Постанова № 42389236, 21.01.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р. Справа № 918/1478/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - Фізичної особи-підприємця Галата Віталія Васильовича від 08.12.2014 р. на рішення господарського суду Рівненської області від 26.11.14 р. у справі № 918/1478/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївни

до відповідача Фізичної особи - підприємця Галата Віталія Васильовича

про стягнення 545 999 грн. 56 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.11.2014 р. у справі № 918/1478/14 (суддя Романюк Р.В.) позов Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївни до Фізичної особи-підприємця Галата Віталія Васильовича задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 458 868,55 грн. заборгованості по кредиту, 41 506,57 грн. заборгованості по процентам та 45 624,44 грн. пені; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Галата Віталія Васильовича в доход Державного бюджету України 10 919,99 грн. судового збору. При прийнятті рішення суд виходив з того, що факт існування заборгованості за кредитом в сумі 458 868,55 грн. підтверджується наявними доказами у справі; нарахування процентів (їх ставки) сторони визначили кредитним договором; позовні вимоги частині стягнення заборгованості за кредитом, нарахованих процентів в сумі 41 506,57 грн. та пені в сумі 45 624,44 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Галат Віталій Васильович звернувся з апеляційною скаргою від 08.12.2014 р. в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 26.11.2014 р. в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Галата Віталія Васильовича на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" заборгованості зі сплати процентів та пені; прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ПАТ "Банк Форум" (в частині стягнення основного боргу) посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції за неповного з'ясування всіх обставин справи, поверхневого дослідження доказів, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а отже є незаконним. Визнає заборгованість перед позивачем за кредитним договором у розмірі 458 868,55 грн., що є сумою фактично використаних кредитних коштів, однак, із сумою заборгованості за нарахованими процентами та пені не погоджується, вважає, що у зв'язку із відкликанням банківської ліцензії позивача на підставі постанови Правління Національного банку України від 13.06.2014 р. № 355 "Про відкликання ліцензії та ліквідацію "АТ "Банк Форум", останній не мав права нараховувати проценти після 13.06.2014 р., оскільки нарахування процентів за користування кредитними коштами є невід'ємною складовою частиною активної банківської операції "овердрафт", яка полягає у кредитуванні поточного рахунку клієнта (виконанні його платіжних документів на суму, що перевищує фактичний залишок коштів на рахунку), тобто банківською діяльністю, яка повинна здійснюватись включно на підставі відповідної ліцензії. Судом не було з'ясовано ці обставини та не надано їм відповідної оцінки; у рішенні взагалі відсутнє посилання на таку правову позицію відповідача; суд не звернув уваги й на те, що позивачем не було доведено належними доказами: факт повідомлення апелянта про зміну платіжних реквізитів для сплати кредитної заборгованості внаслідок запровадження ліквідаційної процедури щодо позивача та відкриття останнім єдиного накопичувального рахунку в НБУ. Наявні в матеріалах справи копії вимоги про усунення порушення та списки згрупованих поштових відправлень № 22446 є неналежними доказами повідомлення апелянта про стан його заборгованості та платіжних реквізитів для її сплати. Судом не надано належної оцінки доказам відповідача щодо відсутності його вини у виникненні заборгованості. Внаслідок запровадження в ПАТ "Банк Форум" тимчасової адміністрації та призупинення всіх активних операцій, відповідач не мав можливості користуватись встановленим лімітом овердрафта у повному обсязі, був позбавлений обігових коштів, що потягло за собою невиконання ним договірних зобов'язань (зокрема щодо обсягів закупівлі товарів) перед своїми контрагентами (постачальниками). Порушення позивачем зобов'язань за договором банківського рахунку (необґрунтована затримка платежів), а також неможливість виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором (припинення кредитування) у свою чергу спричинило порушення кредитних зобов'язань з боку відповідача. Суд поверхнево дослідив докази існування таких обставин відповідно, не застосував частину 1 статті 616 ЦК України; порушив норми процесуального права при вирішенні питання про прийняття позовної заяви та порушення провадження у цій справі, оскільки позов подано ПАТ "Банк Форум", який і є позивачем, а не уповноваженою особою Фонду, яка лише діє від імені позивача без довіреності; законом не передбачено пільг щодо сплати судового збору банком, який знаходиться у стані ліквідації, звернення позивача до суду з позовом без сплати судового збору є неприпустимим, а прийняття судом його позовної заяви та порушення провадження у цій справі - неправомірним.

20.01.2015 р. від представника ПАТ "Банк Форум" електронною поштою до апеляційного суду надійшла заява, в якій він просить здійснювати розгляд справи без участі представника банку, у зв'язку із неможливістю прибути в дане судове засідання. Одночасно повідомив, що ПАТ "Банк Форум" заперечує щодо апеляційних вимог Фізичної особи-підприємця Галата В.В. та просить залишити рішення господарського суду Рівненської області від 26.11.2014 р. у справі № 918/1478/14 в силі.

21.01.2015 р. на адресу апеляційного суду від відповідача (апелянта) Фізичної особи-підприємця Галата Віталія Васильовича надійшло клопотання, в якому скаржник просить відкласти судове засідання, призначене на 21.01.2015 р. на іншу дату у зв'язку з недостатністю його знань у галузі права, необхідних при розгляді даної справи та хворобою представника Агапова Д.Г.

Однак, дане клопотання до задоволення не підлягає, як необґрунтоване та не підтверджене доказами, виходячи з наступного.

Доказів того, що представник відповідача (скаржника) дійсно перебуває на лікарняному, відповідачем до клопотання не додано.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ :

10 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" (далі кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Галатом Віталієм Васильовичем (далі позичальник) укладено кредитний договір (овердрафт) № 6-0052/13/31-OVR, згідно пункту 1.1 якого кредитор зобов'язується на умовах, визначених договором надавати позичальнику кредитні кошти на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання шляхом здійснення платежів з вказаного у пункті 1.2. договору поточного рахунку позичальника, згідно з розрахунковими документами позичальника на суму, що перевищуватиме фактичний залишок на поточному рахунку, в межах визначених договором граничної суми коштів та строку дії ліміту овердрафту, а позичальник зобов'язується вчасно погашати кредитору заборгованість за овердрафтом, а також сплачувати на користь кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки та на умовах, визначених договором (а.с. 8-13).

Відповідно до пункту 1.2 договору розмір та валюта ліміту овердрафту становить 800 000 грн. 00 коп. Строк дії ліміту овердрафту до 09 жовтня 2014 року, процентна ставка 23 % річних, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році.

Період фактичного безперервного існування заборгованості за овердрафтом не може перевищувати строк вказаний у пункті 1.2 договору, починаючи від дати надання овердрафту (пункт 2.4 договору) але, в будь-якому разі, повинен спливати не пізніше кінцевого терміну, зазначеного в пункті 1.2 договору (пункт 1.6 договору).

Згідно пункту 2.4 договору днем (моментом надання) овердрафту вважається день виникнення заборгованості за дебетом поточного рахунку на відповідну суму станом на кінець відповідного операційного дня кредитора (операційний день), а моментом (днем) погашення заборгованості за овердрафтом вважається день зменшення заборгованості за дебетом поточного рахунку на відповідну суму (часткове погашення заборгованості за овердрафтом) або досягнення на поточному рахунку нульового чи кредитового залишку (повне погашення заборгованості за овердрафтом).

Підпунктом 6.2.2 пункту 6.2 договору, передбачено, що позичальник зобов'язаний забезпечувати своєчасне та в повному обсязі повернення кредитних коштів шляхом погашення заборгованості за овердрафтом (пункти 1.2, 1.6 договору), сплату процентів та комісій, а також можливої неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків, завданих, зокрема, внаслідок невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до пункту 9.2 договору за несвоєчасне погашення заборгованості за овердрафтом, (з урахуванням випадків передбачених пунктами 3.1.3, 3.2.2, договору коли протягом відповідного строку за прострочену заборгованість за овердрафтом замість пені нараховуються збільшені проценти згідно пункту 4.5 договору), несвоєчасну сплату процентів та/або комісій за договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діятиме протягом відповідного порушення від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня сплачується окремо від процентів, комісій та штрафу, що підлягають сплаті відповідно до договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 10.10.2013 р. між банком та позичальником було укладено договір застави товарів в обороті № 3-0289/13/31- ZS, згідно якого, предметом застави є товари в обороті (продукти харчування в асортименті) заставною вартістю 1 785 589,54 грн., які розташовані за адресою: м. Рівне, вул. М. Старицького, буд. 37 а (а.с. 14-17).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання пункту 1.1 кредитного договору Фізичній особі-підприємцю Галату Віталію Васильовичу надавалися кредитні кошти в сумі 458 868,55 грн., згідно вказаного пункту, у межах суми ліміту овердрафту (800 000,00 грн.), що підтверджується випискою по особовим рахункам за період з 07.04.2014 р. по 18.09.2014 р. та залишком по рахункам за період з 10.10.2013 р. по 07.04.2014 р. (а.с 18-21).

Однак, ФОП Галат Віталій Васильович отримані кредитні кошти в строк дії ліміту овердрафту до 09 жовтня 2014 року не повернув.

Згідно частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (глава 71), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами 1, 3 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статті 525 ЦК України, частини 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З виписок по особовим рахункам та розрахунку позивача вбачається, що ФОП Галат Віталій Васильович за кредитним договором № 6-0052/13/31-OVR від 10.10.2013 р. сплачував лише проценти за користування кредитними коштами (а.с.22).

Оскільки, ФОП Галат Віталій Васильович свої зобов'язання за договором не виконав, утворилася заборгованість за кредитом в сумі 458 868,55 грн.

За наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що заборгованість за кредитним договором (овердрафтом) № 6-0052/13/31-OVR від 10.10.2013 р. в сумі 458 868,55 грн. є обґрунтованою, доведена матеріалами справи і підлягає до стягнення.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно до частин 1-3 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Пунктом 1.2.4 пункту 1.2 договору від 10.10.2013 р. сторони визначили процентну ставку 23 % річних, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році.

Відповідно до пункту 4.5 договору у разі перевищення позичальником періоду фактичного безперервного існування заборгованості за овердрафтом відповідно до підпункту 3.2.2 договору та або у разі погашення позичальником різниці лімітів відповідно до підпункту 3.1.2 договору від дати перенесення фактичної заборгованості за овердрафтом (включаючи дату такого перенесення) кредитором нараховуються, а позичальником сплачуюються проценти в розмірі визначеному в пункті 1.2 договору (з урахуванням його можливого раніше застосованого збільшеного відповідно до пункту 4.4 договору) збільшеному на 10 % (десять процентів) річних, до дати повного погашення простроченої заборгованості за овердрафтом, але не більше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати такого перенесення і, в будь-якому разі, не пізніше кінцевого терміну визначеного в пункті 1.2 договору, після чого на вищезазначену прострочену заборгованість за овердрафтом вже нараховуються проценти в розмірі визначеному пункті 1.2 договору без будь-якого раніше застосованого збільшення згідно з пунктами 4.4, 4.5 договору, та пеня згідно з пунктом 9.2 договору (а.с. 10).

Як вбачається з розрахунку позивача проценти за користування кредитом за період з 10.10.2013 р. по 04.05.2014 р. склали суму 128 703,23 грн. та були сплачені відповідачем частково в сумі 87 196,66 грн., на момент звернення до суду з позовом їх розмір становив 41 506,57 грн. (а.с.22-27).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 ЦК України).

Згідно статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у розумінні статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України).

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нараховані згідно підпункту 1.2.4 пункту 1.2 договору та пункту 4.5 проценти в розмірі 23 % та 33 % за користування кредитом в сумі 41 506,57 грн. відповідачем сплачені не були, у зв'язку із чим банком нараховано пеню згідно пункту 9.2 договору за несвоєчасне повернення кредитних коштів за період з 07.04.2014 р. по 18.09.2014 р. в сумі 43 636,52 грн. та за несвоєчасне повернення нарахованих процентів в сумі 1 987,92 грн. за період з 07.05.2014 р. по 18.09.2014 р. Всього: 45 626,02 грн. (а.с.22-27).

ПАТ "Банк Форум" надіслав ФОП Галату Віталію Васильовичу вимогу № 8067/3.1 про усунення порушення від 23.09. 2014 р., в якій зазначив, що станом на 19.09.2014 р. зобов'язання за кредитним договором № 6-0052/13/31-OVR від 10.10.2013 р. щодо повернення кредиту в повному обсязі в термін, передбачений пунктом 3.2.2 кредитним договором боржником не виконані. Просив негайно в день отримання цієї вимоги виконати порушене зобов'язання, а саме: повернути основну суму кредиту в розмірі 458 868,55 грн.; сплатити заборгованість за простроченими до 31 дня процентами, що станом на 19.09.2014 р. становить 8 963,65 грн.; сплатити заборгованість за простроченими понад 31 день процентами, що станом на 19.09.2014 р. становить 33 553,98 грн.; сплатити пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасну сплату процентів, що станом на 19.09.2014 р. становить 45 626,02 грн.; сплатити проценти, що будуть нараховані станом на дату повернення основної суми кредиту за кредитним договором; сплатити пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасну сплату процентів, що буде нарахована станом на дату повернення основної суми кредиту та сплати процентів за кредитним договором та попередив, що у разі невиконання вищенаведеної вимоги у встановлений строк, банк змушений буде звернутися до суду із заявою про примусове стягнення заборгованості та/або про звернення стягнення на предмет застави, а також здійснити інші заходи, передбачені чинним законодавством України, для відновлення його порушеного права (а.с.28-31).

Дана вимога залишена відповідачем без задоволення та відповіді.

За наведених обставин, Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатолівни звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Галата Віталія Васильовича про стягнення 545 999,56 грн. з яких: 458 868,55 грн. прострочена заборгованість по кредиту, 41 506,57 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитними коштами, яка нарахована згідно пункту 6.2.2 кредитного договору, 45 624,44 грн. пеня за простроченим кредитом та процентами, яка нарахована згідно пункту 9.2 кредитного договору.

З урахуванням вищевикладеного, умов кредитного договору та норм чинного законодавства, вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитними коштами в сумі 41 506,57 грн., пені за простроченим кредитом в сумі 43 636,52 грн. та за процентами в сумі 1 98792 грн., всього пені: 45 624,44 грн., є законними та обґрунтованими, доведені матеріалами справи, розрахунки позивача є вірними, а тому заборгованість підлягає до стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про задоволення в повному обсязі позовних вимог банку про стягнення 545 999,56 грн. з яких: заборгованість за кредитом в сумі 458 868,55 грн., заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитними коштами в сумі 41 506,57 грн. та пеня за простроченим кредитом і процентами в сумі 45 624,44 грн.

Доводи апелянта щодо неправомірності нарахування банком процентів за користування кредитними коштами після 13.06.2014 р., у зв'язку з відкликання банківської ліцензії ПАТ "Банк Форум" колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки кредитним договором № 6-0052/13/31-OVR від 10.10.2013 р. сторони ПАТ "Банк Форум" та ФОП Галат В.В. передбачили права, обов'язки та відповідальність сторін, зокрема, щодо надання кредитних коштів, своєчасного та повному обсязі повернення наданих кредитних коштів, нарахування процентів та пені за неналежне виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно даного договору. Кредитний договір № 6-0052/13/31-OVR від 10.10.2013 р. є чинним, у судовому порядку не був розірваний чи визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Кожна із сторін повинна виконувати свої зобов'язання згідно укладеного договору належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, що регулюють дані правовідносини, а тому, у відповідача відсутні правові та законні підстави не виконувати умови даного кредитного договору, зокрема, щодо сплати нарахованих процентів після 13.06.2014 р.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківська діяльність - це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми; банківська ліцензія - це документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність; ліквідація банку - це процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; уповноважена особа банку - це особа, яка на підставі статуту чи угоди має повноваження представляти банк та вчиняти від його імені певні дії, що мають юридичне значення.

Частинами 1, 2, 3 статті 47 цього ж Закону передбачено, що банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належать: 1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах; 3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Згідно частин 1, 6 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частинами 1, 2 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження: 1) виконує повноваження органів управління банку; 2) приймає до свого відання майно (кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу та виконує функції з управління та реалізації майна банку; 3) складає не пізніше ніж через три дні з дня свого призначення перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду; 4) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; 5) у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; 6) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; 7) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; 8) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, які підлягають обов'язковому зберіганню; 9) виконує повноваження, які визначені частиною другою статті 37 цього Закону; 10) здійснює відчуження активів і зобов'язань банку в разі, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду. Уповноважена особа Фонду може здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та/або нормативно-правовими актами Фонду, які є необхідними для завершення процедури ліквідації банку.

Відповідно до частини 2 статті 46 цього ж Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту); 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; 4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку (в редакції Закону № 1586-VII від 04.07.2014 р.); 4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси (в редакції Закону № 1586-VII від 04.07.2014 р.); 5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що припинення нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку стосується саме заборгованості банку перед третіми особами і не стосується заборгованості третіх осіб перед банком, що відповідає одній з таких цілей ліквідаційної процедури банку як збереження або збільшення ліквідаційної маси.

Доводи апелянта щодо неправомірного порушення судом першої інстанції провадження у даній справі без сплати судового збору, спростовуються наступним.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16 червня 2014 року прийнято рішення № 49 про початок ліквідації ПАТ "Банк Форум" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію (а.с.37-38).

Пунктом 2 вказаного рішення, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" призначено начальника відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Соловйову Наталію Анатоліївну строком на 1 рік з 16 червня 2014 року по 16 червня 2015 року.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 47 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, що ліквідується, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

Пунктом 5 частини 1 статті 48 вказаного Закону передбачено, що уповноважена особа Фонду у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, даний позов про стягнення заборгованості за кредитним договором поданий згідно наведених норм закону ПАТ "Банк Форум", його уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справі, пов'язаній із здійсненням процедури ліквідації ПАТ "Банк Форум", Соловйовою Наталією Анатоліївною (а.с.2-3).

Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Отже, судовий збір за подання даної позовної заяви уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" - Соловйовою Наталією Анатоліївною у даному випадку правомірно не справляється.

Інші доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам законодавства, що регулюють дані правовідносини, не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

Не обґрунтування судом першої інстанції доводів за якими ним не прийнято до уваги обставини щодо невиконання позивачем доручень відповідача та щодо відкликання банківської ліцензії, на які відповідач посилався у відзиві, не можуть бути підставою для скасування рішення.

Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та дослідженням обставин справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим.

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 26.11.2014 р. у справі № 918/1478/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - Фізичної особи-підприємця Галата Віталія Васильовича від 08.12.2014 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк