Постанова № 42387650, 12.01.2015, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2015 року Справа №П/811/639/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно Дім»

до відповідача: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

секретаря судового засідання - Дмитрієвої А.В.,

представників:

позивача - Кривенка М.П.,

відповідача - Данилова С.О., Піщанської О.М.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерно Дім» звернулося з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000162206 від 11.02.2014 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року в розмірі 2 432 155,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що податковий кредит та від'ємне значення суми податку на додану вартість у жовтні 2013 року сформовано ТОВ «Зерно Дім» за господарськими операціями з ПП «Телеком Парк», реальність здійснення яких підтверджується належними первинними документами. Також позивач наголошує на тому, що на час здійснення господарських операцій ПП «Телеком Парк» було зареєстроване платником податку на додану вартість, а відомості відносно нього містилися в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій та установ, що позбавляло ТОВ «Зерно Дім» можливості передбачити появу в майбутньому дефектів у правовому статусі його контрагента.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки перевіркою встановлено, що первинні документи позивача отримані від ПП «Телеком Парк» не мають юридичної сили та доказовості у зв'язку з тим, що діяльність контрагента-постачальника була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій. Відповідач наголошував на тому, що пояснення директора ПП «Телеком Парк» ОСОБА_4 свідчать, що він не мав відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства та, як наслідок, про дефектність наданих до перевірки документів. Також відповідач вказує на безтоварність господарських операцій позивача з ПП «Телеком Парк», єдиною метою яких, на думку податкового органу, було штучне створення податкового кредиту з ПДВ для покупців товарів (робіт, послуг).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, представники відповідача заперечили проти задоволення позову.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 12.01.2015 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 19.01.2015 р., про що повідомлено сторонам під час проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 20.01.2014 р. по 24.01.2014 р. посадовими особами Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області на підставі направлень №75, 76 від 20.01.2014 р., №85 від 23.01.2014 р. (а.с.102-104, Т.2) та відповідно до наказів №82 від 20.01.2014 р. і №105 від 22.01.2014 р. (а.с.105, 106, Т.2) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно Дім» з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень за жовтень 2013 року у сумі 2 432 155,00 грн. з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, за результатами якої складено акт №20/11-23-22-06/38268755 від 30.01.2014 р., висновками якого є порушення ТОВ «Зерно Дім», на думку відповідача, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації з ПДВ) за жовтень 2013 року на загальну суму 2 432 155,00 грн., а також занижено позитивне значення (рядок 18 Декларації з ПДВ) за жовтень 2013 року на суму 976 930,00 грн., внаслідок чого підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 24 Декларації з ПДВ) за жовтень 2013 року на загальну суму 976 930,00 грн. (а.с.11-39, Т.1).

На підставі акта перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000162206 від 11.02.2014 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року в сумі 2 432 155,00 грн. (а.с.9, Т.1).

Як встановлено в судовому засіданні, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податковим органом зменшено ТОВ «Зерно Дім» розмір від'ємного значення суми з податку на додану вартість у зв'язку і з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями з ПП «Телеком Парк», які на думку Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, не носять реального характеру.

Судом встановлено, що 15.08.2013 р. між ТОВ «Зерно Дім» (Замовник) та ТОВ «Градолія» (Виконавець) укладено договір давальницької переробки №03/2013 відповідно до умов якого виконавець зобов'язався здійснити роботи з приймання і переробки сировини поставленої замовником в готову продукцію (олія соняшникова нерафінована та шрот) на заводі, розташованому у м. Кіровограді, смт. Нове, вул. Мурманська, 37-г (а.с.91-103, Т.1).

Разом з тим, відповідно до договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №08/10-2 від 08.10.2013 р. (а.с.40-41, Т.1) та №14/10-1 від 14.10.2013 р. (а.с.48-49, Т.1) у жовтні 2013 року придбало у ПП «Телеком Парк» соняшник на загальну суму 18 648 210,00 грн., у тому числі ПДВ - 3 409 085,00 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, актами прийому-передачі (а.с.42-47, 50-84, Т.1).

Так, відповідно до п.4 зазначених Договорів продавець здійснює поставку товару в повному обсязі на умовах DDP згідно з Правилами Інкотермс (до ТОВ «Градолія», м. Кіровоград, вул. Мурманська, 37-г в строк до 31 грудня 2013 року (а.с.40, 48, Т.1).

Умови поставки товару DDP («delivered duty paid» (… named place of destination) «поставка зі сплатою мита» (… назва місця призначення) відповідно до Інкотермс-2010 означають, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики пов'язані з доставкою товару до визначеного місця.

Транспортування придбаного товару здійснювалося за замовленням ПП «Телеком Парк» до ТОВ «Градолія», що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.211-250, Т.1, а.с.1-91, Т.2).

Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.125-136, Т.1).

Водночас суд зауважує, що факт проведення позивачем безготівкових розрахунків з ПП «Телеком Парк» відображено податковим органом в акті №20/11-23-22-06/38268755 від 30.01.2014 р. (а.с.34, Т.1).

За господарськими операціями з ПП «Телеком Парк» позивачем суму ПДВ у розмірі 3 409 085,00 грн. віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2013 року, у зв'язку з чим задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 2 432 155,00 грн. (а.с.137-171, Т.1). Окрім того, за вказаними господарськими операціями контрагентом позивача - ПП «Телеком Парк» задекларовано податкове зобов'язання з ПДВ за жовтень 2013 року у розмірі 3 409 085,00 грн. (а.с.31-38, Т.3).

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198.6 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

У судовому засіданні представник відповідача наголошував на тому, що первинні документи ПП «Телеком Парк», утому числі податкові накладні на підставі яких позивачем задекларовано податковий кредит за жовтень 2013 року, містять підписи ОСОБА_4, однак під час досудового слідства допитаний старшим слідчим з ОВС ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Кіровоградській області в якості свідка ОСОБА_4 показав, що до фінансово-господарської діяльності ПП «Телеком Парк» не причетний, даного підприємства на своє ім'я не реєстрував, жодних документів як директор ПП «Телеком Парк» не складав та не підписував, на підтвердження чого до суду надано копію протоколу допиту ОСОБА_4 від 14.12.2013 р. (а.с.179-184, Т.2), а також його пояснень від (а.с.185, 211, Т.2).

Як встановлено судом, Державна податкова інспекція у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про визнання недійсним установчих документів ПП «Телеком Парк» з моменту перереєстрації підприємства на ОСОБА_4, припинення юридичної особи ПП «Телеком Парк» (справа №814/365/14). При цьому на підтвердження існування в діяльності відповідача ознак фіктивності податковим органом надано пояснення ОСОБА_4 та його заява від 14.12.2013 р., згідно з якими ОСОБА_4 фактично не має відношення до створення та діяльності ПП «Телеком Парк», установчі документи юридичної особи не підписував (84-85, Т.3).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 р. у справі №814/365/14, яка 15.09.2014 р. набрала законної сили, у задоволенні позову відмовлено. Водночас у постанові вказано, що у запереченнях проти позову (за підписом директора ОСОБА_4) відповідач спростовує факти надання ОСОБА_4 пояснень співробітникам ГУ Міндоходів у Кіровоградській області та стверджує про фактичне існування та ведення господарської діяльності ПП «Телеком Парк» (а.с.84-87, Т.3, а.с.5, Т.4).

Також суд зауважує, що у протоколі допиту свідка ОСОБА_4 від 14.12.2013 р. та у поясненнях зазначені відомості про паспорт ОСОБА_4 (НОМЕР_2, виданий 30.05.2000 р. Комунарівським РО УМВС у Запорізькій області) (а.с.180, 185, 211, Т.2), натомість матеріали справи містять копію паспорта ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, виданого 30.05.2000 р. Комунарським РВ УМВС України в Запорізькій області серії НОМЕР_3 (а.с.150-151, Т.3).

За таких обставин, покази свідка ОСОБА_4, відображені у протоколі допиту від 14.12.2013 р. та у поясненнях (а.с.179-185, 211, Т.2) не приймаються судом як належні докази того, що ОСОБА_4 не здійснював господарської діяльності ПП «Телеком Парк» та не підписував документів як директор ПП «Телеком Парк».

Разом з тим, з метою встановлення зазначених обставин судом вживалися процесуальні заходи з метою допиту в судовому засіданні ОСОБА_4 у якості свідка, зокрема, здійснювався його виклик у судове засідання (а.с.171, 199, 200, 203, Т.2, а.с.233, 238, 239, 243, 247, 250, Т.3, а.с.1, 4, Т.4), застосовувався привід свідка (а.с.93, 122-123, Т.3, а.с.9, 18, 23-25, 29-31, Т.4), надавалося судове доручення Запорізькому окружному адміністративному суду про допит свідка за місцем його проживання (а.с.113-114, 139-140, Т.3), призначався допит свідка в режимі відеоконференції за місцем фактичного перебування (а.с.190-191, 196, Т.3), проте зазначені дії не призвели до допиту вказаної особи у якості свідка.

Водночас подальше вжиття будь-яких заходів з метою допиту зазначеного свідка є неможливим, оскільки з огляду на лист Київського районного суду м. Харкова від 15.12.2014 р. №01-09/К-115 ОСОБА_4 ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.09.2014 р. оголошений у розшук (а.с.55, 62, Т.4).

За таких обставин, судом оцінюються докази, що містяться в матеріалах справи.

Так, у відповідності до наказу №3 від 25.07.2013 р. ОСОБА_4 прийнятий на посаду директора ПП «Телеком Парк» з 25.07.2013 р. (а.с.153, Т.3). Водночас до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України внесено запис, що керівником ПП «Телеком Парк» з 25.07.2013 р. є ОСОБА_4 (а.с.157-162, Т.3).

Судом також встановлено, що у ІІІ та ІV кварталах 2013 року ПП «Телеком Парк» до податкового органу подавалися податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма №1ДФ) у яких зазначено, що у штаті підприємства у звітних періодах перебувало 10 осіб, у тому числі керівник - ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) (а.с.244, 245, Т.2, 152, Т.3).

Разом з тим, суд зауважує, що заява ОСОБА_4 від 28.05.2014 р., засвідчена приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрована в реєстрі за №843 (а.с.149, Т.3) не є належним доказом в розумінні ч.1 ст.70 КАС України, оскільки відповідно до письмової інформації начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень Харківського слідчого ізолятору від 27.06.2014 р. №12/12-11538 та від 04.08.2014 р. №12/12-13424 ОСОБА_4 у період з 10.04.2014 р. по 24.07.2014 р. утримувався в Харківському слідчому ізоляторі (а.с.183, 196, Т.3).

Таким чином, з огляду на письмові докази, які містяться в матеріалах справи суд дійшов висновку, що позивачем у жовтні 2013 року сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому ПП «Телеком Парк», яке на час їх видачі зареєстроване платником податку на додану вартість (а.с.9, Т.3), а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України було зобов'язане виписувати податкові накладні.

Водночас суд наголошує, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до п.2.2 Статуту ТОВ «Зерно Дім» предметом діяльності позивача є вирощування, виробництво, переробка, закупівля та реалізація сільськогосподарської продукції за готівковий та безготівковий рахунок; оптова торгівля (а.с.112-124, Т.1).

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що придбаний у ПП «Телеком Парк» соняшник, перероблявся ТОВ «Градолія» на олію та шрот, які у подальшому реалізовувалися позивачем своїм контрагентам, зокрема, ЗАТ «Рур Груп С.А.», ТОВ «Некса», СТОВ «Сімме-Агро», Camdolu LTD. На підтвердження зазначених обставин до суду надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжних доручень оплати переробки соняшнику, копії договорів поставки, актів прийому-передачі, контрактів (а.с.158-169, Т.2, а.с.67-118, Т.4).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що витрати понесені позивачем за вищевказаними господарськими операціями з ПП «Телеком Парк» пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Зерно Дім».

Разом з тим, суд зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від ведення такого обліку іншими особами, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. При цьому питання віднесення певних сум до податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість у разі, якщо такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

У судовому засіданні представник відповідача також вказував на відсутність у позивача сертифікатів якості товару.

Відповідно до ч.1, 2 ст.21 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 р. №37-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам. Якість експортного зерна та продуктів його переробки може відповідати вимогам, що зафіксовані сторонами в експортному контракті.

Експортно-імпортні операції із зерном та продуктами його переробки, а також переміщення зерна та продуктів його переробки територією України (за винятком зерна та продуктів його переробки, що переміщуються територією України в режимі прохідного митного транзиту без перевантаження, та зерна, яке використовується для насіннєвих цілей) проводяться за наявності сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, в якому зазначаються якість зерна та продуктів його переробки, показники їх безпечності, наявність або відсутність генетично модифікованих організмів. Сертифікат якості зерна та продуктів його переробки видається на платній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Порядку видачі сертифікатів якості зерна та продуктів його переробки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2009 р. №848, чинної на час виникнення спірних правовідносин, цей Порядок визначає процедуру обов'язкової видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, крім хлібобулочних і макаронних виробів, при здійсненні експортно-імпортних операцій, включаючи транзит територією України при перевантаженні через зерноперевантажувальні місткості, переміщенні територією України зерна та продуктів його переробки, що придбані за рахунок коштів державного та місцевого бюджету, а також за вимогою однієї з сторін договору (контракту) у випадках, коли його видача не є обов'язковою, і обігу бланків сертифікатів якості зерна та продуктів його переробки.

Із аналізу зазначених норм встановлено, що наявність сертифікату якості зерна є обов'язковою при здійсненні експортно-імпортних операцій, під час переміщення територією України зерна та продуктів його переробки, що придбані за рахунок коштів державного та місцевого бюджету, а також за вимогою сторін договору.

Суд зауважує, що договорами позивача з ПП «Телеком Парк» не передбачено надання сертифікатів якості на поставлений товар, а також відсутні й інші умови, які обумовлюють обов'язкову наявність сертифікатів якості товару.

Таким чином, відсутність у платника податків сертифікатів якості товару за наявності доказів фактичного отримання товару та його використання в господарській діяльності не може позбавляти такого платника права на формування податкового кредиту за відповідними господарськими операціями, оскільки податкове законодавство не пов'язує таке право з наявністю у платника податку сертифікатів якості товару.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ПП «Телеком Парк». Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000162206 від 11.02.2014 р. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відтак сплачений позивачем судовий збір (10% від ставки судового збору для позовних вимог майнового характеру) в розмірі 487,20 грн. підлягає присудженню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно Дім».

Керуючись ст.ст.86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000162206 від 11 лютого 2014 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Зерно Дім» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року в розмірі 2 432 155,00 грн.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Зерно Дім», код ЄДРПОУ 38268755 (25006, м. Кіровоград, вул. Дзержинського, 67, кв.8) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови у повному обсязі.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.М. Момонт