Постанова № 42388566, 20.01.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа № 924/1416/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М.

суддів Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.11.14 р.

у справі № 924/1416/14 (суддя Димбовський В.В. )

позивач Прокурор Летичівського району в інтересах держави в особі державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

відповідач Приватне підприємство "Нафтостиль Летичів"

про зобов'язання приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" застрахувати предмет лізингу за договорами фінансового лізингу №22-13-4пл/52 від 14.02.2013р. та №22-13-73 стс-фл/259 від 16.04.2013р.; стягнення 4% штрафу за договором фінансового лізингу

за участю представників сторін:

органу прокуратури - Ковальчук І.Л. (посвідчення №031264 від 12.01.15р.);

позивача - Куляш О.І. (довіреність №14/20-13-14 від 01.07.2014р.);

відповідача - не з'явився.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.11.2014 року у справі №924/1416/14 позов прокурора Летичівського району в інтересах держави в особі державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" про зобов'язання приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" застрахувати предмет лізингу за договорами фінансового лізингу №22-13-4пл/52 від 14.02.2013р. та №22-13-73 стс-фл/259 від 16.04.2013р.; про стягнення 4% штрафу за договором фінансового лізингу №22-13-4пл/52 від 14.02.2013р. в розмірі 6516,69 грн. та 4% штрафу за договором фінансового лізингу №22-13-73 стс-фл/259 від 16.04.2013р. в розмірі 4938,19 грн. задоволено частково.

Присуджено до стягнення з приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" на користь державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" 4% штрафу за договором фінансового лізингу №22-13-4пл/52 від 14.02.2013р. в розмірі 6516,69 грн. (шість тисяч п'ятсот шістнадцять гривень 69 коп.) та 4% штрафу за договором фінансового лізингу №22-13-73 стс-фл/259 від 16.04.2013р. в розмірі 4938,19 грн.

Присуджено до стягнення з приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" в дохід Державного бюджету України (по коду класифікації доходів бюджету 22030001, символ звітності 206, р/р 31218206783002, отримувач УДКСУ у м. Хмельницькому, код ЄДРПОУ отримувача 38045529, банк отримувача ГУДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013, призначення платежу: "Судовий збір, Код 03500128, пункт ставок судового збору") судовий збір в розмірі 4263,00 грн.

В частині позовних вимог про зобов'язання приватного підприємства "Нафтостиль Летичів" застрахувати предмет лізингу за договорами фінансовго лізингу №22-13-4пл/52 від 14.02.2013р. та №22-13-73 стс-фл/259 від 16.04.2013р. провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов прокурора залишити без розгляду.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права.

Прокуратура Летичівського району та позивач - ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" у відзиві на апеляційну скаргу вважають оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представник апелянта не з'явився. При цьому, від останнього на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги.

Клопотання відповідача судом відхилене як необгрунтоване, оскільки не містить належного обґрунтування та документальних доказів в підтвердження викладених в клопотанні обставин. Також слід зазначити, що ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, таким представником може бути сам керівник, головний бухгалтер, бухгалтер, інші працівники підприємства або представники на підставі доручення, які не перебувають з ним у трудових відносинах, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника відповідача, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.4 ухвали апеляційного суду від 10.12.2014 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

З огляду на викладене, нез'явлення представника відповідача через його відрядження не є перешкодою для розгляду скарги по суті.

Безпосередньо в судовому засіданні прокурор та представники позивача повністю підтримали вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.02.2013 року та 16.04.2013 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (позивач/лізингодавець) та приватним підприємством "Нафтостиль Летичів" (відповідач/лізингоодержувач) були укладені договори лізингу №22-13-73 стс-фл/259 та №22-13-4пл/52, відповідно до п.1.1 яких лізингодавець зобов'язувався передати лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який є власністю лізингодавця та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній зобов'язувався сплачувати за це лізингові платежі на умовах договору.

У додатках №1 до договорів сторони погодили найменування, кількість, ціну і вартість предмету лізингу, об'єкт лізингу, а саме: згідно додатку до договору від 16.04.2013р. - обприскувач ОПК - 2000 (з бортовим комп'ютером), у кількості 1 одиниця, вартістю 152413,00 грн. з ПДВ; згідно додатку до договору від 14.02.2013р. - плуг обертовий ПОНП-8, у кількості 4 одиниці, один без заводського номеру, інші із заводськими номерами 10, 18, 19, загальною вартістю 194943,72 грн. з ПДВ.

Строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами (п. 2.2 договорів).

Згідно акту приймання-передачі №5 від 23.05.2013р., підписаного та скріпленого печатками сторін, відповідач прийняв у лізинг обприскувач ОПК - 2000 (з бортовим комп'ютером), у кількості 1 одиниця, вартістю 152413,00 грн. з ПДВ.

Згідно графіку сплати лізингових платежів (додаток №2 до договору) невідшкодована вартість обприскувача ОПК - 2000 становить 123 454,53 грн.

Згідно акту приймання-передачі від 19.02.2013р., підписаного та скріпленого печатками сторін, відповідач прийняв у лізинг плуг обертовий ПОНП-8, у кількості 4 одиниці, один без заводського номеру, інші із заводськими номерами 10, 18, 19, загальною вартістю 194943,72 грн. з ПДВ.

Згідно графіків сплати лізингових платежів (додатки №№ 2,4,6,8 до договору) загальний розмір невідшкодованої вартості плугів становить 162917,39 грн.

Згідно п.п. 3.4.8-3.4.9 договорів лізингоодержувач зобов'язувався застрахувати предмет лізингу на умовах, передбачених розділом 6 договору.

У розділі 6 договорів, зокрема, у п. п. 6.1-6.4 визначено, що предмет лізингу та страхові ризики, пов'язані з експлуатацією предмета лізингу, підлягають страхуванню протягом 10 календарних днів з дати підписання акта з обов'язковим попереднім погодженням умов договору страхування та компанії-страховика з лізингодавцем. Лізингоодержувач з підписанням договору лізингу здійснює страхування предмета лізингу та страхових ризиків, пов'язаних з володінням і користуванням предметом лізингу, при цьому вигодонабувачем за договором страхування є лізингодавець. Предмет лізингу підлягає страхуванню лізингоодержувачем протягом всього строку дії договору. За договором страхування предмет лізингу має бути застрахований від фізичного знищення або пошкодження, включаючи випадки пожежі, удар блискавки, вибух, падіння літальних апаратів, їх частин і багажу з них, стихійні явища - буря, град, повінь, землетрус, осідання ґрунту, зсув, обвал, протиправних дій третіх осіб умисне пошкодження, грабіж, розбій, аварії. Страховий поліс (його копія) має бути переданий лізингодавцю протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту його отримання.

За порушення умов розділу 6 договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф в розмірі 4% від невідшкодованої вартості предмета лізингу (п.7 договорів).

14.01.2014 року державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулося до ПП "Нафтостиль Летичів" з вимогою виконати умови договорів фінансового лізингу, зокрема, пункту 3.4.9, та застрахувати предмети лізингу (а.с.33).

Оскільки відповідач в добровільному порядку вказану вимогу не виконав, прокурор Летичівського району звернувся до господарського суду з даним позовом.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як свідчать матеріали справи між сторонами укладено договори лізингу, і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо їх виконання.

Згідно ст. 806 ЦК України, ч. 1 ст. 297 ГК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про фінансовий лізинг" предмет лізингу та/або пов'язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов'язковість встановлена законом або договором. Витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з умов розділу 6 договорів лізингу сторони визначили обов'язок відповідача по здійсненню страхування предмета лізингу, а у розділі 7 договорів погодили умови щодо відповідальності за порушення, зокрема, умов розділу 6 договору.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у договорах встановлено строк, протягом якого відповідач зобов'язаний здійснити страхування предмета лізингу, визначений тривалістю у 10 календарних днів з дати підписання акта.

Відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань в частині здійснення страхування предмета лізингу у строк, встановлений договорами, застрахувавши предмети лізингу лише під час розгляду справи.

Так, в матеріалах справи міститься договір добровільного страхування орендованого майна №ЦО-10-017039 від 27.10.2014р. з додатком №1 "Перелік об'єктів, що підлягає страхуванню" та квитанція №3795 від 27.10.2014р. про сплату страхового платежу, що в свою чергу підтверджує те, що відповідач під час розгляду справи застрахував предмети лізингу за договорами від 14.02.2013р. та від 16.04.2013р., а саме: обприскувач ОПК - 2000 (з бортовим комп'ютером), у кількості 1 одиниця, плуг обертовий ПОНП-8, у кількості 4 одиниці (а.с.99-105).

Оскільки позивач, в порушення умов договору, застрахував предмет лізингу за договорами фінансовго лізингу №22-13-4пл/52 від 14.02.2013р. та №22-13-73 стс-фл/259 від 16.04.2013р., після порушення провадження у справі, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача застрахувати предмет лізингу за договорами фінансовго лізингу №22-13-4пл/52 від 14.02.2013р. та №22-13-73 стс-фл/259 від 16.04.2013р.

В зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань, позивач, на підставі п.7.3 договорів, нарахував відповідачу штраф у розмірі 4% від невідшкодованої вартості предмета лізингу за договором від 14.02.2013р. в розмірі 6516,69 грн., за договором від 16.04.2013р. в розмірі 4938,19 грн.

Місцевий господарський суд, перевіривши нарахування розміру штрафу, прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для його стягнення.

При цьому, в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки доказів в підтвердження наявності виняткових обставин, які призвели до порушення відповідачем грошового зобов'язання, доказів його майнового стану, скрутного становища, об'єктивності причин прострочення виконання договірних зобов'язань, які б могли бути підставою для зменшення штрафу відповідачем надано не було.

Посилання скаржника на відсутність в наявному спорі інтересів держави та відсутність в прокурора права подавати позови в інтересах підприємств, установ та організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, колегією суддів до уваги не беруться з огляду на таке.

Відповідно до п.1 Статуту Національної акціонерної компанії "Украіролізинг", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2001р, № 354 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" з наступними змінами, Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", утворене Державою в особі Кабінету Міністрів України на виконання Указу Президента від 23.02.2001р №111 "Про додаткові заходи щодо подальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки".

Засновником та єдиним акціонером Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Згідно п.5 Статуту Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" утворена з метою сприяння реалізації державної політики в сфері агропромислового комплексу, забезпечення ефективного функціонування і розвитку виробництва шляхом передачі товаровиробникам на умовах лізингу технічних засобів для зазначеного комплексу, надання виробничих послуг, організації технічного сервісу та для одержання прибутку від провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до Порядку використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою КМУ №1904 віл 10 грудня 2003 року, джерелом фінансування закупівлі техніки для її передачі у користування на умовах фінансового лізингу та заходів по операціях фінансового лізингу є передбачені у державному бюджеті на цю мету кошти, які використовуються на умовах поворотності згідно з укладеними договорами.

На виконання покладених на Компанію завдань між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавень) та ПП "Нафтостиль Летичів" (лізингоодержувач) були укладені договори фінансового лізингу № 22-13-4пл/52 від 14.02.2013р. та №22-13-73 стс-фл/259 від 16.04.2013р.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999р. у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Конституційний Суд України визначив, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

За статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладається: обов'язок представляти інтереси держави в суді.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру", при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Підставами представництва прокурором інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійснені прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених законом.

За ст.2 ГПК України однією з підстав порушення справ у господарських судах є позовна заява прокурора чи його заступника, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 року визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Враховуючи, що власником державного ПАТ "НАК "Украгролізинг" є держава в особі Кабінету Міністрів України, інтереси держави та компанії у даних правовідносинах щодо виконання договорів лізингу збігаються, і невиконання договорів зачіпає інтереси держави, прокурор в інтересах позивача правомірно звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватне підприємство "Нафтостиль Летичів" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 12.11.2014 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.