Рішення № 42388272, 13.01.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 р. Справа № 909/1264/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Калашник В. О. ,

при секретарі судового засідання Кричовський Р. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №1",

вул. Грушевського, 54, м. Калуш, Івано-Франківська

область,77300

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

про зобов'язання Відповідача укласти договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а також стягнення заборгованості в сумі 9 686, 11 грн. за надані послуги.

за участю представників сторін:

Від позивача: Стасюк Н. П. - юрист, (довіреність №1 від 13.01.14 )

Від відповідача: ОСОБА_1 - підприємець, (паспорт серія -НОМЕР_1 від 13.01.1998 )

Встановив:

Між позивачем, Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація №1" та Відповідачем, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , 05.04.2006 був укладений договір №123 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого (приватизованого) нерухомого майна.

За умовами вказаного договору, Балансоутримувач, КП ЖЕО-№1 зобов"язувався здійснити обслуговування , експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2, загальною площею 174,0кв.м., а також утримувати прибудинкову територію.

Відповідач, в свою чергу , зобов"язувався компенсувати витрати балансоутримувача та виконання вказаних робіт пропорційно до займаної площі в цій будівлі.

Приміщення площею 174,0кв.м., використовується відповідачем під крамницю "ІНФОРМАЦІЯ_1" та розташоване в цій будівлі.

Відповідно до п.2.1.1 Договору, розмір сплати за обслуговування і ремонт будівлі , прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг ,які надаються балансоутримувачу згідно укладених договорів з житлово-експлуатаційними та іншими суб"єктами господарювання.

Кошторис витрат по утриманню нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 , продовольчий магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" визначений Додатком до договору №123 від 05.04.2006 і складає 166,30грн.

Пунктом 2.2.3 Договору визначено зобов"язання відповідача (орендаря) не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем вносити плату на рахунок Балансоутримувача будівлі, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Будівлі відповідно загальної площі приміщення, та ремонт відповідно до відновлювальної вартості приміщення, а також за комунальні послуги.

Розділом 5 договору встановлений строк чинності, умови зміни та припинення договору.

Відповідно до п.5.1 договору, цей договір укладено строком на три роки з 01.04.2006 по 01.04.2009.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін, на тих самих умовах, які були передбачені.

Оскільки, після закінчення дії договору 01.04.2009 сторони не надали одна одній відповідних заяв, термін дії договору був продовжений на той самий строк, що визначений договором, тобто до 01.04.2012.

Однак, Постановою Кабінету Міністрів України за №529 від 20.05.2009 затверджено нову форму типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

У зв"язку із введенням нової форми типового договору та необхідності переукладення раніше укладених договорів, позивач своїм листом №144 від 19.03.2014 надіслав відповідачу для підписання проект договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Однак, відповідач жодним чином на пропозиції позивача не відреагував.

Крім цього, з березня 2009 року припинив проводити оплату наданих послуг згідно договору від 05.04.2006, що призвело до утворення заборгованості, яка за період березень 2009 року по жовтень 2014 року склала 9686,11грн.

Погасити вказану заборгованість в добровільному порядку відповідач відмовився, претензій щодо якості послуг відповідач не пред"явив.

Обов"язок відповідача на оплату послуг по утриманню будинків та прибудинкових територій, крім умов визначених договором, передбачений і у ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а також в п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків.

Сума заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків та прибудинкових територій по вул.Винниченка, 8 підтверджується долученими до матеріалів позовної заяви копіями рахунків-фактури, які своєчасно надсилались відповідачу.

У зв"язку із невиконанням відповідачем умов договору, та небажанням укласти новий договір з позивачем на виконання послуг по утриманню будинків та прибудинкових територій, останній звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд зобов"язати відповідача укласти з позивачем договір про надання вказаних послуг та стягнути заборгованість за надані послуги в сумі 9686,11грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримвав з підстав викладених у позовній заяві, просить суд поновити строк звернення із даним позовом до суду та задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вважає їх необгрунтованими та безпідставними, свої заперечення виклав у відзиві на позов , в якому просить суд у позові відмовити.

В судовому засіданні відповідач пояснив, що позовні вимоги не підтверджені належними доказами, а тому не можуть бути задоволені судом.

Крім цього, відповідач не відмовляється від укладення договору, проте вважає, що в новому договорі повинні бути враховані умови, запропоновані також і відповідачем.

Договір повинен діяти з моменту укладення, а не з періоду, який уже минув.

Відповідач також стверджує, що йому невідома структура послуг, які надавались позивачем щомісяця та не була розшифрована розрахункова вартість наданих послуг.

Долучені позивачем до матеріалів справи односторонні розрахунки не свідчать про виконання робіт по утриманню будинків та прибудинкової території. Акти приймання виконаних робіт сторонами договору не складались ,а отже не має підстав вважати, що такі послуги позивачем надавались відповідачу.

Крім цього, до вказаних правовідносин слід застосувати позовну давність, оскільки дія договору закінчилась 01.04.2009.

За наведених обставин, відповідач вважає, що у позові слід відмовити повністю.

Заслухавши в судовому засіданні доводи представників сторін, дослідивши обставини у справі і подані докази, оцінивши їх в сукупності відповідно до ст. 43 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, приймаючи до уваги наступне.

Договором в розумінні ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 630 ЦК України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Пунктом 1 ч.3 ст. 20 Закону України "Про житлово комунальні послуги" передбачений обов"язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Цей обов"язок відповідає зустрічному обов"язку виконавця, визначеному п.3 ч.2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договору на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 20 травня 2009 року за №529 "Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

З аналізу змісту ч.3 ст. 6 , ч.1 ст. 630 ЦК України, ст. 19-21 Закону №1875 від 24.06.2004, Постанови №529 вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов"язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов"язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради №376 від 11.10.2006 "Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг", визначено позивача як виконавця послуг з управління будинками, спорудами, а також з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які знаходяться у власності територіальної громади м.Калуша.

Укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов"язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч.3 ст.6, ст. 627, 630 ЦК України та ст. 19, 20 Закону України №1875 від 24.06. 2004.

Загальний порядок укладення господарських договорів, визначений ст. 181 ГК України.

В свою чергу, примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється ст. 187 ГК України, та ст. 649 ЦК України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна зі сторін ухиляється від його укладення, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо його умов. При цьому, можливість розгляду судом цих спорів обумовлена обов"язковість договору ( за держаним замовленням, на підставі правового акту органу державної влади чи місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом).

Необхідною підставою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідного переддоговірного спору між сторонами.

Як встановлено в судовому засіданні, Позивач надіслав відповідачу листа за №144 від 19.03.2014 з пропозицією укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, долучивши до нього текст типового договору. Однак, відповідач жодним чином не відреагував на пропозицію позивача укласти вказаний договір.

В такому разі, відповідно до положень ст. 187 ГК України вказаний спір розглядається судом.

Позивач звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою, в якій поставив позовну вимогу про зобов"язання відповідача укласти договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Однак, в позовній заяві не надав суду запропонованої ним редакції, та не виклав її у прохальній частині позовної заяви.

Відповідно до ч.2 ст. 187 ГК України, день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

З аналізу положень наведеної норми закону вбачається, що договір повинен бути укладений в судовому порядку на підставі рішення суду, проте позивач в позовній заяві такої вимоги до суду не заявив.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Однак, серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідного договору).

Позивачем не змінено підстав позову, проте зміна підстав позову відноситься до виключених процесуальних прав позивача, визначених ст. 22 ГПК України.

Вказане право не може бути реалізовано судом самостійно, оскільки суд позбавлений можливості змінювати предмет позову, а таке втручання є порушенням принципу диспозитивності судового процесу.

Враховуючи викладені обставини та наведені норми закону, суд вважає, що позовна вимога щодо зобов"язання відповідача укласти з позивачем договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території не підлягає задоволенню, а тому в цій частині позовних вимог у позові слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 9686,11грн. за надані послуги, то вказана вимога також підлягає частковому задоволенню приймаючи до уваги наступне:

Предметом укладеного між сторонами у даній справі договору №123 від 05.04.2006 про відшкодування витрат балансоутримувачана утримання орендованого (приватизованого) нерухомого майна, є забезпечення балансоутримувачем, КП ЖЕО-№1 обслуговування , експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2, яке належить відповідачу і використовується ним під крамницю "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 174,0кв.м.

Відповідач, в свою чергу , бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної площі в цій будівлі.

За умовами договору, орендар зобов"язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем вносити плату на рахунок Балансоутримувача будівлі, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Будівлі відповідно загальної площі приміщення, та ремонт відповідно до відновлювальної вартості приміщення, а також за комунальні послуги.

Строк дії договору визначений п.5.1 договору та становить три роки з 01.04.2006 по 01.04.2009.

Однак, відповідно до п. 5.4 договору , у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін, на тих самих умовах, які були передбачені.

Оскільки, сторони не подавали вказаних заяв, термін дії договору вважається продовженим до 01.04.2012.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання cторонами.

Пунктом 5 частини 3 ст. 20 Закону України "Про житлово- комунальні послуги" визначено обов"язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім цього, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, в порушення вимог закону та умов договору, відповідач припинив сплату за надані йому позивачем послуги по утриманню прибудинкової території з березня 2009 року, що призвело до утворення заборгованості, яка відповідно до розрахунку позивача, за період з 01.03.2009 по 31.10.2014 склала 9686,11грн.

Оскільки, відповідач в добровільному порядку відмовився сплатити вказану заборгованість незважаючи на неодноразові письмові вимоги позивача, останній просить суд стягнути вказану суму заборгованості в судовому порядку.

Про те, суд вважає, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню частково, тобто стягненню підлягає заборгованість за період дії пролонгованого договору №123 від 05.04.2006, а саме, за період з 01.03.2009 по 31.03.2012 в сумі 4975,94грн.

У стягненні решти суми позовних вимог слід відмовити, оскільки вказаний договір припинив свою дію внаслідок затвердження Кабінетом Міністрів України своєю постановою №529 від 20.05.2009 нової редакції типової форми договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності, то суд вважає за необхідне поновити цей строк приймаючи до уваги той факт, що позивач неодноразово надсилав на адресу відповідача листи з вимогою сплатити заборгованість, однак відповідач умисно не проводив оплату, чим порушив права позивача, спричинивши йому матеріальні збитки.

Відповідно до частини 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Твердження відповідача про те, що позивач неналежними засобами доказування підтверджує свої позовні вимоги, оскільки не надані суду акти приймання виконаних робіт, якими підтверджується надання якісних послуг, суд вважає що, вказані твердження є безпідставними, оскільки договором №123 від 05.04.2006 складання актів прийняття робіт сторонами договору не передбачалось.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до 2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

В позовній заяві позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача укласти договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а також стягнення заборгованості в сумі 9 686, 11 грн. за надані послуги, тобто дві вимоги майнового і немайнового характеру.

Враховуючи заявлені позовні вимоги позивачу слід було сплатити судовий збір в сумі 3045,00 грн., як за вимоги майнового та немайнового характеру.

Однак, до поданих позовних матеріалів позивачем долучено платіжне доручення №2187 від 30.10.14 про сплату судового збору в сумі 3654,00грн., тобто в більшому розмірі ніж встановлено законом.

Частиною 1 п.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду.

В розділі 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року зазначено, що статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Враховуючи викладене, суд важає за доцільне повернути позивачу з державного бюджету зайво сплачений на підставі платіжного доручення №2187 від 30.10.14 про сплату судового збору в сумі 3654,00грн., судовий збір в сумі 609,00грн., про що винести ухвалу.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на Відповідача , стягнувши їх на користь Позивача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного , відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 16, 267, 526, 626, 627, 629, 630, 649 ЦК України , ст. 181, 187 ГК України, ст. 20 , 21 Закону України "Про житлово комунальні послуги" керуючись ст. 33, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Частково задоволити позов , Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №1" до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання укласти з відповідачем договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а також стягнення заборгованості в сумі 9 686, 11 грн.

Стягнути з відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3) на користь позивача, Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №1" (вул. Грушевського, 54, м. Калуш, Івано-Франківська область, код 32177260) 4975,94грн. заборгованості за надані послуги , а також 938,56грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили та направити позивачу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.01.15

Суддя Калашник В. О.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ ОСОБА_3 22.01.15