Ухвала суду № 42389681, 22.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3042/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

22 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження представника Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - Барабаш Оксани Петрівни на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Грано СВ» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Грано СВ» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає висновки податкового органу, що викладені в акті перевірки та на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, протиправними.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаської області від 19.08.2014 року № 0002662301 про збільшення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Грано СВ» з податку на додану вартість за основним платежем 138038,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 69019,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - Барабаш Оксана Петрівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Грано СВ» зареєстроване, як юридична особа реєстраційною службою Черкаського міського управління юстиції Черкаської області 30.10.2012 року, за ідентифікаційним кодом - 38469401 (а.с. 187).

У відповідності до свідоцтва № 200134571 товариство є платником ПДВ (а.с. 184).

Посадовими особами ДПІ у м. Черкасах була проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ «Компанія Грано СВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Інформер Торг» за березень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 04.08.2014 року № 277/23-01-22-04/38469401, за змістом якого вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 16 Порядку про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, п. 18 Порядку про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2014 року № 10, в результаті чого встановлено заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 138038,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом 19 серпня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002662301, яким ТОВ «Компанія Грано СВ» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 207057,00 грн., у тому числі основний платіж в розмірі 138038,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 69019,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Компанія Грано СВ» в періоді, який перевірявся мало взаємовідносини з ТОВ «Інформер Торг».

Між вказаними товариствами були укладені договір № 2402 від 24.02.2014 року, за яким ТОВ «Інформер Торг» (продавець) зобов'язується передати ТОВ «Компанія Грано СВ» (покупцю) запірно-пломбувальні пристрої, а покупець прийняти і оплатити вартість товару на умовах та у строки визначені договором (а.с. 27); договори доручення № 2402/П та № 2402/П-3 від 24.02.2014 року, за якими ТОВ «Компанія Грано СВ» (довіритель) доручає, а ТОВ «Інформер Торг» (повірений) бере на себе зобов'язання по: пошуку об'єктів зернових у сільських, фермерських господарствах, на зерноскладах та елеваторах урожаю 2013-2014 років, для подальшого використання довірителем; перевірці своєчасності прибуття вагонів під завантаження об'ємів зернових на станції Південної залізниці; контролю за завантаженням та безпекою пересування вагонів до станції призначення; нагляду за правильним зважуванням вагонів; контролю за правильністю тарування вагонів; контролю за правильністю пломбування вагонів по станціях; нагляду за оформленням супровідної документації по вагонах та на вантаж (а.с. 28-29).

Також, 31.03.2014 року сторонами були підписані доповнення за березень 2014 року до договорів доручень № 2402/П та № 2402/П-3 від 24.02.2014 року, які стосувались визначення вартості окремих послуг, які надавались ТОВ «Інформер Торг» в межах вищевказаних договорів доручень (а.с. 30).

Розрахунок по вищевказаним договорам проводився в безготівковій формі шляхом оплати вартості придбаних товарів, робіт, послуг на розрахункові рахунки ТОВ «Інформер Торг».

Контрагентом позивача на підтвердження виконання зазначених договорів (здійснення господарських взаємовідносин) були виписані на ім'я ТОВ «Компанія Грано СВ» первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та додатки до вказаних актів.

На підставі отриманих від ТОВ «Інформер Торг» у березні 2014 року 27 податкових накладних на загальну суму 828225,16 грн., в т.ч. ПДВ 138037,53 грн., ТОВ «Компанія Грано СВ» зазначена сума ПДВ була включена до податкового кредиту за відповідний період.

Також судом першої інстанції було встановлено, що в ході позапланової перевірки позивача та при складанні акту перевірки від 04.08.2014 року № 277/23-01-22-04/38469401, податковим органом був використаний акт ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 27.06.2014 року № 301/22-03/39072313 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інформер Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за березень 2014 року».

За змістом вказаного акту, зустрічну звірку ТОВ «Інформер Торг» неможливо було провести у зв'язку з тим, що підприємство за податковою адресою не знаходиться (стан підприємства - 9). Крім цього, встановлено, що на підприємстві відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності, які необхідні для здійснення будь-якого виду діяльності. Таким чином, в акті перевірки зроблено висновок, що діяльність підприємства була спрямована на надання податкової вигоди третім особам, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередництво з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, без реального вчинення господарських правовідносин.

З урахуванням вищевказаних висновків, в акті перевірки ТОВ «Компанія Грано СВ» від 04.08.2014 року № 277/23-01-22-04/38469401 податковим органом зроблено висновок, що правочини між позивачем та його контрагентом, є нікчемним, тобто, господарські операції фактично не були проведені, а первинні бухгалтерські документи не є дійсними.

На підставі акту перевірки позивача податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку було оскаржено позивачем до Головного управління Міндоходів у Черкаській області та до Державної фіскальної служби України.

Рішеннями вищевказаних суб'єктів владних повноважень від 10.09.2014 року № 18901/2300-10-0210 (а.с. 23-24) та від 29.09.2014 року № 4151/6/99-99-10-01-15 (а.с. 25-26), в задоволенні скарг позивача було відмовлено (оскаржуване повідомлення-рішення залишено в силі).

З огляду на викладене колегія суддів зазначає наступне.

На час виникнення спірних правовідносин порядок нарахування та сплати податку на прибуток, а також податку на додану вартість врегульовано Податковим Кодексом України

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із аналізу наведених положень Податкового кодексу України убачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у платника податків виникає право на віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу витрат з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та право на податковий кредит за наявності одночасно двох умов, а саме: фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до ст. 1 вказаного Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З урахуванням вищевказаного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що первинні бухгалтерські документи по господарським взаємовідносинам ТОВ «Компанія Грано СВ» з ТОВ «Інформер Торг», які були надані позивачем до перевірки, а також долучені до матеріалів справи (рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та додатки до вказаних актів), в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між зазначеними підприємствами, а також дають змогу стверджувати, що вони відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки, містять в собі всі необхідні реквізити (назви підприємств від імені яких складений документ, назви документів та дати їх складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів).

При цьому, колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції твердження відповідача про те, що частина первинних бухгалтерських документів, зокрема, додатки до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підтверджують факт надання ТОВ «Інформер Торг» послуг позивачеві, оскільки оформлені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з огляду на те, що з комплексного аналізу первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинам вказаних товариств, судом першої інстанції було встановлено, з чим погоджується і колегія суддів, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит у відповідності до вимог ст.ст. 185, 198, 201 Податкового кодексу України, внаслідок реальності здійснення господарських взаємовідносин з вищевказаним контрагентом.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що навіть існування недоліків при оформленні первинної бухгалтерської документації не може тягнути за собою їх недійсність та втрату позивачем права на податковий кредит, без здійснення аналізу господарських операцій по суті, з урахуванням всіх наявних документів.

Правова позиція по даному питанню викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.02.2012 року у справі № К-18043/09.

Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що не знайшли свого підтвердження доводи відповідача щодо фіктивності господарських операцій між вказаними товариства, в зв'язку з ненаданням позивачем до перевірки журналу реєстрації довіреностей ТОВ «Компанія Грано СВ» на отримання товарів від своїх контрагентів (отримання товарів від ТОВ «Інформер Торг» відбулось ОСОБА_3 по довіреностях від 26.03.2014 року № 79, від 27.03.2014 р. № 80 та від 31.03.2014 р. № 81), що є порушенням вимог «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на одержання цінностей ».

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до змісту книги обліку довіреностей ТОВ «Компанія Грано СВ» на 2013 рік на ім'я ОСОБА_3, який є менеджером ТОВ «Компанія Грано СВ» були оформлені довіреності № № 79-81 на отримання товарів від ТОВ «Інформер Торг».

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання податкового органу в акті перевірки позивача від 04.08.2014 року № 277/23-01-22-04/38469401 на акт ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 27.06.2014 року № 301/22-03/39072313 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інформер Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за березень 2014 року», оскільки чинним податковим законодавством України не передбачено права податкового органу обґрунтовувати свої висновки а акті перевірки будь-якими іншими актами та довідками, складеними за результатами перевірок інших контрагентів, оскільки висновки податкового органу мають ґрунтуватися виключно на аналізі бухгалтерських та податкових документах підприємства, яке перевіряється.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення в ЄДР відомостей про її припинення. Тобто, державна реєстрація юридичної особи є юридично-значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

З огляду на вищевказане та те, що судом першої інстанції було встановлено, що на час взаємовідносин позивача з ТОВ «Інформер Торг», останній був зареєстрований в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується копією виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 188), а також взятий на податковий облік в органах державної податкової служби, як платники податку на додану вартість, не мав податкового боргу, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача підстав для сумнівів щодо правомочності здійснення господарської діяльності з вказаним контрагентом.

Крім того, позивач не може і не повинен нести відповідальність за порядок здійснення господарської діяльності його контрагентами, перевіряти наявність персоналу, складів, транспорту тощо, а також не наділений повноваженнями щодо контролю за господарською діяльністю контрагента.

Реальність здійснення господарських взаємовідносин між вищевказаними підприємствами підтверджується укладеним між ними договорами: № 2402 від 24.02.2014 року, № 2402/П та № 2402/П-3 від 24.02.2014 року, які є чинними, оскільки сторонами не розривалися та в судовому порядку недійсними не визнавалися.

Належними доказом, в даному випадку, який би підтверджував факт фіктивності господарських взаємовідносин, які відбулися між ТОВ «Компанія Грано СВ» та ТОВ «Інформер Торг» в період, що перевірявся, може бути вирок у кримінальній справі, який набрав законної сили.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що матеріали акту перевірки не містять посилань щодо наявності такого вироку.

Таким чином, оскільки первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам позивача та його контрагента відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також враховуючи підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Компанія Грано СВ» та ТОВ «Інформер Торг», колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про правомірність включення ТОВ «Компанія Грано СВ» сум ПДВ в розмірі 138037,53 грн. до складу податкового кредиту за березень 2014 року.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - Барабаш Оксани Петрівни - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.