Ухвала суду № 42389931, 20.01.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Щербаков В.В.

Суддя-доповідач:Іваненко Т.В.

УХВАЛА

іменем України

"20" січня 2015 р. Справа № 817/4602/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Кузьменко Л.В.

Охрімчук І.Г.,

при секретарі Кратюк А. О. ,

за участю сторін:

представник позивача Буковського В.М.,

представник відповідача Форет М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" жовтня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарненський хлібозавод" до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сарненський хлібозавод" звернулося до суду з адміністративним позовом до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області, з урахуванням заяви від 17.01.2014 року про зміну позовних вимог просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

- №0001372200 від 19.12.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1583985,00 грн., з яких 1055990,00 грн. - за основним платежем та 527995,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0001382200 від 19.12.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 305860,00 грн.;

- №0001392200 від 19.12.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 863020,50 грн., з яких 575547,00 грн. - за основним платежем та 287773,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позов обґрунтовано тим, що позивачем правомірно включено до собівартості продукції витрати пов'язані з повернутим товаром з торгової мережі. Вказує, що господарські операції з ТОВ "Яблуневий дар" оформлені належними первинними документами та здійснювалися реально, придбаний товар в подальшому був реалізований.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.10.2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0001372200 від 19.12.2013 року, №0001382200 від 19.12.2013 року та №0001392200 від 19.12.2013 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Просив відмовити в задоволенні. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав. Просив задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд встановив, що за наслідком проведення Сарненською ОДПІ планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарненський хлібозавод" було складено акт № 302/22/00379436 від 05.12.2013р.

Перевіркою встановлено обставини, щодо завищення позивачем витрат в сумі 4996583,00 грн., а саме:

виробнича собівартість продукції не зменшувалась на вартість зворотних відходів та справедливу вартість супутньої продукції, отриманих у процесі виробництва на суму 488317,00 грн.;

по операціях позивача з ТОВ «Яблуневий дар» з придбання соку яблучного на суму 4 406 078,00 грн. та на вартість послуг по зберіганню соку яблучного на суму 960,00 грн. всього на загальну суму 4 407 038,00 грн.;

підприємством зайво віднесено до валових витрат по собівартості вартість реалізованого черств`яка на загальну суму 102 188,00 грн.

Окрім того, в ході обумовленої перевірки встановлено обставини, щодо завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 881407,68 грн.:

- по операціях позивача з ТОВ «Яблуневий дар» з придбання соку яблучного на суму 881215,68 грн. та на вартість послуг по зберіганню соку яблучного на суму 192,00 грн., всього на загальну суму ПДВ 881407,68 грн.

19.12.2013 року Сарненською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0001372200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1583985,00 грн. грн. з яких: 1055990,00 грн. - за основним платежем та 527995,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0001382200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 305860,00 грн.;

- № 0001392200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 863320,50 грн. з яких: 575547,00 грн. - за основним платежем та 287773,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відносно висновку відповідача щодо того, що виробнича собівартість продукції не зменшувалась на вартість зворотних відходів та справедливу вартість супутньої продукції, отриманих у процесі виробництва на суму 488317,00 грн., до якого податковий орган прийшов з підстав того, що оскільки повернута продукція, яка непридатна для реалізації не є товаром, то її можна прирівняти до зворотних відходів, колегія суддів зазначає наступне.

Склад витрат та порядок їх визнання встановлено у ст. 138 Податкового кодексу України.

Згідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Разом з тим, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України зазначає, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 138.8.1. пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, передбачено, що: «до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

«Зворотні відходи хлібопекарського виробництва», відповідно до п. 189 Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у хлібопекарській промисловості, затверджених Державним департаментом продовольства Міністерства аграрної політики України, «підрозділяються на такі, які:

- переробляються в основному виробництві;

- використовуються в господарстві (свиновідгодівля, тощо);

- реалізуються на сторону;

До відходів, які переробляються, відносяться:

- окрайці хліба та сухарних плит, що залишаються при нарізанні хліба і плит на сухарі;

- відходи, що відбираються на окремих стадіях технологічного виробництва хліба;

- лом та деформовані вироби, що відбираються в процесі виробництва з печей, при охолоджуванні, внутрішньо цеховому транспортуванні та укладанні виробів;

- лом від апробацій виробів при вибраковці та залишки готової продукції, що надходять з лабораторії після аналізу;

- крихти та лом при виготовленні сухарних та бубликових виробів, хлібних паличок та соломок;

- відходи, що утворилися в момент переходу з випічки одного сорту виробів на другій і в період пуску чи зупинки печей;

- відходи при освоєнні та впровадженні нових сортів продукції.

Поняття «черства продукція, що повертається з торгової мережі» (п. 203) та «зворотні відходи» (п. 189), відповідно до вищевказаних Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у хлібопекарській промисловості - розмежовані, тобто містять інше значення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що повернута продукція з торгової мережі не відносить до зворотних відходів.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Пункт 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право платника на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Датою виникнення такого права на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст. 198 ПК України).

До податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6. ст. 198 ПК України).

Формування обумовлених сум податкового кредиту та витрат відбулося по двох господарських операціях позивача з ТОВ «Яблуневий дар», а зокрема: по операції з придбання соку яблучного на суму 4 406 078,00 грн. та ПДВ в розмірі 881 215,68 грн. та операції з надання послуг по його зберіганню на суму 960,00 грн. та ПДВ в розмірі 192,00 грн.

Суд встановив, що між ТОВ "Сарненський хлібозавод" та ТОВ «Яблуневий дар» укладено договір купівлі-продажу №27-ЯКС від 27.08.2012 року з доповненнями, предметом якого було придбання позивачем у ТОВ «Яблуневий дар» яблучного соку. Місце передачі товару Покупцем продавцю: Львівська область, м.Городок, вул. Львівська, 274 (п.4.1. Договору) та договір зберігання № 27/01 від 27.08.2012 року, предметом якого є зберігання придбаного позивачем соку на виробничих потужностях продавця (ТОВ «Яблуневий дар»).

Господарські відносини з придбання та зберігання соку підтверджуються належним чином оформленими видатковими накладними, актами прийому-передачі соку на зберігання, видатковими накладними на відпуск матеріальних цінностей на зберігання, видатковими накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей із зберігання, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними дорученнями.

Також судом досліджено картку позивача по рахунку 631 контрагент ТОВ «Яблуневий дар", картку позивача по рахунку 6852 контрагент ТОВ «Яблуневий дар», накази позивача про відрядження, шляхові листи легкового автомобіля.

Позивачем отримано належним чином оформлені податкові накладні: №208 від 29.08.2012 року на суму 1 037 180,16 грн., № 84 від 24.09.2012 року на суму 1 575 132,48 грн., № 55 від 09.10.12 року на суму 1 596 386,88 грн. та № 105 від 24.12.2012 року на суму 1 078 594,56 грн.; № 240 від 31.08.2012 року на суму 144,00 грн., № 121 від 28.09.2012 року на суму 230,40 грн., № 151 від 26.10.2012 року на суму 720,00 грн., № 130 від 28.12.2012 року на суму 57,60 грн.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Всі первинні документи оформлені належним чином.

Крім того, згідно п.2.3 Статуту позивача одними із основних видів його діяльності (з-поміж переліку інших) є торгівельна діяльність у сфері оптової, роздрібної торгівлі, громадського харчування щодо реалізації продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, включаючи створення торгівельної мережі для реалізації продукції власного виробництва та інших виробників.

В подальшому придбаний сік був реалізований на підставі укладеного договору від 28.08.2012 року з нерезидентом фірмою «SUPRAMOND IMPEX LLP» (Англія) договір №29/08/2012-AJC з доповненнями до нього. 10.12.2012 року позивачем укладено з нерезидентом фірмою «SUPRAMOND IMPEX LLP» (Англія) договір №10/12/2012-AJC з доповненнями до нього. Предметом даних договорів є поставка соку яблучного на умовах FCA місце завантаження товару Львівська область, м.Городок, вул. Львівська, 274А (п.3.1., та 6.2. вказаних договорів). Завантаження товару, згідно п.5.1. названих договорів проводиться за обумовленою адресою в автоцистерни надані покупцем (фірмою «SUPRAMOND IMPEX LLP»).

Поставка соку підтверджується наступними документами: вантажно-митними деклараціями, міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), сертифікатами походження, висновком про походження: № 1-2222-В від 30.08.2012 року, виданим Львівською Торгово-промисловою палатою про те, що сік, що поставляється позивачем для фірми «SUPRAMOND IMPEX LLP» виготовлений ТОВ «Яблуневий дар», яке займається виробництвом концентрованого яблучного соку на власних виробничих потужностях, висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/89800 від 08.09.2011 року, № 05.03.02-04/92853 від 19.09.2011 року про те, що сік яблучний концентрований, що виготовлений ТОВ «Яблуневий дар» відповідає встановленим показникам безпеки; листом № 1044 від 23.12.2013 року ТОВ «Яблуневий дар» відповідно до якого, ТОВ «Яблуневий дар» підтвердило обставини з приводу фактичного виконання названих господарських операцій з придбання позивачем соку яблучного та надання послуг його зі зберігання. актами завантаження, платіжними дорученнями.

Крім того, досліджено картку позивача по рахунку 362 контрагент фірмою «SUPRAMOND IMPEX LLP», що підтверджує відображення операцій з продажу соку в бухгалтерському обліку позивача.

Отже, обумовлені операції позивача та ТОВ «Яблуневий дар» з приводу придбання соку та надання послуг по його зберіганню є такими що відбулися та носили реальний характер, оскільки в подальшому сік реалізований.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перевірка якості та безпечності продуктів харчування не входить до повноважень податкового органу.

Стосовно висновку податкового органу про те, що підприємством зайво віднесено до валових витрат по собівартості вартість реалізованого черств`яка на загальну суму 102 188,00 грн. колегія суддів не погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

В п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що діяла в момент формування спірних валових витрат, вказано, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Склад витрат підприємства визначаються відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Склад витрат та порядок їх визнання встановлено у ст. 138 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що порядок формування доходу від реалізації товарів (виконаних робіт, наданих послуг) та їх собівартості не залежить безпосередньо від реалізації таких товарів (робіт, послуг). Тобто операції з продажу платнику податку товарів (виконаних робіт, наданих послуг), у т. ч. за ціною нижче собівартості, відображаються в податковому обліку на загальних підставах за правилами, визначеними ст. 134 ПК України.

Згідно з пп. 14.1.228 ПКУ собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу III ПКУ.

В Методичних рекомендаціях з формування собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості, затверджених наказом Мінпромполітики від 09.07.2007 р. № 373, під виробничою собівартістю промислової продукції розуміються виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво.

Отже, операція з продажу черствої продукції (черствяка) за ціною нижче собівартості - це потенційно збиткова операція для підприємства, адже фінансові та матеріальні ресурси вже використані підприємством в процесі виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг) і їх необхідно поновити за рахунок покупця при продажу продукції.

У відповідності до п.138.2. Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу. Керуючись вказаною нормою, а також п.138.4. Податкового кодексу України, яка встановлює, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, ТОВ «Сарненський хлібозавод» включив до складу витрат, а саме до собівартості реалізованої черствої продукції витрати на суму 102188,00 грн. При цьому, всі витрати були підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, що не заперечується відповідачем.

Крім того Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено судово-економічну експертизу за матеріалами даної адміністративної справи та зроблено висновок № 7275 від 15.09.2014 року (т.4 а.с.11- 20) про те, що:

- за результатами проведеного дослідження завищення ТОВ «Сарненський хлібозавод» зазначені в розділі 3.1.2. іменованому "Валові витрати" акту про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Сарненський хлібозавод» № 302/22/00379436 від 05.12.2013 року Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області витрати на загальну суму 102 188,00 грн. а саме: в 1 кв. 2011 року 18130,00 грн., в 2 кв. 2011 року в сумі 28 897,00 грн., в 3 кв. 2011 року в сумі 30073,00 грн., в 4 кв. 2011 року в сумі 25088,00 грн., що полягають у зайвому віднесенні до валових витрат, по собівартості реалізованого черств`яка документально не підтверджується;

- за результатами проведеного дослідження завищення ТОВ "Сарненський хлібозавод" зазначені в розділі 3.1.2. іменованому "Валові витрати" акту про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Сарненський хлібозавод" № 302/22/00379436 від 05.12.2013 року Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області витрати на загальну суму 488 317,00 грн., а саме: в 2 кв. 2011 року в сумі 62729,00 грн., в 3 кв. 2011 року в сумі 68681,00 грн., в 4 кв. 2011 року в сумі 73652,00 грн., в 1 кв. 2012 року в сумі 66734,00 грн., в 2 кв. 2012 року в сумі 57735,00 грн., в 3 кв. 2012 року в сумі 66593,00 грн., в 4 кв. 2012 року в сумі 92193,00 грн., що полягають у не зменшенні виробничої собівартості продукції на виробничу собівартість повернутої продукції документально не підтверджується.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість висновків, викладених в акті, а отже й протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0001372200 від 19.12.2013 року, № 0001382200 від 19.12.2013 року та № 0001392200 від 19.12.2013 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" жовтня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.В. Кузьменко

І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "21" січня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сарненський хлібозавод" вул.Белгородська,31-А, м.Сарни, Сарненський район, Рівненська область,34500

3- відповідачу/відповідачам: Сарненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул.Широка,18, м.Сарни, Рівненська область, 34500

- ,