Рішення № 42386952, 20.01.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 січня 2015 р. Справа № 902/1705/14

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Василишеній Н.О.

За участю представників сторін:

позивача: Шевчук А.В., представник за довіреністю;

відповідача: Обертах Т.С., представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом:Державного підприємства "Енергоринок" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27)

до:Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (21100, м. Вінниця, вул. 1 Травня, 2)

про стягнення 36770,81 грн. штрафу

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство "Енергоринок" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго " штрафних санкцій в сумі 36 770,81 грн. за відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії від замовленого.

Ухвалою від 08.12.2014 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 23.12.2014 року.

23.12.2014 року ухвалою відкладено розгляд справи на 20.01.2015 року в зв'язку з неявкою представників сторін.

19 січня 2015 року через канцелярію суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого останній визнає факт порушення умов договору № 3972/02 від 30.03.2007 р. в частині відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії від замовленого. Крім того, у відзиві відповідач зазначив, що наявність виконання ПАТ "Вінницяобленерго" своїх обов'язків по оплаті, а також те, що стягнення з ПАТ "Вінницяобленерго" нарахованих санкцій може призвести до тяжких наслідків для підприємства, просив суд посилаючись на ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню до 50%.

В судове засідання 20.01.2015 року з'явились представники сторін.

Представник позивача підтримав позовну заяву в повному обсязі та просив позов задовольнити, представник відповідача визнав позовні вимоги однак просив суд зменшити розмір санкцій до 50% з посиланням на підстави викладені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30.03.2007 року Державне підприємство "Енергоринок" (далі - позивач) та Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго" (далі - відповідач) уклали договір № 3972/02 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2 Договору ДП "Енергоринок" зобов'язується продавати, а ВАТ "АК Вінницяобленерго" зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.

Умови визначення обсягів купівлі - продажу електроенергії погоджені сторонами у п. 4 Договору.

На підставі пункту 4.1 Договору сторони, зокрема дійшли згоди, що для визначення обсягів купованої електричної енергії ВАТ "АК Вінницяобленерго" надає ДП "Енергоринок" повідомлення про замовлене добове та місячне споживання електроенергії. В повідомленні про місячні обсяги купованої електроенергії обов'язково вказується замовлений обсяг електроенергії (кВт.г) на місяць в цілому та вартість замовленого обсягу купівлі електроенергії (грн.), а також розміри оплати по декадах або етапах. Повідомлення про місячне (по годинах) споживання електроенергії надається ВАТ "АК Вінницяобленерго" електронною поштою на адресу ДП "Енергоринок" до 25-го числа місяця, попереднього до розрахункового (п. 4.1.1 Договору).

11.04.2011 року між сторонами укладено додаткову угоду № 6874/02 до Договору № 3972/02 від 30.03.2007 р. згідно якої сторони погодили, що найменування ВАТ "АК Вінницяобленерго" замінити на Публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго" яке є правонаступником всіх зобов'язань, прав та обов'язків.

23.01.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 5253/01 до Договору № 3972/02 від 30.03.2007 р. згідно якої сторони погодили внесення змін до договору у п. 4, п. 5, п. 6, п. 7 та п. 8 Договору.

На виконання п. 4.1 Договору відповідач надав позивачу повідомлення від 28.02.2014 року № 3 на заявлений в березні 2014 року обсяг купівлі електричної енергії, що становить 265 300 000 кВт.г.

14 березня 2014 року відповідач на виконання п. 4.15 Договору для здійснення коригування замовленого обсягу повторно подав позивачу повідомлення № 3/к на заявлений у березні 2014 року обсяг купівлі електричної енергії, що становить 250 000 000 кВт.г.

Втім, у березні 2014 р., відповідач фактично купив електричну енергію в обсязі 235 663 265 кВт.г., що вбачаться із акту купівлі-продажу електроенергії між ДП "Енергоринок" та ПАТ "Вінницяобленерго" за березень 2014 р.

Отже, у березні 2014 року, різниця між замовленим та спожитим відповідачем обсягом електроенергії становила 14 336 735 кВт.г. (5,73%)

Згідно з п.п. 7.3, 7.3.3 Договору ПАТ "Вінницяобленерго" несе відповідальність за невідповідність місячного обсягу електричної енергії, що енергопостачальна компанія купила у ДП "Енергоринок", обсягу електричної енергії, який енергопостачальна компанія замовила.

Відповідно до п.7.4.4 Договору з змінами внесиними додатковою угодою від 23.01.2009 р № 5253/01, в разі відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії енергопостачальна компанія за розрахунковий місяць від замовленого (відповідно до повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії згідно з п. 4.1.1 цього Договору з врахуванням п. 4.12 цього Договору) на величину, що перевищує 5,0% ДП "Енергоринок" має право нарахувати штраф у розмірі 1% від вартості різниці між фактичним та замовленим обсягом електричної енергії.

Враховуючи, що у березні 2014 року, відповідач більше ніж на 5,0 % перевищив місячний замовлений у ДП "Енергоринок" обсяг електричної енергії, то він, за умов п. 7.4.4 Договору, повинен сплатити на користь позивача штраф у розмірі 36 770,81 грн.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково на підставі наступного.

Заявлена у даній справі вимога є штрафною санкцією.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас, відповідач у своєму відзиві на позов та в усних пояснення його представника, просить суд, зважаючи на скрутний матеріальний стан в якому опинилось підприємство, ступінь виконання ним свого зобов'язання перед позивачем та причини його не виконання, зменшити розмір заявленої позивачем пені на 50%.

З врахуванням досліджених у справі обставин, суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського Суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

В своєму клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій відповідач зазначає, що весь обсяг закупленої у позивача електроенергії оплачено своєчасно та в повному обсязі. Крім того, внаслідок відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії від замовленого позивачу не було завдано жодних збитків і не порушено будь-які майнові та немайнові інтереси позивача.

З огляду на викладене, суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує штраф на 50% та стягує з відповідача 18385,41 грн. штрафу.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню судом частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Також суд враховує п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якій вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (21100, м. Вінниця, вул. 1 Травня, 2, код 00130694) на користь Державного підприємства "Енергоринок" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код 21515381) 18 385,41 грн. - штрафу та 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

В позові у частині стягнення 18 385,41 грн. - штрафу відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 21 січня 2015 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27)

3 - відповідачу (21100, м. Вінниця, вул. 1 Травня, 2)