Постанова № 42388537, 19.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2015 р. Справа№ 910/5208/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватної агрофірми «Дністер»

на рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 р.

у справі №910/5208/14 (головуючий суддя Трофименко Т.Ю., судді Борисенко І.І., Сівакова В.В.)

за позовом Приватної агрофірми «Дністер»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Андромеда Інвест»

про зобов'язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

Приватна агрофірма «Дністер» звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Андромеда Інвест» про зобов'язання відповідача повернути позивачу з відповідального зберігання бульдозер на базі трактора Т-330, реєстраційний номер Т00288ВС.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.10.2014 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Представники сторін в судове засідання не з'явились про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 20.11.2014 р., 08.12.2014 р. та 22.12.2014 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України, договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Спір у справі виник внаслідок того, що на думку позивача відповідач, в порушення умов договору №12/06-13 від 12.06.2013 р., не повернув позивачу з відповідального зберігання бульдозер на базі трактора Т-330, реєстраційний номер Т00288ВС.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч. 1 ст. 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Позивач в обгрунтування своїх вимог надав суду тільки належним чином засвідчену копію договору зберігання №12/06-13/1 від 12.06.20143 р. та копію акта прийому-передачі майна на зберігання від 12.06.2013 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не може надати оригінали вказаних документів оскільки слідчим управлінням ГУ МВС України в Львівській області було вилучено оригінал договору зберігання №12/06-13/1 від 12.06.2014 р. (в межах досудового розслідування).

В матеріалах справи наявна надана позивачем копія супровідного листа від 03.09.2014 р. слідчому СУ ГУ МВС України у Львівській області про долучення до матеріалів кримінального провадження оригіналу договору зберігання № 12/06-13/1 від 12.06.2013 р. та акта приймання-передачі майна на зберігання від 12.06.2013 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З метою всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору апеляційним господарським судом двічі було направлено лист до Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області з проханням надіслати на адресу суду оригінал договору зберігання № 12/06-13/1 від 12.06.2013 р. та акта приймання-передачі майна на зберігання від 12.06.2013 р.

16.01.2015 р. через відділ інформаційного забезпечення суду від Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області надійшов лист, в якому повідомляєьбся про те, що у матеріалах кримінального провадження №12014140250000128, що було скеровано слідчим управлінням ГУМВС у Львівській області у Миколаївський РВ ГУ МВС України у Львівській області відсутній оригінал чи копія договору зберігання № 12/06-13/1 від 12.06.2013 р. та акта приймання-передачі майна на зберігання від 12.06.2013 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 р. зобов'язано позивача надати суду оригінал договору зберігання № 12/06-13/1 від 12.06.2013 р. та акта приймання-передачі майна на зберігання від 12.06.2013 р. Вимог вказаної ухвали позивачем не виконано.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог не надав суду доказів укладення між сторонами договору зберігання та передачу майна на зберігання відповідачу, а саме не надав оригіналів договору зберігання № 12/06-13/1 від 12.06.2013 р. та акта приймання-передачі майна на зберігання від 12.06.2013р. Тому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу з відповідального зберігання бульдозер на базі трактора Т-330, реєстраційний номер Т00288ВС є необгрунтованими, недоведеними, а відтак такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватної агрофірми «Дністер» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 р. у справі №910/5208/14 залишити без змін.

Справу №910/5208/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун