Ухвала суду № 42387159, 15.01.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року Справа № 2771/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Курильця А.Р., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника відповідача Йосипенка С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика духових музичних інструментів» до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фабрика духових музичних інструментів» 26.10.2011 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ в місті Івано-Франківську, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0099982303 від 21.10.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року в розмірі 10 669 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 667 гривень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення за №0099982303 від 21.10.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Фабрика духових музичних інструментів» в розмірі 10 669 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкції в розмірі 2 667 гривень.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ в місті Івано-Франківську оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що бюджетному відшкодуванню позивача підлягає лише сума, в розмірі - 41195 грн., стосовно ж суми - 10669 грн., то така не може бути відшкодована на рахунок ТОВ «Фабрика духових музичних інструментів», оскільки, надмірної сплати ПДВ товариством «Фабрика духових музичних інструментів» до бюджету не відбулося, так як оплата за послуги частково здійснювалася не на рахунок надавача послуг.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 жовтня 2011 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 року, за наслідками якої складено акт перевірки за №8857/23- 3/35516783 (а.с.9-24).

Висновками проведеної перевірки встановлено порушення позивачем підпунктів 200.1, 200.3, 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок якого допущено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за липень 2011 року на 10 699,00 гривень. Підставою для встановлення вказаного висновку слугував той факт, що оплата за надані послуги перерахована на розрахунковий рахунок філії завод «Оснастка» ВАТ «Індуктор», яка є відособленим структурним підрозділом ВАТ «Індуктор» та не являється постачальником послуг платнику податку на додану вартість, а свідоцтво платника податку на додану вартість філії-заводу «Оснастка» ВАТ «Індуктор» - скасовано 18.02.1998 року.

За наслідками розгляду вказаного акту відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0099982303 від 21.10.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року в розмірі 10 669,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 667,00 гривень (а.с.25).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сплачені, в тому числі в червні 2011 року, на такий рахунок кошти отримані ВАТ «Індуктор», ним оприбутковані, а включений в ціну наданих послуг податок на додану вартість внесений до складу податкових зобов'язань акціонерного товариства та сплачений до бюджету, тому позивачем правомірно визначена в липні 2011 року сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість та є правомірним заявлена до бюджетного відшкодування сума податку на додану вартість сплачені в ціні отриманих в червні 2011 року від ВАТ «Індуктор», як постачальника послуг.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п.п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктами 200.7, 200.8 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як видно з матеріалів справи, позивач зареєстрований виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 12.11.2007 року, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 13.11.2007 року, є платником податку на додану вартість з 01.08.2008 року відповідно до свідоцтва про реєстрацію за №100150409, здійснює господарську діяльність, основним видом якої є виробництво музичних інструментів.

12 квітня 2008 року позивач уклав договір оренди (найму) за №1/03-08 з ВАТ «Індуктор», у відповідності до якого позивач прийняв у платне, строкове володіння та користування (в оренду) приміщення для здійснення господарської (підприємницької) діяльності - налагодження виробництва. Вказаним договором визначені умови здійснення орендної плати та оплати за відшкодування вартості відпущеної електроенергії, визначений спосіб оплати - безготівковий перерахунок на поточний рахунок орендодавця (а.с.34-37).

12 березня 2008 року ВАТ «Індуктор» на підставі акту надання послуг за №220 від 30.06.2011 року виписано позивачу податкову накладну за №29 щодо поставлених послуг оренди та послуг по відпуску електроенергії на загальну суму 55 621,75 гривень, в тому числі податок на додану вартість в розмірі 9 270,29 гривень (а.с.38).

Позивачем за отримані послуги електропостачання та оренди сплачено ВАТ «Індуктор», шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок філії - заводу «Оснастка» (а.с.23-32).

З суми сплаченого позивачем податку на додану вартість в розмірі 9 270,29 гривень в ціні отриманих від ВАТ «Індуктор» послуг за червень 2011 року сформовано від'ємне значення вказаного податку та їх включено до складу податкового кредиту з даного податку за цей період, а постачальником послуг - ВАТ «Індуктор» - до складу зобов'язань з цього податку (а.с.45, 83).

22 серпня 2011 року позивачем подано відповідачу декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року, де, в тому числі, до складу сум бюджетного відшкодування включено 9 270,29 гривень податку сплаченого позивачем у червні 2011 року в ціні отриманих послуг від ВАТ «Індуктор» (а.с.78-87).

Також з матеріалів справи видно, що філія-завод «Оснастка» ВАТ «Індуктор» створена відповідно до наказу президента ВАТ «Індуктор» за №142 від 25.09.1995 року, є структурним підрозділом акціонерного товариства, наділена його майном, не являється юридичною особою та діє на підставі положення про неї, затвердженого президентом акціонерного товариства (а.с.57-62).

ВАТ «Індуктор» відкрито рахунок в ПАТ «Укрсиббанк» для обслуговування створеної ним філії-заводу «Оснастка» (а.с.56).

Відповідно до ч.4 ст.64 Господарського кодексу України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Крім того, судом також встановлено, що сплачені, в тому числі в червні 2011 року, на такий рахунок кошти отримані ВАТ «Індуктор», ним оприбутковані, а включений в ціну наданих послуг податок на додану вартість внесений до складу податкових зобов'язань акціонерного товариства та сплачений до бюджету (а.с.45, 46).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0099982303 від 21.10.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року ТОВ «Фабрика духових музичних інструментів» в розмірі 10 669,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 667,00 гривень.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року у справі №2а-3487/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді А.Р. Курилець

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена 20.01.2015 року.