджено належним чином складеними первинними документами, які були надані до перевірки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, Дніпропетровська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що акт перевірки складений згідно діючого законодавства, висновки є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення правомірними. Крім того, судом першої інстанції не враховано доводів податкового органу щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Оазіс” зареєстровано в Дніпропетровській районній державній адміністрації та перебуває на обліку у Дніпропетровській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Основний вид діяльності підприємства у періоді, що перевірявся – будівництво житлових і нежитлових будівель. У період з 22.11.2013 р. по 28.11.2013 р. Дніпропетровською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Оазіс” з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ПП ТРК “Альфа” за січень та березень 2012 р., за результатами якої складено акт №337/22-01/30878290 від 05.12.2013 р. Перевіркою встановлено порушення: п. п. 135.5.11, п. п. 135.5.14, п. 135.5 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. п. 139.1.1, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю “Оазіс” занижено податок на прибуток на загальну суму 271425,00 грн., у тому числі за І квартал 2012 р. на суму 271425,00 грн. та п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю “Оазіс” занижено податок на додану вартість у сумі 117500,00 грн., у тому числі за січень 2012 р. в розмірі 50833,00 грн., за березень 2012 р. у розмірі 66667,00 грн. На підставі акта перевірки №337/22-01/30878290 від 05.12.2013 р. відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення №0005402201 від 12.12.2013 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Оазіс” збільшено суму грошового зобов’язання за платежем “Податок на прибуток приватних підприємств” у розмірі 407137,50 грн., з них: основний платіж – 271425,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції – 135712,50 грн., та податкове повідомлення-рішення №0005422201 від 12.12.2013 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Оазіс” збільшено суму грошового зобов’язання за платежем “Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)” у розмірі 176250,00 грн., з них: основний платіж – 117500,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції – 58750,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пунктів 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення господарської операції за договором, укладеним між позивачем та ПП ТРК «Альфа» від 29.01.2012 № 290112 на поставку товару, доведено первинними документами, що визначають асортимент, якість та кількість поставленої продукції, підтверджують фактичне отримання позивачем товару та здійснення відповідної оплати за товар (ар.с.35-68, 90-99). Податковим органом не оспорюється факт оприбуткування отриманого позивачем товару від ПП ТРК «Альфа» та його використання для виконання ремонтних робіт по вентиляції та кондиціонуванню приміщень. За твердженням податкового органу отримання вказаного товару від ПП ТРК «Альфа» відбулося від невстановленої юридичної та/або фізичної особи. Проте, наявними у справі доказами зазначений висновок податкового органу спростовано, та відповідними документами підтверджено походження товару (сертифікати відповідності ар.с. 69-73) та факт отримання товару контрагентом позивача – ПП ТРК «Альфа» за договором комісії на продаж товару від 12.09.2011 № 12/09-1 (ар.с.74-85).

Наявні первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Крім того, податковим органом не встановлено жодних порушень щодо оформлення податкових накладних.

Щодо посилань податкового органу на висновки, викладені в акті перевірки Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська №890/225/30961823 від 14.05.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ТРК “Альфа” з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ “АгроВосток” за січень, лютий, березень, квітень, червень, вересень, жовтень, листопад 2012 р., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що податковим органом не доведено факту відсутності реальності здійснення господарської діяльності між Товариством з обмеженою відповідальністю “Оазіс” та ПП ТРК “Альфа”.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що апелянтом, в свою чергу, не було надано доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги, тоді як висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають фактичним обставинам, вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року по справі №804/1122/14 – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року по справі №804/1122/14 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай

Згідно з оригіналом.

Помічник судді О.М. Шевченко