Ухвала суду № 42387692, 14.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15445/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретаря судового засідання Самсонової М.М., за участю представника позивача Клименка О.П., представника відповідача Декань М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд" (надалі - ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд") звернулося до суду позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2014 №0004652201.

Позов обґрунтовано тим, що Інспекцією на підставі хибних висновків акту перевірки від 23.04.2014 № 141/1-22-01-31025135 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінсо-технології», Товариством з обмеженою відповідальністю «Т-строй», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вів електромонтаж», Товариством з обмеженою відповідальністю «КП «Добробут», необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 № 0004652201. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2014 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 13.05.2014 №0004652201.

Суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються первинними документами.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2014 року як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті постанови не було в повному обсязі досліджено усі фактичні обставини та докази у справі, що призвело до винесення необґрунтованого рішення у справі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти її задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд" зареєстроване як юридична особа, код за ЄДРПОУ 31025135.

17.04.2014 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Вінсо-технології» за період з 01.05.2013 по 31.08.2013, з товариством з обмеженою відповідальністю «Т-строй» за період з 01.07.2013 по 31.08.2013, з товариством з обмеженою відповідальністю «Вів електромонтаж» за період з 01.07.2013 по 31.07.2013, з товариством з обмеженою відповідальністю «КП «Добробут» за період з 01.12.2013 по 31.12.2013.

Перевірка проводилася на підставі повідомлення від 17.04.2014 року № 4860/10/22-01 та наказу від 17.04.2014 року № 1009, виданих Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 23.04.2014 №141/1-22-01-31025135 про порушення ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд», зокрема, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 103 564 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 №0004652201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 155 346,00 грн., у тому числі: 103 564,00 грн. - основний платіж, 51 782,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно матеріалів справи, а саме з акту Інспекції від 23.04.2014 №141/1-22-01-31025135 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд» з ТОВ «Вінсо-технології», ТОВ «Т-строй», ТОВ «Вів електромонтаж», ТОВ «КП «Добробут».

Крім того, матеріали справи свідчать, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 №0004652201 прийнято за порушення позивачем приписів податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «КП «Добробут». (а.с. 25)., тому суд першої інстанції правильно визначив, що при розгляді даної адміністративної справи підлягає перевірка обґрунтованості висновків акту лише в цій частині.

ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд» (замовник) з ТОВ «КП «Добробут» (підрядник) уклали договір підряду від 22.11.2013 №6811, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання в межах вартості предмету договору, у встановлені терміни на свій ризик власними і залученими силами виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті: «Будівництво 14-16 поверхового житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудовами (офісними) приміщеннями за будівельною адресою: місто Вишневе, Київська область, вулиця Південна 5-б». Підрядник виконує власними силами та залученими ним співвиконавцями будівельно-монтажні роботи, в обсягах передбачених договірною ціною і по етапах передбачених проектно-кошторисною документацією з додержанням вимог будівельних норм та правил і умов даного договору, а замовник здійснює оплату усіх цих робіт в обсязі передбаченому проектно-кошторисною документацією і договірною ціною, що є невід'ємною частиною цього договору, і в строки передбачені даним договором.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору підряду від 22.11.2013 №6811; довідок про вартість робіт за відповідні періоди; актів приймання виконаних будівельних робіт за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди, фото- звіт виконаних робіт.

Проте, Інспекцією на спростування реальності господарських операцій, здійснених між «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд» (замовник) та ТОВ «КП «Добробут» вказано на акт Вишгородської об'єднаної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області від 21.03.2014 №36/22-00/32925834 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Добробут» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «ІБК «Центробуд» за грудень 2013».

З зазначеного акту вбачається, що контрагент ТОВ «КП «Добробут» декларувало свої грошові зобов'язання за наслідками взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «ІБК «Центробуд», розбіжностей в сумах задекларованих податкових зобов'язань/податкового кредиту не виявлено. Одним із видів діяльності ТОВ «КП «Добробут» є будівництво житлових та нежитлових будівель. Висновки щодо відсутності реальних наслідків виконання господарських зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю «КП «Добробут» зроблено по ланцюгу постачальників останнього, тобто по припущеннях органу державної податкової служби.

Відповідачем зазначені доводи позивача не спростовано.

Судом першої інстанції встановлено, що акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 не містить доказів щодо порушення позивачем фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин із ТОВ «КП «Добробут», при цьому звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Згідно зі статтею 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Тобто, навіть якщо припустити недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем не доведено), правові наслідки наступають саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, як вже зазначалось, для підтвердження правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, окрім встановлення дотримання таким платником вимог законів, необхідно встановити реальність здійсненої господарської операції з придбання товару (послуг), тобто така операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків. Аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано суду договір підряду від 22.11.2013 № 6811; акти приймання виконаних будівельних робіт за відповідні періоди; податкові накладних за відповідні періоди, фото звіт виконаних робіт тощо.

Тобто, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у відповідача належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд» та ТОВ «КП «Добробут» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 № 0004652201 прийнято обґрунтовано, а позивачем на підтвердження реального характеру здійснення господарських операцій з контрагентом надано суду первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності.

З огляду на зазначене, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного. Дослідивши договори між позивачем та контрагентами, та надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що вони відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, і виконання цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 19.01.2015 року.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 196 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2014 р., залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Центробуд" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Епель О.В.