Ухвала суду № 42388083, 20.01.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 р. Справа № 17523/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 року у справі за позовом Приватного підприємства фірма "ВІВ" до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000362341/0 від 18.06.2010 року, яким визначено суму штрафу по податку на прибуток на суму 1091,23 грн., -

ВСТАНОВИЛА :

Приватне підприємство фірма "ВІВ" звернулося 18.10.2010року до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000362341/0 від 18.06.2010 року, яким визначено суму штрафу по податку на прибуток на суму 1091,23 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що спірне рішення прийнято податковим органом на підставі акту перевірки № 545/23/30923950 від 18.06.2010 року, в зв'язку з порушенням терміну сплати податку на прибуток підприємств. В розрахунку штрафних санкцій податковий орган вказує на те, що згідно податкового повідомлення-рішення від 26.10.2009 року № 0000752341 нараховано суму податкового зобов'язання, яка з 06.11.2009 року стала податковим боргом та була сплачена в сумі 2182,45 грн. 17.05.2010 року. Штрафні санкції розраховані за ставкою 50% від суми податкового боргу, сплаченого з затримкою на 192 дні.

Однак, ПП фірма "ВІВ" 12.05.2010 року звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Костопільської МДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000752341/0 від 26.10.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на загальну суму 26990,40 грн., в т.ч. 22381 грн. за основним платежем та 4609,40 грн. за штрафними санкціями. Про факт судового оскарження позивач повідомив відповідача. 13.05.2010 року відкрито провадження у справі № 2а-2161/10/1770. Рішення в справі законної сили не набрало. Відповідно чинного законодавства, при зверненні платника податків до суду з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. Платіжним дорученням № 1432 від 17.05.2010 року позивач перерахував до бюджету кошти на суму 2101 грн. з призначенням платежу: "Податок на прибуток за 1 квартал 2010 року. Перераховується в бюджет повністю". Така сума податкового зобов'язання визначена позивачем у декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року. Відповідач неправомірно змінив вказане призначення платежу, зарахувавши кошти, сплачені, як податок за прибуток за I квартал 2010 року, в погашення боргу за податковим зобов'язанням, яке є неузгодженим. Крім того, застосована штрафна санкція 1091,23 грн., однак вказана сума не становить 50% від сплаченої 17.05.2010 року суми 2101,00 грн. Будь-яких інших платежів в зазначений день позивач до бюджету не сплачував. Спірне податкове повідомлення-рішення вважає протиправним, просить скасувати.

Оскаржуваною постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 року позовну заяву ПП фірма "ВІВ" до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000362341/0 від 18.06.2010 року, яким визначено суму штрафу по податку на прибуток на суму 1091,23 грн. - задоволено. Визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення № 0000362341/0 від 18 червня 2010 року, яким ПП фірмі "ВІВ" визначено суму штрафу по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1091 грн. 23 коп.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що Костопільською МДПІ було проведено планову виїзну перевірку ППФ "ВІВ" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 13.10.2009 року № 952/23/30923950 та винесено податкове повідомлення-рішення від 26.10.2009 року № 0000752341/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 26990,40 грн., в т.ч. 22381,00 грн. за основним платежем та 4609,40 грн. за штрафними санкціями.

У відповідності до абз.3 пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, в разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, платник податків зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень. ППФ "ВІВ" зазначене повідомлення-рішення до Костопільської МДПІ не оскаржувалося. Про судове оскарження даного рішення позивач Костопільську МДПІ не повідомив. Тому зазначена сума податкового зобов'язання з 06.11.2010 року стала податковим боргом.

Разом з тим у провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває справа № 2а-2161/10/1770 за позовом ППФ "ВІВ" до Костопільської МДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 26.10.2009 року № 0000752341/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 26990,40 грн., в т.ч. 22381,00 грн. за основним платежем та 4609,40 за штрафними санкціями.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.11.2010 року по справі № 2а-2161/10/1770 ППФ "ВІВ" у задоволені позову відмовлено. Костопільською МДПІ було проведено перевірку своєчасності сплати платежів до бюджету, за результатами якої встановлено порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року. Позивачем порушено терміни сплати податку на прибуток приватних підприємств (3011021000) та нараховано штрафні санкції в сумі 1748,01 грн.

Згідно п.7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тому, сплачений ППФ "ВІВ" податок на прибуток в сумі 2101,00 грн. згідно платіжного доручення № 1432 від 17.05.2010 року було зараховано в порядку календарної черговості виникнення в рахунок податкового боргу, а за несвоєчасну сплату зазначеного податкового зобов'язання нараховано штрафні санкції в сумі 1091,23 грн. Просить в позові відмовити.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що за наявності факту недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Відповідач підтвердив, що сплачений ППФ "ВІВ" податок на прибуток в сумі 2101,00 грн. згідно платіжного доручення № 1432 від 17.05.2010 року було зараховано в порядку календарної черговості виникнення в рахунок податкового боргу, а за несвоєчасну сплату зазначеного податкового зобов'язання нараховано штрафні санкції в сумі 1091,23 грн.

З врахуванням вказаних норм закону, суд приходить до висновку про незаконність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки матеріалами справи стверджено, що податковий орган застосував до платника штрафні санкції за порушення граничного терміну сплати податкового зобов'язання, яке фактично на час прийняття такого рішення було неузгодженим; також податковий орган безпідставно змінив призначення платежу, зарахувавши сплачену платником самостійно визначену суму податку на прибуток за перший квартал 2010 року в погашення заборгованості за неузгодженим податковим зобов'язанням.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено, що Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено перевірку своєчасності сплати Приватним підприємством фірмою "ВІВ" платежів до бюджету, за результатами якої складено акт № 545/23/30923950 від 18.06.2010 року. В акті вказано, що перевірка проведена на підставі наступних документів: розрахунку штрафних санкцій про сплату узгоджених сум податкових зобов'язань від 18.06.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення терміну сплати по податку на прибуток приватних підприємств, чим порушено підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21 грудня 2000 року.

У висновку акту вказано: сума штрафу дорівнює: 1091,23 грн. (несплачена в термін сума узгодженого податкового зобов'язання 2182,45 х 50% / 100 = 1091,23). Згідно розрахунку штрафних санкцій від 18.06.2010 року вбачається, що Приватному підприємству фірмі "ВІВ" податок на прибуток приватних підприємств нараховано податковим повідомленням-рішенням № 0000752341 від 26.10.2009 року. При затримці на 192 дні, починаючи з 06.11.2009 року, 17.05.2010 року платником сплачено суму боргу 2059,84 грн. Сума штрафної санкції за ставкою 50% складає 1029,92 грн.

Крім цього, на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000752341 від 26.10.2009 року, при затримці на 192 дні, починаючи з 06.11.2009 року, 17.05.2010 року платником сплачено суму боргу 122,61 грн. Сума штрафної санкції за ставкою 50% складає 61,31 грн.

Всього вказаним розрахунком стверджується сплата платником 17.05.2010 року суми податкового боргу за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств", на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000752341 від 26.10.2009 року, в розмірі 2182,45 грн., штрафна санкція в розмірі 50% від якої становить 1091,23 грн.. 18 червня 2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000362341/0, яким стверджується, що відповідно до акта перевірки № 545/23/30923950 від 18.06.2010 року податковим органом встановлено порушення платником граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з "податку на прибуток приватних підприємств", передбаченого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181-III від 21.12.2000 року, та зобов'язано сплатити штраф в розмірі 50% у сумі 1091,23 грн. за платежем "податок на прибуток приватних підприємств".

Дослідженим судом податковим повідомленням-рішенням № 0000752341/0 від 26.10.2009 року стверджується, що Костопільською МДПІ визначено ПП фірмі "ВІВ" суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств та організацій" всього 26990,40 грн., у тому числі основний платіж 22381,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 4609,4 грн. . Заявою № 3-10 від 12.05.2010 року, надісланою рекомендованим листом ППФ "ВІВ" до Костопільської МДПІ, стверджується, що платник повідомив податковий орган про оскарження до суду податкового повідомлення-рішення № 0000752341/0 від 26.10.2009 року .

За даними системи ДАС Рівненського окружного адміністративного суду, 13.05.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2161/10/1770 за позовом ППФ "ВІВ" до Костопільської МДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000752341/0 від 26.10.2009 року. На час вирішення даного спору судове рішення у справі № 2а-2161/10/1770 не набрало законної сили.

Дослідженою судом податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2010 року, поданою ППФ "ВІВ" податковому органу, стверджується, що в рядку 17 платник задекларував до сплати суму податку 2101,00 грн..

Дослідженим судом платіжним дорученням № 1432 від 17.05.2010 року стверджується сплата ППФ "ВІВ" до бюджету коштів в сумі 2101,00 грн. з призначенням платежу "Податок на прибуток за перший квартал 2010 року. Перераховується в бюджет повністю". Банком платіжне доручення одержано 17.05.2010 року .

Ухвалою суду від 20.10.2010 року при призначенні справи до розгляду відповідача було зобов'язано надати до суду всі докази, які були взяті до уваги при прийнятті оспореного рішення, докази правомірності визначення податкового зобов'язання. Вимога суду відповідачем виконана не була.

Ухвалою суду від 18.11.2010 року вказані докази у відповідача витребовувались повторно, до справи надані не були.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснити невідповідність розрахунку суми штрафної санкції, застосованої спірним податковим повідомленням-рішенням, стосовно суми, фактично сплаченої платником 17.05.2010 року, не зміг.

При вирішенні спору суд виходить з такого.

Відповідно до пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, при зверненні платника податків до суду з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення Костопільської МДПІ № 0000752341/0 від 26.10.2009 року оскаржене платником до суду. На час прийняття спірного рішення справа судом не розглянута, судове рішення не прийняте. Відповідно до вказаної вище норми закону, податкове зобов'язання, визначене таким податковим повідомленням-рішенням, є неузгодженим, відтак не є податковим боргом, а отже відсутні передбачені законом підстави для застосування штрафної санкції за порушення граничних термінів сплати узгодженого зобов'язання.

Заперечення відповідача в частині недотримання платником обов'язку письмово повідомити контролюючий орган про судове оскарження його рішення спростовуються дослідженою судом заявою від 12.05.2010 року та фіскальним чеком про надіслання рекомендованого поштового відправлення .

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-III визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181-III визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-XIV "Про Національний банк України", Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповняється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначених платником податків.

Таким чином, за наявності факту недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Відповідач підтвердив, що сплачений ППФ "ВІВ" податок на прибуток в сумі 2101,00 грн. згідно платіжного доручення № 1432 від 17.05.2010 року було зараховано в порядку календарної черговості виникнення в рахунок податкового боргу, а за несвоєчасну сплату зазначеного податкового зобов'язання нараховано штрафні санкції в сумі 1091,23 грн.

З врахуванням вказаних норм закону, суд приходить до висновку про незаконність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки матеріалами справи стверджено, що податковий орган застосував до платника штрафні санкції за порушення граничного терміну сплати податкового зобов'язання, яке фактично на час прийняття такого рішення було неузгодженим; також податковий орган безпідставно змінив призначення платежу, зарахувавши сплачену платником самостійно визначену суму податку на прибуток за перший квартал 2010 року в погашення заборгованості за неузгодженим податковим зобов'язанням. Розрахунок суми штрафу, вказаної в спірному податковому повідомленні-рішенні, відповідачем не обґрунтовано.

Згідно статті 71 КАС України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В ході розгляду справи відповідач не довів правомірності свого рішення, натомість позовні вимоги обґрунтовані позивачем належними та допустимими доказами, які сумнівів у суду не викликають.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що при прийнятті спірного рішення суб'єкт владних повноважень вказаного конституційного обов'язку не дотримався, а відтак податкове повідомлення-рішення Костопільської МДПІ № 0000362341/0 від 18 червня 2010 року підлягає до скасування.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 року у справі № 2а-4908/10/1770 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар