Ухвала суду № 42387870, 25.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2013 року справа № 2а-27/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Угорська компанія «Інн-Ком»

на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2010р. у справі №2а-27/10/0870,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Угорська компанія «Інн-Ком»

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про: визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-Угорська компанія «Інн-Ком» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Українсько-Угорська компанія «Інн-Ком») звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя (далі по тексту - відповідач, податковий орган) від 5 червня 2009р. №00001952302/0, №0000591720/0, а також №00001962302/0 в частині суми основного платежу - 77574грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що висновок податкового органу щодо відсутності у позивача підстав для звільнення від оподаткування доходів із джерелом походження з України та донарахування органом ДПІ податку на доходи нерезидентів за ставкою 10% суперечать положенням п.18.1 ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», нормам міжнародного права - Конвенції між Урядом України і Урядом Французької республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, та п.4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою КМУ від 06.05.2001р. №470.

Постановою суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. При цьому суд зазначив, що в порушення п.1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 позивачем було безпідставно виключено зі складу валового доходу шляхом коригування по р.02.2 суму 426835,00грн. у декларації з податку на прибуток підприємства за 2008р.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції не встановив та не дослідив належним чином фактичні обставини, невірно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що частково погоджується з сумою основного платежу - 37635,00грн., тому просить визнати рішення відповідача нечинними в частині основного платежу на суму 77574,00 грн. з відповідними штрафними санкціями.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, з 10.04.2009р. по 18.05.2009р. відповідачем проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-угорська компанія Інн-Ком».

За результатами перевірки складено акт №64/23-2/25216907 від 25.05.2009р., в якому зазначається про порушення позивачем:

- пп.4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003р. №143, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся всього в сумі 115209,00грн., в тому числі по періодах: 1 квартал 2008р. -17882,00грн., півріччя 2008р. - 17928,00грн., 2008р. - 115209,00грн., завищено за 3 квартал 2008р. у розмірі 33681,00грн.

- п.13.2 ст. 13, п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 15171,00грн., у тому числі по періодах: півріччя 2006р. -1444,00грн. (з 01.04.2006р.), 3 квартали 2006р. - 2949,00грн. (з 01.04.2006р.), за рік 2006 - 6190,00грн. (з 01.04.2006р.), за 1 квартал 2007р. - 1010,00грн., півріччя 2007р. - 4354,00грн., 3 квартали 2007р. - 5861,00грн., 1 квартал 2008р. - 3120,00грн.

- пп. «г», пп 4.2.9, п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.2, п. 8.1 ст. 8, пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» за 2006р. - 2008р. в сумі 427,71 грн.

- п.1.2, 2.11, 7.41 «Положення проведення касових операцій в національній валюті в Україні» затвердженою постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, а саме проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документу (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордеру, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 837,62грн.

На підставі акту перевірки 5 червня 2009р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001952302/0, яким позивачу нараховане 45513,00грн. податку на прибуток іноземних юридичних осіб (15171,00грн. - основний платіж та 30342,00грн. штрафних санкцій), №0000591720/0, яким позивачу нараховане податку з доходів фізичних осіб на суму 1 418,13грн. (427,71грн. основний платіж, 945,42грн. - штрафні санкції), №0001962302/0, яким позивачу нараховане податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в сумі 147210,20грн. (115209,00грн. - основний платіж, 32001,20грн. - штрафні санкції).

Висновки податкового органу пов'язані з обставинами виконання договору з кабельним оператором б/н від 01.05.2003р., за умовами якого позивач здійснює перерахування грошових коштів (абонентської плати) Каналу - Evrosport SA Франція за розповсюдження каналу. Сума сплачених роялті у гривневому еквіваленті за перевірений період склала 151710,19грн.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

За визначенням п. 1.21 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Згідно з визначенням, наданим у пп. «в» п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти: роялті, фрахту та доходи від послуг типу «інжиніринг».

У відповідності до п.1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» роялті - це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео - або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Пунктом 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

За приписами п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Як передбачено п.3 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 6 травня 2001р. №470, застосування норм міжнародного договору здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 12 Конвенції між Урядом України та Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, ратифікованою 03.03.1998р. роялті, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Умови пункту 2 ст. 12 зазначеної Конвенції передбачають, що такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник роялті є резидентом другої Договірної Держави, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 процентів валової суми роялті.

Відповідно до п. 4 ст. 12 зазначеної Конвенції передбачає, що термін "роялті" при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права використання будь-яких авторських прав на твори літератури, мистецтва або науки, включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для радіо чи телебачення, на будь-який патент, торгову марку, дизайн або модель, схему, таємну формулу або процес, або за інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

У відповідності до п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач несе відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку.

Згідно з підпунктом "г" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

У відповідності до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно з п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За приписами пп.4.1.1 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до пункту 1.5 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 і п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Згідно з п.1.6 зазначеного Порядку дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Матеріалами перевірки товариства позивача встановлено, що останнім в порушення пункту 1.6 Порядку складання декларації податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 до рядку 02.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» включаються «доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді», підприємством коригуються доходи шляхом їх виключення у декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 р. по рядку 02.2 суми у розмірі 426835 грн., яка не була завищена у попередніх податкових періодах (2008 року).

Як встановлено нормами пунктів 2.1 та 2.3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.

При цьому платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Уточнюючий розрахунок, якій відображає виправлені показники, складається за формою, що додається до цього порядку.

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижений (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу 9рядок 02.20 та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Судом встановлено, що підприємством позивача видавались кошти на господарські потреби в квітні 2006р., травні, червні 2007р., червні, грудні 2008р. працівникам ОСОБА_1, ОСОБА_2 в сумі 5914,66грн., але витрати в сумі 3520,75грн. не підтверджені документально.

Відповідно до п.1 «Норм коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання», затверджених спільним наказом Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 12.11.1993р. №88, представницькі витрати - це витрати міністерств, відомств, підприємств, установ на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій та представників інших підприємств, які прибули за запрошеннями для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв'язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва та вирішення питань, пов'язаних з комерційною діяльністю.

До представницьких витрат відносяться витрати, пов'язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, їх транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті підприємства, установи, оплатою номерів у готелях.

Віднесення представницьких витрат до собівартості продукції (робіт, послуг) дозволяється тільки при наявності первинних документів, у яких повинні бути вказані дата, місце і програма проведення ділової зустрічі (прийому), запрошені особи, представники підприємства, яке приймає делегацію, розмір витрат.

Матеріали справи не містять доказів на обґрунтування віднесення позивачем представницьких витрат до собівартості продукції.

Проаналізувавши надані до суду документи та фактичні обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки правових підстав для коригування суми валових доходів 2008р. у позивача не було.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за спірним податковими повідомленнями-рішеннями.

Апеляційна скарга не спростовує висновків суду першої інстанції, судове рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування постанови суду не вбачається. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Угорська компанія «Інн-Ком» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2010р. у справі №2а-27/10/0870 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2010р. у справі №2а-27/10/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.В. Шлай