Рішення № 42386970, 12.01.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р. Справа № 911/5146/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/5146/14

за позовом спільного українсько-американсько-російського підприємства "АЙСБЕРГ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, ідентифікаційний код: 22079373, місцезнаходження: 90202, Закарпатська обл., м. Берегове, урочище Чізай, буд. 1,

до підприємства споживчої кооперації "УКООППРОМТОРГ у м. Броварах", ідентифікаційний код: 01740064, місцезнаходження: 07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, буд. 127,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Молодько О.П., який діє на підставі довіреності від 02.01.2015 року № 1/2015;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

спільне українсько-американсько-російське підприємство "АЙСБЕРГ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до підприємства споживчої кооперації "УКООППРОМТОРГ у м. Броварах" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки від 09.04.2013 року за № 01/2013 у вигляді основного боргу в сумі 225 102,05 грн. (двісті дванадцять п'ять тисяч сто дві гривні 05 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором поставки від 09.04.2013 року № 01/2013 (далі за текстом: Договір) з оплати отриманого товару, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу в сумі 225 102,05 грн. (двісті дванадцять п'ять тисяч сто дві гривні 05 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.12.2014 року порушено провадження у справі № 911/5146/14, розгляд якої призначено на 12.01.2015 року.

12.01.2015 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача надійшов лист від 02.01.2015 року № 2/01-01 (вх. № 282/15 від 12.01.2015 року) з доданими копіями документів.

В судове засідання 12.01.2015 року з'явився представник Позивача, який частково виконав вимоги ухвали суду від 03.12.2014 року, надав пояснення по справі, позов підтримав та просив задовольнити. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 03.12.2014 року не виконав.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що ухвала господарського суду Київської області від 03.12.2014 року про порушення провадження у справі № 911/5146/14 направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 12.01.2015 року.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

09.04.2013 року між спільним українсько-американсько-російським підприємством "АЙСБЕРГ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (постачальник) та підприємством споживчої кооперації "УКООППРОМТОРГ у м. Броварах" (покупець) укладено договір поставки від 09.04.2013 року за № 01/2013, згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставляти, а Покупець приймати і оплачувати товари, на умовах цього Договору.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що найменування, асортимент, ціна, товару, який поставляється, і строк на його поставку вказується в Специфікації (прас-листі) (Додатку № 1), яка є невід'ємною частиною даного договору.

Договір у п. 2.1. передбачає, що товар поставляється Постачальником окремими партіями у відповідності із замовленнями Покупця.

За умовами п. 2.6. Договору, при поставці товару на склад Покупця, Постачальник зобов'язаний до 12 години дня, який передує дню поставки, направити Покупцю оформлену накладну у електронному вигляді по е-mail.

Згідно із п. 2.8. Договору, зобов'язання по поставці вважаються виконаними Постачальником з моменту передачі Покупцю товару та повного пакету товаросупровідних документів, оформлених належним чином відповідно до умов цього Договору і діючого законодавства України.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.5. Договору, ціна на товар визначається на основі погодженої сторонами Специфікації і може бути змінена виключно за попереднім погодженням з Покупцем не пізніше ніж за 30 робочих днів до внесення таких змін, виключно за письмової згоди сторін. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дня поставки товару за наявності рахунку Постачальника і повного пакета документів (в тому числі з урахуванням корегувань), передбаченим цим договором і законодавством. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунка Покупця.

Договір у п. 9.1. передбачає, що за невиконання або неналежне виконання Договору сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України, умов даного Договору або додаткових угод до нього.

Згідно п. 11.1. Договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 09.04.2014 року.

Договір у п. 11.2. передбачає, що якщо жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону за 30 днів до закінчення дії Договору про припинення договірних відносин, то даний Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих саме умовах.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Сторони Договору при укладенні останнього досягли згоди з приводу того, що Договір автоматично продовжує свою дію на наступний рік у випадку, якщо жодна із Сторін не заявила про його припинення за 30 днів до закінчення строку дії Договору.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 205 передбачає, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

В ході розгляду справи встановлено, що у встановлений п. 11.2. Договору 30 денний строк до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін останнього у 2014 році не заявляла про його припинення, внаслідок чого відповідно до ч. 3 ст. 205 Цивільного кодексу України та в силу п. 11.2. Договору цей Договір вважається таким, що продовжений на наступний рік, в зв'язку з чим станом на 12.01.2015 року Договір є діючим.

Відповідно до п. 11.3. Договору, закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, яке мало місце в період дії Договору.

01.01.2014 року між спільним українсько-американсько-російським підприємством "АЙСБЕРГ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та підприємством споживчої кооперації "УКООППРОМТОРГ у м. Броварах" укладено додаткову угоду від 01.01.2014 року б/н до Договору поставки від 09.04.2013 року за № 01/2013 року, відповідно до п. 1. якої оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати визнається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що Позивач на виконання вимог п.п. 1.1., 2.1., 2.6., 2.8., 3.6. Договору, з дотриманням вимог ст.ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, у період з 28.04.2014 року по 13.08.2014 року включно передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 225382,23 грн., що підтверджено видатковими накладними від 28.04.2014 року за № РН/0884, від 29.04.2014 року за № РН/0916, від 08.05.2014 року за № РН/0999, від 06.06.2014 року за № РН/1271, від 06.06.2014 року за № РН/1272, від 13.06.2014 року за № РН/1314, від 17.06.2014 року за № РН/1360, від 04.07.2014 року за № РН/1544, від 04.07.2014 року за № РН/1547, від 29.07.2014 року за № РН/1766, від 12.08.2014 року за № РН/1904, довіреностями Відповідача від 30.04.2014 року за № 130, від 30.04.2014 року за № 567, від 12.05.2014 року за № 138, від 09.06.2014 року за № 616, від 16.06.2014 року за № 151, від 18.06.2014 року за № 623, від 07.07.2014 року за № 157, від 01.08.2014 року за № 651 на отримання представниками Відповідача у Позивача товару за Договором, які підписані Відповідачем та скріпленні відбитком печатки останнього на виконання вимог п.п. 1.1., 2.8., 3.1., 3.6. Договору і ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаних видаткових накладних строків, обсягу, кількості та якості поставленого Позивачем товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи і достовірність яких Відповідач не заперечує.

Тобто, підписані Відповідачем та скріпленні печаткою останнього видаткові накладні без будь-якого зазначення Відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаних накладних вартістю, строками, обсягом, кількістю та якістю поставленого Позивачем товару свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Як вказує Позивач, Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за п.п. 1.1., 6.5. Договору та п. 1 додаткової угоди від 01.01.2014 року б/н до Договору поставки від 09.04.2013 року за № 01/2013 року щодо повної оплати отриманого товару згідно видаткових накладних від 28.04.2014 року за № РН/0884, від 29.04.2014 року за № РН/0916, від 08.05.2014 року за № РН/0999, від 06.06.2014 року за № РН/1271, від 06.06.2014 року за № РН/1272, від 13.06.2014 року за № РН/1314, від 17.06.2014 року за № РН/1360, від 04.07.2014 року за № РН/1544, від 04.07.2014 року за № РН/1547, від 29.07.2014 року за № РН/1766, від 12.08.2014 року за № РН/1904, сплативши лише частину коштів, внаслідок чого за Відповідачем утворилась заборгованість, розмір якої станом на 30.09.2014 року складає 225 102,05 грн. (двісті двадцять п'ять тисяч сто дві гривні 05 коп.).

Факт часткової оплати товару, отриманого згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних, Відповідачем не заперечується та підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2014 року, достовірність відомостей якого Позивач та Відповідач не заперечують і засвідчили підписами своїх представників та відбитками своїх печаток на виконання вимог п. 6.6. Договору і ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, Акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2014 року в силу вимог ч. 3 ст. 205 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, п. 6.6. Договору є узгодженнями Сторонами Договору суми основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази сплати Відповідачем заборгованості за Договором у вигляді основного боргу в сумі 225 102,05 грн. (двісті двадцять п'ять тисяч сто дві гривні 05 коп.).

В ході розгляду справи, судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми основного боргу Відповідача перед Позивачем у розмірі 225 102,05 грн. (двісті двадцять п'ять тисяч сто дві гривні 05 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача. Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.

Таким чином, внаслідок порушення Відповідачем положень п.п. 1.1., 6.5. Договору, п. 1 додаткової угоди від 01.01.2014 року б/н до Договору поставки від 09.04.2013 року за № 01/2013 року та ст.ст. 526, 530, 655, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв'язку з тим, що Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Договором з повної оплати поставленого Позивачем товару, за Відповідачем перед Позивачем наявна заборгованість у сумі 225 102,05 грн. (двісті двадцять п'ять тисяч сто дві гривні 05 коп.).

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором у вигляді основного боргу в сумі 225 102,05 грн. (двісті двадцять п'ять тисяч сто дві гривні 05 коп.) є обґрунтованими, доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, внаслідок чого підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані, та не заперечувались Відповідачем протягом розгляду справи.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача господарські витрати у вигляді судового збору в сумі 4 502,05 грн. (чотири тисячі п'ятсот дві гривні 05 коп.).

Абзацом 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, суд, на підставі ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору в сумі 4 502,05 грн. (чотири тисячі п'ятсот дві гривні 05 коп.).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов спільного українсько-американсько-російського підприємства "АЙСБЕРГ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до підприємства споживчої кооперації "УКООППРОМТОРГ у м. Броварах" про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з підприємства споживчої кооперації "УКООППРОМТОРГ у м. Броварах", ідентифікаційний код: 01740064, місцезнаходження: 07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, буд. 127, на користь спільного українсько-американсько-російського підприємства "АЙСБЕРГ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, ідентифікаційний код: 22079373, місцезнаходження: 90202, Закарпатська обл., м. Берегове, урочище Чізай, буд. 1, заборгованість за договором поставки від 09.04.2013 року за № 01/2013 у вигляді основного боргу в сумі 225 102,05 грн. (двісті двадцять п'ять тисяч сто дві гривні 05 коп.) та судовий збір у сумі 4 502,05 грн. (чотири тисячі п'ятсот дві гривні 05 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 19 січня 2015 року