Рішення № 42388441, 16.01.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" січня 2015 р.Справа № 924/1299/14

Господарський суд Хмельницької області під головуванням судді Гладія С.В., суддів Мухи М.Є. та Танасюк О.Є розглянувши справу:

За позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

до комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів, Хмельницької області

про стягнення 4673925,26 грн.

Представники сторін:

позивач : не з'явився

відповідач: Доманський В.А. - за довіреністю №22 від 05.11.14р.

Божук А.А. - за довіреністю №80/1 від 12.09.14р.

Рішення виноситься 16.01.2015р., оскільки в судовому засіданні 13.01.2015р. оголошувалась перерва.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 4673925,26 грн. заборгованості, в т.ч. 3700000,00 грн. основного боргу, пені в розмірі 407825,21 грн., трьох відсотків річних у розмірі 110529,06 грн., та інфляційних в розмірі 455570,99 грн. за порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо строків оплати спожитого природного газу в січні-квітні, жовтні-грудні 2013 року за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3076-БО-34 від 28.12.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні.

Відповідач у відзиві на позов та в судових засіданнях з посиланням на те, що порушення строків оплати за поставлений позивачем природний газ відбулось не з вини комунального підприємства, оскільки розрахунки за природний газ на вироблення теплової енергії здійснюються за особливим алгоритмом розрахунків і регулюються державою, а заборгованість за договором поставки природного газу виникла у зв'язку з різницею в тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності її фактичної вартості тарифам, що затверджені НКРЕ і на відшкодування яких із державного бюджету не перераховувались субвенції відповідно до ст. 20 Закону України „Про теплопостачання", позов не визнає, у разі задоволення позову просить зменшити розмір штрафних санкцій які заявлені до стягнення.

Крім того, відповідачем в судовому засіданні заявлено клопотання про застосування строків позовної давності на нараховані позивачем штрафні санкції.

Суд оцінивши подані сторонами по справі доказ, вважає за можливе прийняти рішення по суті.

ВСТАНОВИВ :

Згідно Довідки АБ №236500 з ЄДРПОУ публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зареєстроване як юридична особа за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код 20077720.

28.12.2012р. між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів, Хмельницької області (Покупець) був укладений договір № 13/3076-БО-34 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, та/або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору, газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 2424 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): січень - 484; лютий - 488; березень - 418; квітень - 95; травень - 0; червень - 8; липень - 8; серпень - 9; вересень - 8; жовтень - 83; листопад - 349; грудень - 474.

Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ. (п. 3.1 Договору)

Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає Продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується Продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки (п. 3.1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору, приймання - передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (п. 3.4. Договору).

Згідно п. 4.1 договору, кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів газу покупця з урахуванням вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010р. № 288 "Про затвердження методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів", зареєстрованого в Мін'юсті 11.08.2010р. за № 671/17966.

Пункт 5.1. Договору зазначає, що ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюється НКРЕ.

Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 3509,00 грн. з урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн. (п.5.2. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 6.3 Договору в платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.

У відповідності до п. 7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 11.1 Договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, діє в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

18.07.2013р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу природного газу № 13/3076-БО-34 від 28.12.2012р.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди, з 01 липня 2013 року пункти 5-2. і 5.5. статті 5 «Ціна газу» викладено у наступній редакції: « 5.2 Ціна за 1000 куб. м. газу становить 3459,00 грн. без урахування податку на додану вартість» збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 59,12 грн., всього з ПДВ - 354,72 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3823,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4588,54 грн.».

На виконання умов договору Продавець у січні - грудні 2013р. передав, а Покупець отримав природний газ в обсязі 2393,952 тис. куб. м. на загальну суму 11108869,49 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2013р. за січень 2013р. (703,428 тис. куб. м. на суму 3279195,64 грн.), від 31.07.2013р. за лютий 2013р. (391,646 тис. куб. м. на суму 1825750,26 грн.), від 31.07.13р. за березень 2013р. (451,401 тис. куб. м. на суму 2104312,30 грн.), від 31.07.2013р. за квітень 2013р. (149,352 тис. куб. м. на суму 696239,59 грн.), від 31.10.2013р. за жовтень 2013р. (79,530 тис. куб. м. на суму 364926,27 грн.), від 30.11.2013р. за листопад 2013р. (191,445 тис. куб. м. на суму 878452,27грн.), від 31.12.2013р. за грудень 2013р. (427,150 тис. куб. м. на суму 1959993,16 грн.)

Відповідач частково виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу, перерахувавши на рахунок продавця грошові кошти в сумі 7408869,49 грн., що підтверджується довідками про операції та сальдо підприємства.

Таким чином, комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів не виконало зобов'язання перед позивачем належним чином, з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Станом на 14.08.14р. заборгованість відповідача перед Позивачем складає 3700000,00 грн. за переданий природний газ.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою за поставлений природний газ, позивач на підставі п. 7.2 договору нарахував пеню в розмірі 407825,21 грн., а також відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 455570,99 грн. інфляційних втрат та 110529,06 грн. 3 % річних.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 3700000,00 грн., пені в розмірі 407825,21 грн., 455570,99 грн. інфляційних втрат та 110529,06 грн. 3 % річних.

02.10.2014 року між головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, департаментом фінансів у Хмельницькій облдержадміністрації, комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» укладено договір №560/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст 16 Закону України „Про державний бюджет України на 2014 рік"), предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.24 ст. 14 та п.2 ст. 16 Закону України „Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядок та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Згідно платіжного доручення № 12 від 03.10.2014 року позивачу було перераховано 850512,00 грн. заборгованості.

04.12.2014 року між головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, департаментом фінансів у Хмельницькій облдержадміністрації, комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» укладено договір №999/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст 16 Закону України „Про державний бюджет України на 2014 рік"), предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.24 ст. 14 та п.2 ст. 16 Закону України „Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядок та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

На виконання договору, згідно платіжного доручення № 2 від 17.12.2014 року позивачу було перераховано 1979777,97 грн. заборгованості.

Залишок заборгованості КП „Тепловик" сплачено позивачу згідно платіжного доручення №71 від 16.12.2014р. в сумі 137741,04 грн.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами ст. 627 ЦК України, встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради укладено договір № 13/3076-БО-34 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р.

Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі договору №13/3076-БО-34 від 28.12.12р. купівлі продажу природного газу між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ (продавець) та комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів (покупець) у 2013році продавець продав покупцю природний газ в обсязі 2393,952 тис. куб. м. на загальну суму 11108869,49грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу.

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив оплату за газ частково в сумі 7408869,49 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо.

Станом на 14.08.2014р. заборгованість відповідача за природний газ, спожитий у 2013 році складає 3700000,00 грн.

Після порушення провадження у справі відповідач добровільно розрахувався за поставлений природний газ в сумі 3700000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 11 від 29.09.2014р. ,№ 12 від 03.10.2014р., № 71 від 16.12.2014р. № 2 від 17.12.2014р.

За таких обставин, суд вважає за необхідне провадження у справі в частині стягнення основного боргу припинити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Згідно листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р., відповідно до якого індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати в сумі 455570,99 грн., нараховані за зобов'язаннями квітня 2013р. за період з 05.2013р. по 07.2014р. в сумі 62956,90 грн., за зобов'язаннями жовтня 2013р. за період з 11.2013р. по 07.2014р. в сумі 46704,92 грн., за зобов'язаннями листопада 2013р. за період з 12.2013р. по 07.2014р. в сумі 110450,49 грн., за зобов'язаннями грудня 2013р. за період з 01.2014р. по 07.2013р. в сумі 235458,68грн.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 110529,06 грн. Нарахування 3 % річних здійснено по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 3% річних в сумі 110529,06 грн., оскільки вони нараховані в межах допустимої до стягнення суми.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують па користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами в п. 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В зв'язку із несвоєчасною оплатою природного газу, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 407825,21 грн., нараховані за зобов'язаннями січня 2013р. за період з 14.02.2013р. по 18.03.2013р. в сумі 10040,32 грн., за зобов'язаннями лютого 2013р. за період з 14.03.2013р. по 29.04.2013р. в сумі 15992,66 грн., за зобов'язаннями березня 2013р. за період з 14.04.2013р. по 30.09.2013р. в сумі 87692,19 грн., за зобов'язаннями квітня 2013р. за період з 14.05.2013р. по 12.08.2013р. в сумі 47878,39 грн., за зобов'язаннями жовтня 2013р. за період з 14.11.2013р. по 14.04.2014р. в сумі 25264,90 грн., за зобов'язаннями листопада 2013р. за період з 14.02.2013р. по 14.04.2014р. в сумі 65607,15 грн., за зобов'язаннями грудня 2013р. за період з 14.01.2014р. по 14.04.2014р. в сумі 155349,59 грн., згідно поданого розрахунку.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, сторонами в договорі (п. 7.2) передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, наведений в позовній заяві, судом встановлено, що позивачем не вірно визначено її розмір, з огляду на визначений позивачем період, тоді як в силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що даним приписом (ч.6 ст. 232 ГПК) передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З огляду на те, що договором не встановлений інший період нарахування пені, правомірним буде нарахування пені в розмірі 278450,50 грн. При цьому судом враховується, що позивачем правомірно застосовано подвійну облікову ставку НБУ.

Таким чином, Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Згідно частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

В судовому засіданні 03.03.2014р. представником відповідача подана заява про застосування позовної давності до сум пені та штрафу.

Отже, за розрахунком суду, за зобов'язаннями січня 2013 року за період з 14.02.2013 року по 18.03.2013 року в сумі 10040,32 грн.; за зобов'язаннями лютого 2013 року за період з 14.03.2013 року по 29.04.2013 року в сумі 15992,66 грн.; за зобов'язаннями березня 2013 року за період з 14.04.2013 року по 01.09.2013 року в сумі 76599,26 грн.; за зобов'язаннями квітня 2013 року за період з 14.05.2013 року по 01.09.2013 року в сумі 29776,16 грн. в стягнення пені належить відмовити, у зв'язку зі спливом позовної давності щодо вказаних вимог в цій частині.

При цьому, судом також враховується, що приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.

Зазначена стаття кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Розглядаючи питання про стягнення суми пені, судами повинно бути взято до уваги: причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (аналогічна позиція у постанові ВГСУ від 31.10.2012 року № 5004/718/12).

Суд дослідивши наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій, приймаючи до уваги, що порушення строків оплати за поставлений позивачем природний газ відбулось не з вини комунального підприємства, оскільки розрахунки за природний газ на вироблення теплової енергії здійснюються за особливим алгоритмом розрахунків і регулюються державою, а заборгованість за договором поставки природного газу виникла у зв'язку з різницею в тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності її фактичної вартості тарифам, що затверджені НКРЕ і на відшкодування яких із державного бюджету не перераховувались субвенції відповідно до ст. 20 Закону України „Про теплопостачання", враховуючи, майновий стан відповідача та відсутність основної суми боргу, вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені на 50% та стягнути пеню в сумі 139225,25 грн.

У зв'язку з цим у позові про стягнення 139225,25 грн. пені слід відмовити.

Стаття 33 ГПК України встановлює правило, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства України повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до абз. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову частково.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4-4, 4-5, 4-7, 12, 13, 33, 34, 44, 49, п.1.1 ст. 80, ст. ст. 82-85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів про стягнення 4673925,26 грн. задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради (м. Старокостянтинів, вул. Ессенська,2, блок 4, код 14151464) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) - 139225,25 грн. (сто тридцять дев'ять тисяч двісті двадцять п'ять гривень 25 коп.) пені, 110529,06 грн. (сто десять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять гривень 06 коп.) 3% річних, 455570,99 грн. (чотириста п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот сімдесят гривень 99 коп.) нарахувань за встановленим індексом інфляції, 73080,00 грн. грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Провадження у справі в частині стягнення 3700000,00 грн. основного боргу припинити.

В позові, в частині стягнення 268599,96 грн. пені відмовити.

Повний текст рішення складено 21.01.2015 року.

Головуючий суддя С.В. Гладій

Суддя М.Є. Муха

Суддя О.Є. Танасюк

Помічник судді І.М. Вальчук

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,(01001м. Київ, вул. Б. Хмельницького,6) (простим),

3 - відповідачу.(31101м. Старокостянтинів, вул. Ессенська,2, блок,4)