Постанова № 42388626, 18.11.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року о 15 год. 40 хв.Справа № 808/6563/14 Провадження №ДО/808/342/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шари І.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський наркологічний диспансер м. Краматорська" до Краматорської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій протиправними та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський наркологічний диспансер м. Краматорська" (далі - позивач) до Краматорської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд, відповідач), в якому позивач просить: визнати дії посадових осіб відповідача незаконними, оскільки вони суперечать діючому законодавству; скасувати рішення відповідача №44 від 18.04.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення є результати документальної планової перевірки, відображені у Акті №119 від 31.03.2014. На думку позивача, доводи відповідача в частині порушення порядку розрахунку страхових виплат по листку непрацездатності на ім'я ОСОБА_1, викладені у вищевказаному Акті за результатами перевірки не відповідають діючому законодавству. Позивач вважає, що вимога посадових осіб Фонду, викладена за результатами документальної перевірки в Акті №119 від 31.03.2014, застосовувати для розрахунку страхових виплат по вагітності та пологам порядок розрахунку регламентований абзацом 3 п. 14 Порядку №1266 - суперечить діючому законодавству, є незаконною та тягне за собою порушення законних прав та інтересів осіб, які тимчасово втратили працездатність у зв'язку з народженням дитини. Також позивач зазначає, що рішення відповідача №44 від 18.04.2014 винесено щодо іншої особи - Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський наркологічний диспансер". Тому вважає, що оскаржуване рішення винесено стосовно неналежної юридичної особи та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не прибув, 24.10.2014 на адресу суду від нього надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Від представника відповідача на адресу суду 28.10.2014 надійшли письмові заперечення проти позову. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що за результатами планової перевірки Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський наркологічний диспансер м. Краматорська" фахівцями Фонду встановлені порушення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням» та Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Відповідач вказує, що за результатами перевірки позивача та розгляду зауважень, Фондом прийнято рішення №44 від 18.04.2014 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. У зв'язку з поданням позивачем скарги на рішення Фонду №44 від 18.04.2014, фахівцем відповідача проведена позапланова перевірка Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський наркологічний диспансер м. Краматорська", за результатами якої складено Акт перевірки №218 від 17.06.2014 та Акт відмови від підпису, які надсилались на адресу позивача засобами поштового зв'язку. Відповідач звертає увагу, що під час перевірок виявлено порушення позивачем норм законодавства при призначенні та виплаті допомоги по вагітності та пологах по громадянкам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що призвело до неправомірних витрат за кошти Фонду у загальній сумі 3681,45 грн. Також відповідач не погоджується з твердженням позивача, що оскаржуване рішення винесено стосовно неналежної юридичної особи через неповну назву установи позивача. Відповідач наголошує, що юридична особа ідентифікується не тільки за повною назвою - у оскаржуваному рішенні вірно зазначено код за ЄДРПОУ, реєстраційний номер страхувальника, юридична адресу позивача.

18.11.2014 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч.1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами статей 33, 35, 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Комунальна лікувально-профілактична установа "Міський наркологічний диспансер м. Краматорська" (код ЄДРПОУ 02003818) зареєстрована як юридична особа 16.02.1994 за адресою: 84307, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, буд.7, - що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія якої міститься в матеріалах адміністративної справи.

Судом встановлено, що з 28.03.2014 по 31.03.2014 фахівцем Краматорської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено планову перевірку Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський наркологічний диспансер м. Краматорська" з питань дотримання порядку використання страхових коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, направлених на виплату допомоги застрахованим особам за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №119 від 31.03.2014 (далі - Акт перевірки №119 від 31.03.2014).

Відповідно до зазначеного Акту, «…Вибірковою перевіркою листків непрацездатності встановлено: В порушення ч.1 ст.38, ст.39, ч.2 ст.53 Закону №2240-ІІІ та п.10, п.14 Порядку №1266: - за листком непрацездатності №470139 ОСОБА_3 в період з 09.02.12 по 13.06.12 обчислення середньоденної заробітної плати для розрахунку страхових виплат за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за рахунок коштів Фонду, коли застрахована особа перед настанням страхового випадку не мала заробітку проводилось шляхом ділення місячної тарифної ставки з урахуванням доплати за вислугу років на середньомісячну кількість календарних днів (30,44), внаслідок чого допущена переплата в сумі 1492,72 грн. (допомогу профінансовано 07.03.12 сплачено 14.03.12). - обчислення середньоденної заробітної плати для розрахунку страхових виплат за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за рахунок коштів Фонду проводилось шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на кількість робочих годин, сума до виплати обчислена шляхом множення розміру середньоденної допомоги на 126 календарних днів. Переплата з коштів Фонду за ЛН №473016 ОСОБА_1 в період з 05.03.12 по 08.07.12 складає 2369,30 грн. (допомогу профінансовано 12.04.12, сплачено 18.04.12) (а.с.87)…Сума порушення порядку використання страхових коштів в період після 01.01.2011р. складає 3862,02 грн…(а.с.87)».

Позивачем були подані зауваження за №75 від 10.04.2014 на результати перевірки, викладені в Акті перевірки від 31.03.2014 (а.с.48-49).

Відповідачем позивачу був наданий лист №18-03-509 від 18.04.2014 «Про розгляд зауважень та прийняття відповідного рішення» (а.с.13-26), відповідно до якого Фондом прийнято Рішення №44 від 18.04.2014 про повернення коштів Фонду.

Рішенням №44 від 18.04.2014 «Про повернення коштів фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності» Комунальну лікувально-профілактичну установу "Міський наркологічний диспансер м. Краматорська" (ідентифікаційний номер 02003818) зобов'язано повернути до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності суму неправомірно витрачених страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг за період з 01.01.2011 у сумі 3862,02 грн., та нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 1931,01 грн.(а.с.7).

Позивач не погодившись з таким рішенням подав, до Краматорської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності скаргу (№87 від 30.04.2014) на Рішення №44 від 18.04.2014 «Про повернення коштів фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності» (а.с.73-74).

Рішенням Краматорської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №1 «Про результати розгляду скарги» (вих.№18-03-661 від 20.05.2014) позивачу відмовлено в скасуванні Рішення №44 від 18.04.2014 (а.с.70-72).

Комунальна лікувально-профілактична установа "Міський наркологічний диспансер м. Краматорська" звернулась до Донецького відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності зі Скаргою (№95 від 29.05.2014), в якій просила скасувати Рішення відповідача №44 від 18.04.2014 (а.с.52-53).

Рішенням Донецького відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №9 «Про результати розгляду скарги» (вих.№05-07-1729 від 02.07.2014) частково задоволено скаргу Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський наркологічний диспансер м. Краматорська" та скасовано Рішення №44 від 18.04.2014 в частині зменшення неправомірно витрачених страхових коштів у сумі 180,57 грн. та відповідного штрафу 50 відсотків 80,29 грн., на загальну суму 270,86 грн. (а.с.66-68). У Рішенні №9 зазначено «…2. Рішення Краматорської МВД від 18.04.2014 №44 про повернення коштів фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності залишити в такому вигляді - неправомірні витрати в сумі 3681,45 грн. та відповідний штраф у розмірі 50 відсотків 1840,73 грн., на загальну суму 5522,18 грн.(а.с.68)…».

Позивач звернувся до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності зі скаргою (№117 від 21.07.2014), в якій просив скасувати Рішення відповідача №44 від 18.04.2014 (а.с.61-62).

Рішенням №351 (від 18.08.2014 вих.№6-33-2147) Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відмовила Комунальній лікувально-профілактичній установі "Міський наркологічний диспансер м. Краматорська" у задоволенні скарги (а.с.63-64).

Також судом встановлено, що з 16.06.2014 по 17.06.2014 фахівцем Краматорської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено позапланову перевірку Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський наркологічний диспансер м. Краматорська".

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки №218 від 17.06.2014 за дорученням виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 16.06.2014 №05-07-1575 (а.с.89-92).

В Акті перевірки №218 від 17.06.2014 зазначено, що «…Позаплановою перевіркою за результатами розгляду скарги від 29.05.2014 №95 встановлено наступне:…по ЛН №470139 за період з 09.02.2012р. до 13.06.2012р. виданому ОСОБА_3 середньоденна допомога становить -1585,00 грн.:30,44=52,06964 грн., загальна сума допомоги по вагітності та пологах становить 52,06964 грн.*126=6560,77 грн. Переплата коштів Фонду становить в сумі 1312,15 грн.(а.с.91)…Страхувальником при розрахунку допомоги по ЛН №473016 загальну суму фактичної заробітної плати в розрахунковому періоді з 01.09.2011 по 29.02.2012 в сумі 6393,90 грн. було поділено на фактично відпрацьовані дні за цей період - 104,88.(а.с.91)…Розрахунок, який проводився шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на кількість робочих днів (годин) застосовується тільки для розрахунку допомоги тимчасової непрацездатності і визначається абз.2 п. 14 Порядку №1266 (а.с.91)…Отже середньоденна заробітна плата по ЛН №473016за період з 05.03.2012р. по 08.07.2012р. виданому ОСОБА_1 розраховується наступним образом: 6408,90 грн.:152к/д=42,16 грн., Сума допомоги становить 42,16 грн.*126 к/д=5312,16 грн. Переплата з коштів Фонду становить в сумі 2369,30 грн. Позаплановою перевіркою встановлено порушення порядку в сумі 3681,45 грн.(а.с.92)…».

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Станом на час виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» №2240-III від 18.01.2001 (далі - Закон України №2240-III).

Відповідно до Преамбули Закону України №2240-IIІ, цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.

Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до ст.1 Закону України №2240-IIІ загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 3 Закону України №2240-IIІ законодавство України, що регулює відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застосовуються норми міжнародного договору.

Пунктом 2 ст. 34 Закону України №2240-IIІ встановлено, що одним із видів матеріального забезпечення, що надається за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням є допомога по вагітності та пологах (статті 38, 39 цього Закону).

За правилами ч.1 ст. 38 Закону України №2240-IIІ допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Стаття 39 Закону України №2240-IIІ встановлює, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до статті 53 цього Закону, і не залежить від страхового стажу.

При обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу) за відпрацьований час, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, відповідно до статті 21 цього Закону (ч.1 ст. 53 Закону України №2240-IIІ).

Відповідно до ч.2 ст. 53 Закону України №2240-IIІ порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхові виплати) у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників визначає Порядок «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1266 від 26.09.2001 (далі - Порядок №1266).

За правилами абз.3 п.14 Порядку №1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу, грошового забезпечення), з якої сплачувалися страхові внески на кількість календарних днів за розрахунковий період (без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком для розрахунку допомоги по вагітності та пологах за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням) - за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), для осіб, робочий час яких у зв'язку з особливостями умов праці не піддається точному обліку, для осіб, які робочий час розподіляють на свій розсуд (робота вдома, страховий агент тощо), та для добровільно застрахованих осіб та осіб, які сплачують єдиний податок за усіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування" (приклад наведено у додатку 1). Для військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, календарні дні тимчасової непрацездатності і відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами з розрахункового періоду не виключаються.

Судом під час судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 видано Листок непрацездатності №473016, відповідно до якого зазначена особа не працювала з 03.03.2012 по 08.07.2012, причиною непрацездатності вказаної особи зазначено вагітність та пологи, сума фактичної заробітної плати, з якої нараховуються страхові внески усього склала 6393,90 середньоденна (середньогодинна) заробітна плата - 60,96395, належить до виплати - усього нараховано 7681,46 грн. (а.с.54-55).

Отже, судом встановлено, що особі ОСОБА_1 за листком непрацездатності №473016 призначено та виплачено допомогу по вагітності та пологах із визначенням розрахунку середньої заробітної плати шляхом ділення нарахованої заробітної плати не на кількість календарних днів, а на кількість відпрацьованих робочих годин, що є порушенням абз.3 п.14 Порядку №1266.

Позивачем не заперечується та обставина, що розрахунок проводився не на підставі абз. 3 п.14 Порядку №1266.

Згідно з п.10 Порядку №1266 якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку (грошового забезпечення) з поважних причин, що зазначені у пункті 4 цього Порядку, або якщо страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата (грошове забезпечення) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку.

У пункті 4 Порядку №1266 зазначено, що місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), виключаються з розрахункового періоду (приклад наведено у додатку 1).

В такому випадку середньоденна заробітна плата (за один календарний день) визначається шляхом ділення тарифної ставки на середньомісячну кількість календарних днів (30,44) - для розрахунку допомоги по вагітності та пологах за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, за страхуванням на випадок безробіття і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності) (абз.7 п.14 Порядку №1266).

Судом з'ясовано, що особі ОСОБА_3 видано Листок непрацездатності №470139, відповідно до якого зазначена особа не працювала з 09.02.2012 по 13.06.2012, причиною непрацездатності вказаної особи зазначено вагітність та пологи, сума фактичної заробітної плати, з якої нараховуються страхові внески - 1902,00, середньоденна заробітна плата - 62,48, належить до виплати - усього нараховано 7872,93 грн. за 126 днів (а.с.54-55).

Судом з матеріалів справи встановлено, що особі ОСОБА_3 за листком непрацездатності №470139 призначено та виплачено допомогу по вагітності та пологах із визначенням розрахунку середньої заробітної плати шляхом ділення місячного посадового окладу з урахуванням доплати за вислугу років на середньомісячну кількість календарних днів (30,44), при тому, що вказана особа не мала заробітку перед настанням страхового випадку, оскільки знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Отже, оскільки ОСОБА_3 у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку не мала заробітку з поважних причин позивач невірно провів розрахунок середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по вагітності та пологах, і, таким чином порушив вимоги вищезазначених норм.

Суд також зазначає, що щодо особи ОСОБА_3 позивач взагалі не обґрунтовує свої позовні вимоги, та не спростовує тверджень відповідача, викладених в Акті перевірки №118 від 31.03.2014 щодо порушень вимог чинного законодавства при розрахунку середньомісячної заробітної плати для виплати допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_3

Посилання позивача на те, що по спірному листку непрацездатності, виданому гр. ОСОБА_1 механізм нарахування середньої заробітної плати для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами регламентований абз.2 п.14 Порядку №1266 є помилковим, оскільки цей абзац регулює розрахунок середньоденної заробітної плати за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (у частині призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності), і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності в частині призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім розрахунку страхових виплат добровільно застрахованим особам) та для оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця.

Суд наголошує, що відповідно до Листка непрацездатності №470139, виданого ОСОБА_3, причиною непрацездатності вказаної особи зазначено вагітність та пологи (а.с.54-55).

Також суд звертає увагу, що відповідно до Листка непрацездатності №473016, виданого ОСОБА_1, причиною непрацездатності вказаної особи зазначено вагітність та пологи (а.с.56-57).

Суд звертає увагу, що абз. 3 п.14 Порядку №1266 прямо регламентує порядок розрахунку середньоденної заробітної плати по тимчасовій непрацездатності, відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами.

З огляду на вищевикладене суд вважає твердження позивача, що вимога посадових осіб Фонду, викладена за результатами документальної перевірки в Акті №119 від 31.03.2014 застосовувати для розрахунку страхових виплат по вагітності та пологам порядок розрахунку, регламентований абз. з п.14 Порядку №1266 є незаконною та тягне за собою порушення законних прав та інтересів осіб, тимчасово втративших працездатність у зв'язку з народженням дитини - є необґрунтованим.

Крім того суд вважає безпідставним твердження позивача в обґрунтування скасування рішення відповідача №44 від 18.04.2014 про те, що вказане рішення винесено щодо іншої юридичної особи «Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський наркологічний диспансер».

Суд звертає увагу позивача, що юридична особа ідентифікується не тільки за назвою, оскільки будь-яка юридична особа має унікальний ідентифікаційний код.

Суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні вірно зазначений ідентифікаційний код Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський наркологічний диспансер м. Краматорська", юридична адреса, а також зазначений реєстраційний номер страхувальника, що позивачем не заперечується, тому суд критично ставиться до вищевказаного твердження позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України №2240-IIІ Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Згідно ч.1 ст. 17 Закону України №2240-IIІ державний нагляд у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, здійснюють центральні органи виконавчої влади, уповноважені Президентом України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, здійснює державний нагляд у галузі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, у частині забезпечення відповідності чинному законодавству рішень правління Фонду, у тому числі погодження структури органів цього Фонду, граничної чисельності працівників, схем їх посадових окладів, видатків на адміністративно-господарські витрати Фонду.

Метою державного нагляду є контроль за дотриманням страхувальниками та страховиками законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (ч.2 ст. 17 Закону України №2240-IIІ).

За приписами ч.1 ст. 18 Закону України №2240-IIІ якщо Фондом прийнято рішення з порушенням законодавства про соціальне страхування або страхувальник не виконує вимог цього законодавства, орган державного нагляду вказує на допущені порушення та встановлює строк для їх усунення.

Пунктом 1 ст. 20 Закону України №2240-IIІ встановлено, що кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, спрямовуються на виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, на поховання.

Пунктом 4 ч.2 ст. 27 Закону України №2240-IIІ передбачено, що страхувальник зобов'язаний вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів.

За приписами пунктів 3, 6 ч.1 ст. 28 Закону України №2240-IIІ страховик має право: проводити перевірку правильності використання страхових коштів на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників; накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.

Страховик зобов'язаний здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів (п.3 ч.2 ст. 28 Закону України №2240-IIІ).

Частиною 1 ст. 30 Закону України №2240-IIІ встановлено, що страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

З огляду на вищевикладене, Краматорська виконавча дирекція Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності діяла в межах та на підставі норм законодавства України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, тобто дії відповідача - є законними та обґрунтованими, а тому твердження позивача про протиправність таких дій в обґрунтування підстав для скасування оскаржуваного рішення №44 від 18.04.2014 є безпідставними.

Суд звертає увагу на те, що дії відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення аналізуються судом на предмет їх правомірності та відповідності вимогам чинного законодавства України станом на момент вчинення цих дій та обсягу доказів та інших фактичних обставин, які існували на цей момент.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій при перевірці Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський наркологічний диспансер м. Краматорська" та при винесенні рішення №44 від 18.04.2014 «Про повернення коштів фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності», доведено обґрунтованість вимоги здійснювати для розрахунку страхових виплат по вагітності та пологам порядок розрахунку, регламентований абзацом 3 п. 14 Порядку №1266 - а отже рішення №44 від 18.04.2014 прийняте на підставі та у відповідності до чинного законодавства України, у зв'язку з чим є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Також суд зазначає наступне.

Судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (п.1 ст.3 Закону України 3674-VI від 08.07.2011).

Згідно з положеннями до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (в редакції чинній на момент підписання та надходження адміністративного позову до суду - далі Закон України №3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами ч.3 ст. 6 Закону України №3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Зокрема, відповідно до приписів підпункту 1 п. 3 ч.2 ст.4 Закону України №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлено ставку судового збору 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 1 п. 3 ч.2 ст.4 Закону України №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно із ст. 8 Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» з 1 січня 2014 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі в сумі - 1218 гривень.

Отже, з 01.01.2014 мінімальний розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 1827 грн., максимальний - 4872 грн., за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру - 73,08 грн.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

За практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача-суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Отже, враховуючи вищезазначене суд встановив, що адміністративний позов Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський наркологічний диспансер м. Краматорська" має вимоги з ознаками і майнового характеру (оскільки оскаржуване рішення містить суму коштів, які має сплатити позивач, отже у будь-якому випадку рішення у даній справі буде впливати на майновий стан позивача) і немайнового характеру, тому позивач мав сплатити судовий збір розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1827 грн. з урахуванням вимог ч. 3 ст. 4 Закону України №3674-VI за вимогу майнового характеру та 0,06 розміру мінімальної заробітної плати за вимогу немайнового характеру.

Перевіривши адміністративний позов та додатки до позову суд з'ясував, що загальна сума майнових вимог позивача складає 5793,03 грн.

Тому позивач мав сплатити судовий збір розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1827 грн. з урахуванням вимог ч. 3 ст. 4 Закону України №3674-VI, а саме не менше 182,70 грн., та не більше 487,20 грн., а саме позивач мав сплатити судовий збір у сумі 182,70 грн. за вимогу майнового характеру.

В матеріалах адміністративного позову міститься Квитанція №290 від 25.09.2014 на суму 73,08 грн., тобто за вимогу немайнового характеру.

Проте, в додатках до адміністративного позову відсутній доказ сплати судового збору за вимогу майнового характеру.

Як зазначено у ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.87 КАС України).

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.87 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою (ч.1 ст.98 КАС України).

Отже, оскільки судом з'ясовано, що позивачем не сплачено судовий збір за вимогу майнового характеру, суд вважає за необхідне стягнути з позивача несплачений судовий збір за вимогу майнового характеру у сумі 1827,00 грн. (а саме мінімальний розмір судового збору 1827,00 грн.)

Керуючись ст.ст. 11,71, 72, 86, 94, 98, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський наркологічний диспансер м. Краматорська" - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський наркологічний диспансер м. Краматорська" (код ЄДРПОУ 02003818) на користь Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 1827,00 грн. ( одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шара