Рішення № 42388374, 13.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24802/14 13.01.15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Представники сторін:

від позивача: Лазаренко Ю.Г. (представник за довіреністю);

від відповідача: Турченко Д.Л. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 13 січня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

10 листопада 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 1437 від 07.11.2014 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (відповідач) заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 02723/2-04 від 08.07.2003 року в сумі 9 949 934,49 грн., з них: заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2013 року по 30.06.2014 року - 8 396 830,53 грн. (вісім мільйонів триста дев'яносто шість тисяч вісімсот тридцять гривень 53 копійки), пеня - 200 810,26 грн. (двісті тисяч вісімсот десять гривень 26 копійок), 3% річних - 88 170,57 грн. (вісімдесят вісім тисяч сто сімдесят гривень 57 копійок), індексу інфляції - 844 281,60 грн. (вісімсот сорок чотири тисячі двісті вісімдесят одна гривня 60 копійок) та штраф - 419 841,53 грн. (чотириста дев'ятнадцять тисяч вісімсот сорок одна гривня 53 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Абонент, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 02723/2-04 від 08.07.2003 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки в повному обсязі не здійснив оплату вартості наданих йому позивачем, як Постачальником, послуг з водопостачання і водовідведення, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Відповідач надав до суду відзив/заперечення б/н від 08.12.2014р. на позовну заяву в якому проти позову, за викладених підстав, заперечує та просить суд в позові відмовити. Окрім того, відповідач подав до суду клопотання б/н від 05.01.2015р. «Про зменшення штрафних санкцій» в якому просить суд зменшити розмір неустойки до 1 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 09.12.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 року розгляд справи відкладено до 13.01.2015 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2003 року між позивачем (надалі - Постачальник або Київводоканал або Виконавець) та відповідачем (далі - Абонент або Замовник або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02723/2-04 (копія договору в справі, далі - Договір) згідно п. 1 якого Постачальник зобов'язується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а Абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затв. наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65.

Позивач стверджує, що свої зобов'язання за Договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.10.2013 року по 30.06.2014 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка становить 8 396 830,53 грн., що підтверджується актами про зняття показників водолічильників за спірний період з 01.10.2013 року по 30.06.2014 року та дебетово-інформаційними повідомленнями та/або їх реєстрами, що підтверджують виставлення рахунків до банківської установи Абонента за спірний період з 01.10.2013 року по 30.06.2014 року.

Крім цього, позивач також просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу - 844 281,60 грн., 3% річних - 88 170,57 грн., пені - 200 810,26 грн. та штрафу - 419 841,53 грн.

09.12.2014 року через канцелярію до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просить суд відмовити у задоволені позову та вказав, що у нього відсутній обов'язок оплачувати вартість послуг з водопостачання холодної води, яка йде на підігрів. Відповідач зауважив також на тому, що Абонентом не погоджувались акти про заняття показань з приладів обліку.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вже було установлено судом, 08 липня 2003 року між сторонами укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02723/2-04 за п. 1 якого Постачальник зобов'язується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а Абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затв. наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65.

Згідно п.п. 2.1., 2.3., 3.3., 3.6. Договору Постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна" та приймання каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин. Кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників зареєстрованих Виконавцем. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водо лічильників. Абонент в кінці кожного місяця направляє до Постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання та водовідведення, за останній місяць, для проведення звірки розрахунків з Постачальником та підписання відповідного акту. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповіданого акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом.

Договірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" сферу дії якого визначено статтею 2 Закону.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" його дія поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.

ПАТ "АК "Київводоканал" є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення. При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" вода питна - це вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству. На сьогоднішній день в Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 № 400.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 вказаних ДСанПіН 2.2.4-171-10 "вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води".

Таким чином, позивач є виробником та постачальником, а відповідач - споживачем (згідно зі ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб) послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення.

Позивач доводить, що ним протягом спірного періоду (з 01.10.2013р. по 30.06.2014р.) договірні обов'язки по забезпеченню відповідача послугами з постачання питної води та прийняття каналізаційних стоків було виконано належним чином, вартість та обсяги наданих послуг підтверджено належними на те доказами: актами про зняття показань з приладів обліку, реєстрами дебетових повідомлень, розшифровками рахунків Абонента. Об'єми наданих послуг з водопостачання та водовідведення підтверджуються актами зняття показань з приладів обліку, що погоджені та підписані представником відповідача.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. З наведеного вбачається, що підставою для отримання оплати виконавцем є саме надана замовнику послуга. Факт передачі відповідачу послуги з постачання питної води, що була використана ним в своїй господарській діяльності для забезпечення своїх споживчів послугами з гарячого водопостачання підтверджується актами зняття показань з приладів обліку, що ним підписані та погоджені. Отже, умови Договору вважаються виконаними з моменту передачі відповідачу послуги з постачання питної води, що відбувається на межі балансової належності.

Межа балансової належності - це лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами (ч. 13 п. 1.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008р. № 190).

Визначення обсягу наданих послуг з постачання питної води, що була використана в подальшому відповідачем в його господарській діяльності для потреб гарячого водопостачання здійснювалося за показниками водолічильників, які зареєстровані за постачальником, з дотриманням порядку визначення обсягів наданих послуг встановленого п. 3.1, п. 3.3 Договору.

Спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з водопостачання та водовідведення, обсяг яких сторонами визначено актами про зняття показань з приладів обліку у відповідності до умов Договору, а не у зв'язку із оплатою обсягів води, яка є сировиною для виробництва гарячої чи холодної води, а відтак правовідносини сторін регулюються умовами Договору. Варто зазначити, що аналогічну правову позицію висловив Вищий господарський суд України, зокрема у своїх постановах від 16.05.2012 № 3/75-64/269 та від 27.11.2012 у справі № 52/237-35/143-2012, від 24.10.2013 у справі № 5011-73/11230-2012, від 31.10.2013 у справі № 910/5365/13.

Питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води транспортується водопровідними мережами позивача та на межі балансової належності водопровідних мереж позивача та власника (балансоутримувача) теплових пунктів передається відповідачу. Об'єми переданих на межі балансової належності послуг з постачання питної води відповідачу фіксуються в актах зняття показань з приладів обліку шляхом зняття показань з водолічильників, що зареєстровані у Постачальника та встановлені на межі балансової належності.

Відповідно до п. 3.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Таким чином ПАТ "АК "Київводоканал" належним чином виконало умови Договору, Абонент отримав послуги з водопостачання, а отже зобов'язаний їх оплатити в повному розмірі.

Всі заперечення відповідача щодо обов'язку по оплаті спожитих послуг зводяться до неврегульованості умовами Договору порядку визначення обсягів наданих послуг з постачання питної води, що ним використовувалась для потреб гарячого водопостачання та відсутністю у нього на балансі теплових пунктів (бойлерів).

Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

З п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України вбачається, що єдиною підставою для виставлення власнику теплових пунктів та котелень платіжних вимог на оплату вартості питної води, що використовується для приготування гарячої води є відповідний договір, укладений між виробником послуг з централізованого водопостачання та власником теплових пунктів, при цьому умовами укладеного між сторонами договору не передбачено звільнення абонента від сплати за надані йому послуги постачальником води, яка підігрівається в теплових пунктах, що не перебувають на балансі абонента.

Умовами Договору передбачено порядок обліку питної води - межа балансової належності (місце встановлення водолічильників (п. 3.1. Договору). Обов'язки позивача по наданню послуг з постачання питної води відповідачу, що використовується для створення гарячої води вважаються виконаними з моменту передачі послуги (ст. 901 Цивільного кодексу України). Позивач належним чином виконав свої договірні обов'язки перед відповідачем та надав останньому послуги з постачання питної води, про що свідчать підписані відповідачем акти зняття показань з приладів обліку.

Згідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу. Водночас статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" та п. 4 Правил користування тепловою енергією передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії.

З наведених положень Господарського кодексу України, ЗУ "Про електроенергетику" та ст. 1 ЗУ "Про теплопостачання" вбачається, що теплова енергія - це окремий вид товарної продукції, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів та призначена для купівлі-продажу.

Як було зазначено вище, відповідно до ст. 2 закону та п. 2.1 розділу 2 ДСанПіН 2.2.4-171-10 ПАТ "АК "Київводоканал" є підприємством питного водопостачання, метою діяльності якого є забезпечення своїх споживачів послугами з постачання питної води, що призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

Виходячи з наведеного вбачається, що існує такий вид послуги, як забезпечення споживачів послугами з питного водопостачання для господарських потреб, в тому числі і для надання послуги з постачання питної води, що в подальшому була використана відповідачем в його господарській діяльності для надання послуг з гарячого водопостачання.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, з урахуванням часткової оплати Абонентом спожитих ним з 01.10.2013р. по 30.06.2014р. послуг згідно умов Договору, обґрунтованими є доводи про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором в розмірі 8 396 830,53 грн., з розрахунку 45 015 782,50 грн. (виставлено для оплати) - 36 629 204,29 грн. (сплачено) + 10 252,32 грн. (перерахунки надходжених коштів).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат - 844 281,60 грн. та 3% річних - 88 170,57 грн. за період з 01.10.2013 року по 30.06.2014 року включно за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором щодо оплати послуг.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені та штрафу, то вказані вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що приймаючи рішення господарський суд має право, в тому числі, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Положеннями статті 233 Господарського кодексу України передбачено,що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У своїй постанові від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Пленум Вищого господарського суду України, З метою забезпечення однакового і правильного застосування Господарського процесуального кодексу України, надав господарським судам роз'яснення, в яких звернув увагу судів на ту обставину, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У клопотанні про зменшення штрафних санкцій відповідач звернув увагу суду на той факт, що порушення зобов'язання за Договором пов'язане з недоотриманням коштів від кінцевих споживачів та з його скрутним фінансовим становищем.

Дослідивши матеріали справи в цілому, зважаючи на факт часткового виконання відповідачем зобов'язання за Договором щодо перерахування коштів, приймаючи до уваги майновий стан Постачальника, суд дійшов висновку про винятковість випадку порушення зобов'язання з вини Абонента та, користуючись наданим правом на зменшення штрафних санкцій (пені, штрафу), суд зменшує нарахований позивачем штраф та пеню, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 500,00 грн. - штрафу та 500,00 грн. - пені.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 9 330 282,70 грн. з них основного боргу - 8 396 830,53 грн. (вісім мільйонів триста дев'яносто шість тисяч вісімсот тридцять гривень 53 копійки), пеня - 500,00 грн. (п'ятсот гривень), 3% річних - 88 170,57 грн. (вісімдесят вісім тисяч сто сімдесят гривень 57 копійок), індексу інфляції - 844 281,60 грн. (вісімсот сорок чотири тисячі двісті вісімдесят одна гривня 60 копійок) та штраф - 500,00 грн. (п'ятсот гривень).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 68 527,11 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (ідентифікаційний код 03366612, адреса: 02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (ідентифікаційний код 03327664, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 8 396 830,53 грн. (вісім мільйонів триста дев'яносто шість тисяч вісімсот тридцять гривень 53 копійки), пеня - 500,00 грн. (п'ятсот гривень), 3% річних - 88 170,57 грн. (вісімдесят вісім тисяч сто сімдесят гривень 57 копійок), індексу інфляції - 844 281,60 грн. (вісімсот сорок чотири тисячі двісті вісімдесят одна гривня 60 копійок), штраф - 500,00 грн. (п'ятсот гривень) та судові витрати - 68 527,11 грн. (шістдесят вісім тисяч п'ятсот двадцять сім гривень 11 копійок). Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.01.2015р.

Суддя О.В. Котков