Ухвала суду № 42388016, 15.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2015 рокусправа № 804/5932/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «АТБ-Маркет» у квітні 2014 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000212800 від 27.09.2013 та № 000009Е1A1D1A4A6AB09D4E0430A2142060391 від 28.11.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів у період з 31.07.2013 по 04.09.2013 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АТБ-Маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету по взаємовідносинах з ТОВ «Консалтинг Груп КБШ» (37954257), ТОВ «Техно-Груп» (32999136), ТОВ «БТЛ Форсаж» (36366461), ТОВ «Смачне здоров'я» (35809441), ТОВ «Тері» (25004358), ТОВ «Біотрейд НДК» (33153119), ТОВ «Робін Фрут» (37815200), ФОП ОСОБА_2 (НОМЕР_2), ПП фірма «Сирена» (20211785), ТОВ «Еліт-Моторс» (36572676), ФОП ОСОБА_3 (НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_4 (НОМЕР_4), ТОВ «Трансєврогруп» (35607351), ПП «МАН - 2008» (36296974), ТОВ фірма «Валентина-П» ЛТД (13449078), ПП «Транс Логістик» (34307753), ТзОВ «Торговий дім ІТ Рішень» (38008179), ПП «АФ Агропром-Таврия» (36846002), СПД-ФО ОСОБА_5 (НОМЕР_5), ТОВ «ТД «Євротєх» (34365328), ТОВ «Оміс Плюс» (34771571), ТОВ «Митра-Хатей» (38084993), ТОВ «ХБСП Мегабуд ЛТД» (35072409), ТОВ «УНІФРЕШ» (37161390), ТОВ «Торгтехніка» (24615551) за період з 01.01.2010 по 30.06.2013, за результатами якої складено Акт № 182/283-30487219 від 11.09.2013.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 27 вересня 2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000212800, яким ТОВ «АТБ-Маркет» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 40321,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10080,00 грн. та № 0000222800, яким ТОВ «АТБ-Маркет» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 5097425,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2545047,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників, скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000222800 від 27.09.2013 у частині зменшення суми основного платежу в розмірі 113345,46 грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 65322,73 грн., у зв'язку з чим винесено нове податкове повідомлення-рішення № 000009Е1A1D1A4A6AB09D4E0430A2142060391 від 28.11.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 4984079,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2479724,27 грн. Податкове повідомлення-рішення № 0000212800 від 27.09.2013 залишено без змін.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «АТБ-Маркет» з ТОВ «Консалтинг Груп КБШ», ТОВ «Смачне здоров'я», ТОВ «Тері», ТОВ «Біотрейд НДК», ТОВ «Робін Фрут», ФОП ОСОБА_2, ПП фірма «Сирена», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Трансєврогруп», ПП «МАН - 2008», ТОВ фірма «Валентина-П» ЛТД, ПП «Транс Логістик», ТзОВ «Торговий дім ІТ Рішень», ПП «АФ Агропром-Таврия», СПД-ФО ОСОБА_5, ТОВ «ТД «Євротєх», ТОВ «Митра-Хатей», ТОВ «ХБСП Мегабуд ЛТД», ТОВ «Уніфреш», ТОВ «Торгтехніка» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством у періоді, що перевірявся, було занижено податок на прибуток на загальну суму 40321,00 грн. та занижено ПДВ на загальну суму 4984079,54 грн.

В основу таких висновків було покладено акти перевірок та акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, згідно з якими податковим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення господарських операцій.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Підпунктом 5.3.9 Закону передбачено, що не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «АТБ-Маркет» з ТОВ «Консалтинг Груп КБШ», ТОВ «Смачне здоров'я», ТОВ «Тері», ТОВ «Біотрейд НДК», ТОВ «Робін Фрут», ФОП ОСОБА_2, ПП фірма «Сирена», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Трансєврогруп», ПП «МАН - 2008», ТОВ фірма «Валентина-П» ЛТД, ПП «Транс Логістик», ТзОВ «Торговий дім ІТ Рішень», ПП «АФ Агропром-Таврия», СПД-ФО ОСОБА_5, ТОВ «ТД «Євротєх», ТОВ «Митра-Хатей», ТОВ «ХБСП Мегабуд ЛТД», ТОВ «Уніфреш», ТОВ «Торгтехніка» було укладено ряд договорів поставки (продуктів харчування, обладнання), договорів про надання послуг (консультаційних, по транспортному обслуговуванню, технічного обслуговування та ремонту холодильного обладнання), договорів підряду (№ 13 від 12.03.2012, № 50 від 19.07.2012; № 35644 від 01.01.2012; № 37984 від 18.11.2012; № 24338 від 12.04.2010; № 38604 від 23.11.2011; № 29166 від 01.12.2010; № 41300 від 14.05.2012; № 31002 від 24.01.2010; № 27058 від 01.08.2010, № 28/13 від 12.11.2009; № 26459 від 19.07.2010; № 38495 від 10.11.2011, № 22261 від 15.12.2009; № 33727 від 15.07.2011, № 47070 від 01.08.2012; № 21/052012-1 від 21.05.2012; № 38002 від 25.01.2012; № 23426 від 01.01.2010, № 31118 від 21.02.2011, № 40536 від 22.02.2012; № 39445 від 01.01.2012; № 41318 від 30.05.2012; № 15-05/2 від 15.05.2012, № 17-04/6 від 17.04.2012; № 37962 від 12.01.2012; № 76 від 02.04.2012, № 2051 від 15.03.2012 відповідно).

На виконання вказаних договорів були виписані податкові та видаткові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт, акти прийому-передачі будівельного майданчика, локальні схеми на демонтажні роботи, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів (видатки по факту), ТТН.

Позивачем здійснено оплату поставленого товару та наданих послуг, що підтверджується платіжними дорученнями (перелік яких міститься в матеріалах справи) та не заперечується податковим органом.

Вищезазначені договори не були визнані недійсними в судовому порядку.

Судом встановлено, що поставлений товар було використано у власній господарській діяльності, а саме здійснено реалізацію через мережу магазинів роздрібної торгівлі.

Висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій ТОВ «АТБ-Маркет» з контрагентами, оскільки надані позивачем до перевірки первинні документи містять недоліки в оформленні, суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими з огляду на наступне.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що неподання ТТН та інших первинних документів в сукупності з іншими доказами може лягти в основу висновків про недоведеність поставки товару, надання послуг, тоді як їх складання з певними недоліками є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку.

Також суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими доводи апелянта в частині нереальності вчинення господарських операцій з окремими контрагентами ТОВ «АТБ-Маркет» через укладання з останніми правочинів, які не відповідають їх основній діяльності, адже згідно з приписами ст. 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Відповідно до ст. 12 Господарського кодексу України обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюються Конституцією України та законом.

Статтею 42 вказаного Кодексу визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом (ст. 43 ГК України).

Статтею 44 Господарського Кодексу України встановлено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що суб'єкт господарювання здійснює підприємницьку діяльність, вільно обираючи її види, за умови, що така діяльність не заборонена законом.

Таким чином укладання суб'єктами господарювання договорів, які не відповідають основній діяльності підприємства, не суперечить нормам чинного законодавства та не є беззаперечною підставою для ствердження щодо нереальності здійснення такої господарської операції.

Спростовуючи висновки апелянта щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Митра-Хатей», оскільки при оформленні ТТН вантажовідправником використовувалося факсимільне відтворення підпису, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Отже чинне законодавство не містить прямої заборони щодо використання суб'єктами господарювання факсимільного відтворення підпису під час складання бухгалтерських документів.

Окрім того суд зазначає, що відповідно до пп. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з пунктом 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пп.11.4 Правил).

Таким чином особою, відповідальною за правильність оформлення ТТН, є саме вантажовідправник, тобто ТОВ «Митра-Хатей».

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ТОВ «АТБ-Маркет» господарських операцій з контрагентами підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум витрат по вказаним угодам до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Щодо посилання апелянта на акти перевірки та зустрічної звірки контрагентів позивача колегія суддів зазначає, що фактично первинні документи, які знаходяться у підприємств, під час перевірки не досліджувалися, а тому твердження податкового органу щодо не підтвердження господарських правовідносин даного платника податків з контрагентами не можна вважати обґрунтованими та доведеними.

Окрім того суд зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також на віднесення сум витрат до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року в адміністративній справі № 804/5932/14 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 20 січня 2015 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова