Рішення № 42386776, 15.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25655/14 15.01.15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник»

до Публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет»

про стягнення 60 945, 62 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Ковальова Л.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорожник» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 60 945, 62 грн., з яких: 47 834, 76 грн. - основний борг, 5 947, 76 грн. - пеня, 1 019, 85 грн. - 3 % річних, 6 143, 25 грн. - інфляційні витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань

за договором оренди № 52 від 01.07.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.12.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

03.12.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому пояснює, що заборгованість за договором оренди № 52 від 01.07.2013 р. виникла в результаті незалежних від відповідача обставин, а тому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду.

13.01.2015 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому повідомило суд, що станом на день розгляду справи відповідач перерахував позивачеві суму основного боргу у розмірі 47 834, 78 грн. платіжним дорученням №3685 від 18.12.2014 р. та 1 827, 00 грн. судового збору платіжним дорученням № 3704 від 19.12.2014 р.

У дане судове засідання представник позивача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав подане доповнення до відзиву.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 15.01.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорожник» та Публічним акціонерним товариством «Укрвторчормет» укладено договір оренди № 52, умовами якого передбачено, що позивач передає, а відповідач бере у тимчасове володіння та користування асфальтований промисловий майданчик загальною площею 1 100 м2 та побутове приміщення 30 м2, який розташований за адресою: Київська область, м. Миронівка, вул. Корсунська, 10.

Відповідно до п. 3.1. договору, термін оренди встановлюється з 01.07.2013 р. до 01.07.2014 р.

Згідно п. 4.1. договору, розмір орендних платежів за користування промисловим майданчиком складає за один місяць 6 864, 00 грн. на місяць в т.ч. ПДВ - 1 144, 00 грн.

Окремо проводиться оплата:

- За користування автомобільними вагами (на основі розрахунків) - 1 464, 00 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ 244, 00 грн.

- Оплата за використання побутових приміщень, користування вбиральнею, водопроводом, душовою - 882, 00 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ 147, 00 грн.

- Затрати на утримання і ремонт під'їзної дороги та прилеглої території - 290, 00 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ 48, 33 грн.

Разом 9 500, 00 грн., в т.ч. ПДВ 1 583, 33 грн.

Умовами п. 4.3 договору передбачено, що орендна плата оплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача або через касу підприємства, згідно актів виконаних робіт та наданих позивачем рахунків-фактур, в п'ятиденний термін з моменту їх підписання.

В разі затримки оплати, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості наданих послуг за кожний день прострочки, а при несплаті більше трьох місяців, договір розривається (п.4.4. договору).

01.07.2013 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорожник» та Публічним акціонерним товариством «Укрвторчормет» укладено акт приймання-передавання, за яким позивач передає, а відповідач приймає у тимчасове, володіння та користування асфальтований промисловий майданчик загальною площею 1 100 м2 та побутове приміщення 30 м2, який розташований за адресою: Київська область, м. Миронівка, вул. Корсунська, 10.

Як зазначає у позовній заяві позивач та не заперечується відповідачем, за період з липня 2013 р. по червень 2014 р. позивачем були надані відповідачу послуги оренди на суму 47 834, 76 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000289 від 30.12.2013 р., № ОУ-0000006 від 28.01.2014 р., № ОУ-0000009 від 28.01.2014 р., № ОУ-0000015 від 27.02.2014 р., № ОУ-0000073 від 30.06.2014 р. та актом звірки взаєморозрахунків за 01.01.2013 р. - 30.09.2014 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

При цьому, відповідач за надані орендні послуги не розрахувався., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 47 834, 76 грн.

11.09.2014 р. позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 71 від 10.09.2014 р., в якій позивач просить розглянути претензію та перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача, яка отримана відповідачем 15.09.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором оренди № 52 від 01.07.2013 р. щодо оплати орендної плати, у зв'язку з чим останній заборгував позивачеві 47 834, 76 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 947, 76 грн. - пені, 6 143, 25 грн. - інфляційні втрати, 1 019, 85 грн. - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З матеріалів справи вбачається, що після порушення провадження у справі відповідач провів оплату заборгованості у розмірі 47 834, 78 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3685 від 18.12.2014 р. (в матеріалах справи).

Так, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі № 910/25655/14 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основного боргу у розмірі 47 834, 78 грн., яка була сплачена відповідачем в рахунок погашення заборгованості після порушення провадження у справі, за відсутністю предмету спору.

Таким чином, на день прийняття рішення у справі надані позивачем орендні послуги оплачені відповідачем у повному обсязі.

Крім того, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 5 947, 76 грн. - пені, 6 143, 25 грн. - інфляційні втрати, 1 019, 85 грн. - 3 % річних.

Так, згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, який відповідає вимогам законодавства, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 947, 76 грн. - пені.

Щодо вимог позивач про стягнення з відповідача 6 143, 25 грн. - інфляційних втрат, 1 019, 85 грн. - 3 % річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що в останніх допущені помилки у визначенні розміру нарахувань.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 875, 51 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5 831, 21 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат з урахуванням часткового припинення провадження у справі, суд відзначає наступне.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 9) у застосуванні ст. 7 Закону України «Про судовий збір» господарським судам необхідно мати на увазі, зокрема, таке. Статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК України). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/25655/14 припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України в частині стягнення 47 834, 76 грн. основного боргу за відсутністю предмету спору.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник» задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет» (02160, м. Київ, вул. Каунаська, буд. 27, ідентифікаційний код - 00191483), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожник» (08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Корсунська, буд. 10, ідентифікаційний код - 19425966) 5 947 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 76 коп. - пені, 5 831 (п'ять тисяч вісімсот тридцять одну) грн. 21 коп. - інфляційних втрат, 875 (вісімсот сімдесят п'ять) грн. 51 коп. - 3% річних.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 19.01.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.