Ухвала суду № 42389674, 22.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15904/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

22 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-МК» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дії, скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт-МК» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дії, скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що не погоджується з висновками акта перевірки та прийнятим на підставі його висновків податковим повідомленням-рішенням та, як наслідок, з вимогою про сплату податкового боргу, рішенням про опис майна у податкову заставу, оскільки відповідачем не наведено доказів на підтвердження неправомірності включення суми ПДВ згідно податкової накладної, виданої ТОВ «Укрпромторг ХХІ».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2014 року задоволено вказаний позов частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 07 липня 2014 року № 0008442240. Визнано протиправним та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 9026-25 від 02 вересня 2014 року. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 18503/10/26-54-25-24 від 03 вересня 2014 року про опис майна ТОВ «Експерт-МК» у податкову заставу. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що 19 травня 2014 року відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за звітний період березень 2014 року ТОВ «Експерт-МК».

При перевірці використано: податкову декларацію з ПДВ за березень 2014 року від 18 квітня 2014 року № 9021910147, розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів від 18 квітня 2014 року № 9021910161, реєстр виданих та податкових накладних від 18 квітня 2014 року № 9021909805, надані до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в електронному вигляді та бази даних Міністерства доходів і зборів України.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт, за змістом якого перевіркою встановлено порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Експерт-МК» занижено податок на додану вартість на загальну суму 10750,00 грн. за березень 2014 року.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 липня 2014 року № 0008442240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 13437,00 грн., у тому числі за основним платежем - 10750,00 грн. та за штрафними санкціями - 2687,00 грн.

У зв'язку з несплатою позивачем вказаного вище податкового зобов'язання відповідачем винесено податкову вимогу № 9026-25 від 02 вересня 2014 року та рішення № 18503/10/26-54-25-24 від 03 вересня 2014 року про опис майна ТОВ «Експерт-МК» у податкову заставу.

Не погоджуючись з вказаним актом перевірки, податковим повідомленням-рішенням відповідача та вимогою про сплату податкового боргу, рішенням про опис майна у податкову заставу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що приводом для висновків відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства стало включення до складу податкового кредиту по контрагенту ТОВ «ТК Укрпромторг-ХХІ» суми ПДВ 10750,00 грн. згідно Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» № 9021910161 від 18 квітня 2014 року. Згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних за березень 2014 року № 9021910161 до розділу ІІ «Отримані податкові накладні» позивачем включено податкову накладну по ТОВ «ТК Укрпромторг-ХХІ» (код ЄДРПОУ 357569826580) від 20 березня 2014 року № 21 на суму ПДВ 10750,00 грн.

Відповідач в обгрунтування правомірності своїх дій вказує на те, що згідно Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що податкова накладна № 21 від 20 березня 2014 року , виписана ТОВ «ТК Укрпромторг-ХХІ» на суму 10750,00 грн. не внесена до Єдиного реєстру податкових накладних. До декларації за березень 2014 року позивачем не подано Додаток № 8 - «Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну» (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) на контрагента ТОВ «ТК Укрпромторг-ХХІ».

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 10750,00 грн. згідно податкової накладної від 20 березня 2014 року № 21, виданої ТОВ «ТК Укрпромторг-ХХІ» на підставі рахунку-фактури від 19 березня 2014 року № СФ-0000042, видаткової накладної від 20 березня 2014 року № РН-0000054, відповідно до яких позивачу постачалось дизельне пальне у кількості 6000,00 л.

Спірні відносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності винесення податкового повідомлення-рішення регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 21.1.1 ст. 21 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Як передбачено у п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Наведені положення дають підстави для висновку, що лише відсутність податкової накладної та порушення порядку її оформлення (у т.ч. відсутність факту реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, якщо така реєстрація обов'язкова) не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Виконання платником зазначеного правила дозволяє платнику податку реалізувати своє право на отримання податкового кредиту.

В силу наведених вимог закону обов'язковою умовою виникнення у платника податку - покупця права на податковий кредит є власне факт реєстрації платником податку - продавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, незалежно від перевірки покупцем цієї обставини.

Єдиним спеціалізованим програмним забезпеченням, яке надає можливість направляти запит (відповідно до стандарту) в електронному вигляді є «M.E.DOC» виробництва ТОВ «ІТ ЕКСПЕРТ». Вартість ліценції на вказане програмне забезпечення є платною.

Тобто, п. 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, не має реальної дії без додаткових фінансових витрат, що в свою чергу є порушенням принципу соціальної справедливості, нейтральності оподаткування, рівності та зручності сплати, які передбачені ст. 4 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що складання запиту за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженого Державною податковою службою, є правом позивача, а не його обов'язком.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено наявність у позивача податкової декларації з ПДВ, до складу податкового кредиту якої включено суму ПДВ згідно податкової накладної від 20 березня 2014 року № 21 у розмірі 10750,00 грн., реєстру виданих податкових накладних, в який позивачем включено ПДВ в розмірі 10750,00 грн. згідно податкової накладної від 20 березня 2014 року № 21, виписаної ТОВ «ТК Укрпромторг-ХХІ», оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 1 квартал 2014 року на підтвердження взаєморозрахунків позивача з контрагентом, копії свідоцтва платника ПДВ ТОВ «ТК Укрпромторг-ХХІ», а також доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, в межах яких податкова накладна виписана.

Крім того, сума податкового зобов'язання вже фактично сплачена позивачем і контрагенту ТОВ «ТК Укрпромторг-ХХІ» і до Державного бюджету України у сумі вартості безпосередньо наданих товарів.

Також судом першої інстанції було встановлено, що підстав для перевірки зазначеної податкової накладної контрагента відповідно до п. 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних та отримання витягу з Реєстру, не було, оскільки у верхньому лівому куті міститься відмітка про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТК Укрпромторг-ХХІ», а висновки акта перевірки є помилковими, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 07 липня 2014 року № 0008442240 підлягає скасуванню.

Стосовно визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 9026-25 від 02 вересня 2014 року та рішення № 18503/10/26-54-25-24 від 03 вересня 2014 року про опис майна ТОВ «Експерт-МК» у податкову заставу, колегія суддів зазначає наступне.

02 вересня 2014 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкову вимогу № 9026-25 у зв'язку з тим, що станом на 01 вересня 2014 року сума податкового боргу ТОВ «Експерт-МК» за узгодженими податковими зобов'язаннями з ПДВ становить 13435,00 грн., у тому числі за основним платежем 10748,00 грн. та за штрафними санкціями 2687,00 грн., а також складено рішення про опис майна у податкову заставу від 03 вересня 2014 року № 18503/10/26-54-25-24 відповідно до статті 89 Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 14.1.153. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктами 56.17., 56.18. статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що у урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно із п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пунктів 59.3, 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до п. 89.1.2. ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

У відповідності до абзацу 3 пункту 89.3 Кодексу, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податку, який має податковий борг. Типову форму такого рішення наведено та затверджено у Порядку. Вказаний порядок також затверджує і форму акта опису майна, необхідність складення якого передбачено абзацом 4 цього пункту. Зазначеним пунктом також вказується на те, що опис майна оформляється податковим керуючим. Повноваження податкового керуючого, порядок його призначення та функції регламентуються ст. 91 Кодексу та Порядком призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України N 1035 від 24.12.2010 року.

Абзац 2 пункту 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України визначає, що до опису майна включається ліквідне майно, яке можна використати як джерело погашення податкового боргу. Не даючи визначення такого поняття та критеріїв визначення ліквідності майна, законодавець залишає на розсуд податкового керуючого визначення майна, на яке слід поширити право податкової застави в першу чергу, включивши його до акту опису майна.

Абзац 5 пункту 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України передбачає можливість відмови платника податків від підписання акту опису майна, зазначаючи, що така відмова не є підставою для звільнення такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно, та містить вказівку щодо необхідності складення податковим керуючим акту опису майна у податкову заставу за присутності не менш як двох понятих.

Як зазначено вище, податковим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 04.06.2014 року.

Отже, відповідач мав право винести податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу у тому випадку, коли сума боргу є узгодженою.

Проте, на час вирішення справи сума податкового боргу позивача не є узгодженою, оскільки, судом першої інстанції було встановлено, що позивачем отримано податкову вимогу 07 жовтня 2014 року, а спірне податкове повідомлення-рішення - 10 жовтня 2014 року, та, станом на 16 жовтня 2014 року подано адміністративний позов до суду.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав, визначених Податковим кодексом України для винесення податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, що, в свою чергу, порушує права позивача.

При цьому, колегія суддів зауважує, що ініціювання оскарження рішення контролюючого органу про визначення грошового зобов'язання виключає підстави для направлення платнику податків податкової вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем неправомірно винесено податкову вимогу № 9026-25 від 02 вересня 2014 року та рішення № 18503/10/26-54-25-24 від 03 вересня 2014 року про опис майна ТОВ «Експерт-МК» у податкову заставу, а тому податкова вимога № 9026-25 від 02 вересня 2014 року та рішення № 18503/10/26-54-25-24 від 03 вересня 2014 року про опис майна ТОВ «Експерт-МК» у податкову заставу підлягають скасуванню.

Стосовно позовної вимоги щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, спрямованих на опис майна ТОВ «Експерт-МК» на виконання рішення № 18503/10/26-54-25-24 від 03 вересня 2014 року про опис майна у податкову заставу та зобов'язати її утриматися від таких дій у подальшому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дана позовна вимога є передчасною та необґрунтованою, оскільки станом на дату вирішення даної справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на опис майна у податкову заставу, що свідчить про недоведеність обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки контролюючим органом не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкового повідомлення-рішення від 07 липня 2014 року № 0008442240, податкової вимоги № 9026-25 від 02 вересня 2014 року та рішення № 18503/10/26-54-25-24 від 03 вересня 2014 року про опис майна ТОВ «Експерт-МК» у податкову заставу, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.