Ухвала суду № 42389786, 20.01.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

20 січня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2212/14

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до головного державного інспектора Миколаївського інспекційного відділу Південного інспекційного управління Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області Савчук Олексія Сергійовича, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про скасування припису,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до головного державного інспектора Миколаївського інспекційного відділу південного інспекційного управління Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (далі по тексту - відповідач 1) та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (далі по тексту - Інспекції), в якому просив скасувати припис головного державного інспектора Миколаївського інспекційного відділу Південного інспекційного управління Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області Савчук О.С. від 05.03.2014 року №63 (далі по тексту припис №63) про знесення самочинно збудованих будівель, посилаючись на його незаконність. Свої вимоги позивач обґрунтував неправомірністю дій Інспекції щодо складання Припису №63.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року позов задоволено. Скасовано припис головного державного інспектора Миколаївського інспекційного відділу Південного інспекційного управління Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області Савчук О.С. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 05.03.2014року №63.

В апеляційній скарзі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, оскільки постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В грудні 2012 року Інспекцією проведено позапланову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в ході якої встановлено здійснення будівництва господарчих будівель, а саме літньої кухні і тамбуру за адресою: АДРЕСА_1, без отримання дозвільних документів в порушення ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі-Закон), а також експлуатація зазначених будівель без прийняття їх в експлуатацію, що є порушенням ч.8 ст.39 Закону, про що 24 грудня 2012 року складено відповідний акт.

На підставі цього акта перевірки Інспекцією складено протокол про адміністративне правопорушення від 24.12.2012 року, припис про усунення порушень №734 від 24.12.2012 року, а 10 січня 2013 року постановою №48 по справі про адміністративне правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.96 ч.1 КУпАП (порушення вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва).

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області №48 від 10.01.2013 року відносно ОСОБА_2, а провадження у справі закрито у зв'язку із відсутністю складу правопорушення.

05.03.2014 року Інспекцією винесено припис №63 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, відповідно до якого позивач повинен у строк до 5 травня 2014 року знести самочинно збудовані господарські об'єкти (літня кухня та тамбур) за адресою: АДРЕСА_1.

Приймаючи припис №63, Інспекція виходила з того, що позивач протиправно не виконує вимоги попереднього припису № 734 від 24.12.2012 року.

Задовільняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що прийняття Інспекцією оспорюваного припису є незаконним за процедурою, оскільки законодавець імперативно визначив процедуру вирішення спору щодо законності будівництва шляхом знесення самочинного будівництва добровільно або у судовому порядку.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності ".

В апеляційній скарзі Інспекції вказується, що кількість приписів, що видаються суб'єкту містобудування для добровільного усунення порушень вимог містобудівного законодавства та строки на їх усунення, чинним законодавством не обмежено. Також зазначається, що звернення до суду є крайнім заходом, який є результатом добровільного невиконання вимоги щодо знесення суб'єктом містобудування спірного об'єкту.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1, п.2 та п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. N 553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; посадовими особами інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що припис № 63 2014 року за змістом є ідентичним припису № 734 2012 року, в якому вже було зафіксовано Інспекцією самовільне будівництво господарських будівель за адресою м.Миколаїв, вул.Скороходова, 139. Разом з приписом № 734 Інпекцією був 24.12.2012 складенний Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандарів і правил, на підставі якого 10.01.2013 Інспекцією була прийнята Постанова № 48 по справі про адміністративне правопорушення. Позивач оскаржив цю постанову до суду. Так, 22 березня 2013 року Ленінський районний суд м.Миколаєва прийняв постанову, в якої не визнав дії позивача неправомірними та такими що передбачені ч.1ст.96 КУпАП, скасував Постанову Інспекції № 48 та закрив провадження у зв'язку з відсутністю складу правопорушення. Це рішення остаточне і оскарженню не підлягає.

Згідно ч.4 ст.72 КАС України, постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Отже після прийняття Ленінським районним судом постанови, Інспекція не має законних підстав вимагати від позивача виконання припису та повторно вказувати на порушення, які вже були предметом судового розгляду.

Згідно ч.1 ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Отже після невиконання позивачем вимог припису № 734, Інспекція повинна була звернутись до суду з позовом про знесення самовільно забудованих господарських будівель, але замість цього у 2014 році була проведена позапланова перевірка, в ході якої прийнято оспорюваний припис № 63, який є безпідставним., адже порушення вказані в приписі вже були спростовані постановою Ленінського районного суду. В цьому рішенні скасовано постанову про адміністративне правопорушення, яка була прийнята на підставі припису № 734 2012 року, ідентичному спірному припису № 63 2014 року.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв