Рішення № 42388349, 16.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26786/14 16.01.15Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гепард"доРитуальної служби спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування"простягнення 480840 грн. 00 коп.Представники сторін:від позивача:Вербіцька Н.А. - представник за довіреністю б/н від 15.12.2014; Файчак В.І. - представник відповідно до ордеру серія КС № 062313 від 03.11.2014;від відповідача:не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.12.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард" з вимогами до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" про стягнення 480840 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 203 від 22.06.2011, не в повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 480840 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 порушено провадження у справі № 910/26786/14 та справу призначено до розгляду на 15.12.2014.

12.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

15.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.12.2014 представник позивача подав письмові пояснення по справі, в яких зазначив про неможливість виконати вимоги ухвали суду щодо надання видаткових накладних за спірний період з підписами та печатками сторін у зв'язку з їх вилученням слідчим прокуратури Шевченківського району міста Києва при проведенні обшуку 09.04.2012. Втім, позивач зауважив, що видаткова накладна № 1056323 від 05.07.2011 на суму 399950 грн. 00 коп. та видаткова накладна № 1058028 від 05.08.2011 на суму 299900 грн. 00 коп. були зареєстровані в Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві, про що свідчить відповідний лист вих. № 10-08/1086-17349 від 18.11.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 16.01.2015.

У судовому засіданні 16.01.2015 представник позивача подав додаткові письмові пояснення по справі; надав усні пояснення, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання 16.01.2015 не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19941469, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 16.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22.06.2011 між Ритуальною службою спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гепард" (постачальник) укладено Договір № 203, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2011 році передати у власність покупця товар, зазначений в специфікації до даного Договору (Додаток №1), в повному обсязі, належної якості та в терміни, визначені в даному Договорі, а покупець - прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.2 Договору № 203, товаром є продукти нафтоперероблення рідкі, а саме бензин А-95 та дизельне пальне.

Згідно з п. 1.3 Договору № 203, товар отримується покупцем на АЗС, вказаних постачальником у Додатку 32 до Договору, за допомогою відпускних облікових карток (талонів), які постачальник передає покупцю згідно акту приймання-передачі.

Пунктом 3.1 Договору № 203 сторони погодили, що ціна Договору становить 1889998 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% 314999 грн. 67 коп., з них на рахунок бюджетних коштів 700000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% 116666 грн. 67 коп., за рахунок коштів підприємства 1189998 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% 198333 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 203, оплата за придбаний товар здійснюється покупцем у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу на термін не більше ніж 90 банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної.

Згідно з п. 5.1 Договору № 203, передача товару підтверджується накладною, підписаною представниками сторін, з обов'язковим наданням постачальнику довіреності на отримання товару, оформленої покупцем у порядку, встановленому діючим законодавством України.

Покупець зобов'язаний оплачувати товар згідно з умовами, визначеними в цьому Договорі (п. 6.2.1 Договору № 203); постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар (п. 6.4.1 Договору № 203).

Відповідно до п. 10.1 Договору № 203, цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2011.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що ним за період з червня 2011 року по листопад 2011 року було поставлено відповідачу узгоджений між сторонами товар на загальну суму 13588890 грн. 00 коп., у підтвердження чого надав копії видаткових накладних та податкових накладних.

Втім, суд не може прийняти копії видаткових накладних у якості належного та допустимого доказу поставки товару за Договором № 203 від 22.06.2011, оскільки на них відсутні підписи та відтиски печаток сторін.

У судовому засіданні 15.12.2014 представник позивача подав письмові пояснення по справі, в яких зазначив про неможливість надати суду оригінали видаткових накладних за спірний період з підписами та відтисками печаток сторін у зв'язку з їх вилученням слідчим прокуратури Шевченківського району міста Києва при проведенні обшуку 09.04.2012.

За таких обставин, позивачем були надані належним чином засвідчені копії податкових накладних в підтвердження факту здійснення відповідної господарської операції - поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 1358890 грн. 00 коп. за Договором № 203 від 22.06.2011, а саме: податкові накладні № 8129 на суму 458000 грн. 00 коп., № 11651 на суму 399950 грн. 00 коп., № 10136 на суму 299940 грн. 00 коп., № 10211 на суму 30000 грн. 00 коп., № 11927 на суму 27000 грн. 00 коп., № 13421 на суму 7500 грн. 00 коп., № 13422 на суму 14000 грн. 00 коп., № 13423 на суму 35000 грн. 00 коп., № 13575 на суму 35000 грн. 00 коп., № 13604 на суму 7500 грн. 00 коп., № 13800 на суму 15000 грн. 00 коп., № 15495 на суму 30000 грн. 00 коп.

Як встановлено судом, відповідач здійснив оплату за поставлений товар за Договором № 203 від 22.06.2011 на суму 659000 грн. 00 коп. за виставленими позивачем рахунками-фактурами № 213325 від 30.06.2011 та № 215746 від 08.09.2011, що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» вих. №103631-28.1-179205 від 14.10.2014, та 171000 грн. 00 коп. за рахунками-фактурами № 217787 від 05.09.2011, № 219632 від 13.10.2011, № 219637 від 13.10.2011, № 219635 від 13.10.2011, № 219636 від 13.10.2011, № 219633 від 13.10.2011, № 220014 від 19.11.2011, № 222091 від 24.11.2011, що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» вих. № 707/125-2 від 13.11.2014.

Суд зазначає, що вказані рахунки були виставлені на підставі Договору № 203 від 22.06.2011 та при здійсненні оплати відповідачем у призначенні платежу зазначались реквізити відповідного договору та рахунку-фактури.

Таким чином, відповідачем були сплачені на рахунок позивача грошові кошти в загальному розмірі 659000 грн. 00 коп.

Крім того, відповідно до видаткових накладних повернення постачальнику № 1 від 04.07.2012 на суму 74850 грн. 00 коп. та № 2 від 04.07.2012 на суму 144200 грн. 00 коп., а також розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних вбачається, що відповідач повернув позивачу частину товару на загальну суму 219050 грн. 00 коп.

Суд зазначає, що у зв'язку з поверненням товару за видатковою накладною повернення постачальнику № 1 від 04.07.2012 на суму 74850 грн. 00 коп. позивачем було складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 331 до податкової накладної № 11651 від 06.09.2011, відповідно до якого було внесено зміни до вказаної податкової накладної, складної у зв'язку з поставкою товару на суму 399950 грн. 00 коп.

Таким чином, враховуючи часткову оплату відповідачем за поставлений товар на суму 659000 грн. 00 коп. та повернення відповідачем товару на суму 219050 грн. 00 коп., позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 480840 грн. 00 коп. за Договором № 203 від 22.06.2011.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було складено акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011 по 25.10.2011, в якому сторонами визнано факт поставки товару за видатковими накладними № 1056323 від 05.07.2011 на суму 399950 грн. 00 коп. та видатковою накладною № 1058028 від 05.08.2011 на суму 229000 грн. 00 коп.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заборгованість в розмірі 480840 грн. 00 коп. є заборгованістю відповідача за видатковою накладною № 1056323 від 05.07.2011 та видатковою накладною № 1058028 від 05.08.2011, які зареєстровані в Головному управлінні Казначейства, що підтверджується листом Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві вих. № 10-08/1086-17349 від 18.11.2014, яке знаходиться в матеріалах справи, та відповідно є заборгованістю відповідача по несплаченим рахункам-фактурам № 213699 від 05.07.2011 на суму 399950 грн. 00 коп. та № 215533 від 03.08.2011 на суму 299940 грн. 00 коп., з урахуванням вартості повернутого відповідачем товару, та зважаючи, що решта виставлених позивачем рахунків-фактур були сплачені відповідачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд приходить до висновку, що подані позивачем докази на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, а саме: податкові накладні, накладні на повернення палива постачальнику, розрахунки коригувань податкових накладних, лист Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві вих. № 10-08/1086-17349 від 18.11.2014 та акт звірки взаєморозрахунків за Договором № 203 від 22.06.2011, у своїй сукупності підтверджують факт поставки позивачем товару за Договором № 203 від 22.06.2011 на загальну суму 1358890 грн. 00 коп., факт часткової оплати відповідачем за поставлений товар в розмірі 659000 грн. 00 коп. та факт повернення ним товару позивачу на суму 219050 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.1 Договору № 203, оплата за придбаний товар здійснюється покупцем у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу на термін не більше ніж 90 банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної.

Таки чином, суд приходить до висновку, що обов'язок з оплати відповідачем за поставлений позивачем товар за Договором № 203 від 22.06.2011, а саме, за видатковими накладними № 1056323 від 05.07.2011 та № 1058028 від 05.08.2011, станом на дату звернення позивача до суду є таким, що настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості відповідача за Договором № 203 від 22.06.2011 в розмірі 480840 грн. 00 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати 480840 грн. 00 коп. чи повернення товару на вказану суму, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Гепард" позовні вимоги щодо стягнення з Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" грошових коштів в розмірі 480840 грн. 00 коп. є обгрнутованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" (01004, м. Київ, бульв. Т. Шевченка, буд. 3; ідентифікаційний код: 03358475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард" (03058, м. Київ, вул. В. Гетьмана, буд. 30; ідентифікаційний код: 31455586) грошові кошти в розмірі 480840 (чотириста вісімдесят тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 9616 (дев'ять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 80 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 21.01.2015

Суддя І.М. Отрош