Постанова № 42386740, 09.12.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

09 грудня 2014 року Справа № 814/3172/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТОВ "ГІДРОТЕХНОЛОГІЇ", вул. Гоголя, 68, м. Миколаїв,54031

доДПІ у Ленінському р-ні м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2014 р. № 0001532200 і № 0001542200, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Гідротехнології" звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів Миколаївської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2014 р. № 0001532200 і № 0001542200; визнання дій ДПІ протиправними щодо коригування в базі даних автоматизованої системи "Податковий блок" показників податкового кредиту по ПДВ по взаємовідносинах з контрагентами; зобов'язати вчинити дії по відновленню цих показників в базі даних автоматизованої системи "Податковий блок".

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що посадові особи відповідача при проведенні перевірки дійшли невірних висновків щодо безтоварності операцій по угодам, укладеним з контрагентами-постачальниками ТОВ "Палладіум", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Профінструмент-Україна", ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "Торгівельна компанія "Компютерні технології", ТОВ "Знамбудтранс", відтак вважає, що податкові повідомлення-рішення від 03.07.2014 р. № 0001532200, № 0001542200 прийнято неправомірно та підлягають скасуванню, а дії ДПІ щодо самостійного коригування показників податкової звітності позивача в інформаційній базі «Податковий блок», здійсненні поза межами повноважень, наданих законодавством України відповідачу як суб'єкту владних повноважень.

Відповідач позовні вимоги не визнає, надав суду письмові заперечення, в яких зазначає про правомірність дій контролюючого органу при проведені перевірки позивача та законність прийнятих податкових повідомлень-рішень, якими позивачу визначено суми податкових зобов'язань з податку на прибуток в зв'язку з завищенням позивачем витрат, що враховуються при обчислені об'єкту оподаткування, в тому числі по безтоварним господарським операціям, визначенням суми податкового зобов'язання з ПДВ в зв'язку з завищенням податкового кредиту, в тому числі по безтоварним господарським операціям. Також відповідач наполягає на тому, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту внесення відповідачем змін до інформаційної бази даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" або будь-яких інших інформаційних баз даних на підставі акту перевірки.

Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

В період з 04.06.2014 р. по 17.06.2014 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань формування податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Палладіум", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Профінструмент-Україна", ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "ТК "Комп'ютерні технології", ТОВ "Знамбудтранс", та правомірності формування податкових зобов'язань з ПДВ та доходів по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у зазначених контрагентів-постачальників у відповідних звітних періодах, про що складено акт від 18.06.2014 р. № 2170/14-02-22-01/35512443. Висновки акта перевірки знайшли відображення в спірних податкових повідомленнях-рішеннях щодо збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ позивачу у зв'язку з невизнанням об'єктом оподаткування господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Профінструмент-Україна", ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "ТК "Комп'ютерні технології", ТОВ "Знамбудтранс". Окрім цього, згідно листа відповідача від 23.07.2014 р. за № 6083/10/14-02-22-01-13, позивач був повідомлений про коригування на підставі акта перевірки показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ по правочинах з ТОВ "Палладіум" та ТОВ СП "Нібулон" в сумі ПДВ 213494, 00 грн.

Відповідач не визнав у складі витрат та податкового кредиту вартості товарів, придбаних у ТОВ "Палладіум", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Профінструмент-Україна", ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "ТК "Комп'ютерні технології", ТОВ "Знамбудтранс", обґрунтовуючи свої доводи відсутністю ознак реальності їх придбання та використання в господарській діяльності позивача, визнаючи господарські операції позивача безтоварними. До таких висновків відповідач дійшов на підставі актів, отриманих від інших контролюючих органів відносно контрагентів-постачальників позивача, а саме актів позапланових невиїзних перевірок Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 24.12.2013 р. № 5745/16-03-15-01/24824757, від 30.09.2013 р. № 2454/16-03-15-01/24824757 по ТОВ "Палладіум", акта позапланової невиїзної перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 04.04.2014 р. № 724/14-04-17-02-00/НОМЕР_3 по ФОП ОСОБА_1, акта позапланової виїзної перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 19.02.2014 р. № 571/14-02-22-01/34319308 по ТОВ "Профінструмент-Україна", акта про неможливість проведення зустрічної звірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.10.2013 р. № 385/3-22-08-35791183 по ТОВ "Техно-Торг", акта про неможливість проведення зустрічної звірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.11.2013 р. № 2486/22-03/377001023 по ТОВ "ТК "Комп'ютерні технології", акта про неможливість проведення зустрічної звірки Знам'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 14.10.2013 року № 34/22/35205582 по ТОВ "Знамбудтранс".

Суд критично оцінює таку позицію відповідача щодо визнання ним безтоварними операції з придбання позивачем товарів у постачальників тільки на підставі зазначених актів.

Відповідно до положень п.п. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю. Перевірки та звірки, як вказано у ст. 62 ПК України є способами здійснення податкового контролю. Проаналізувавши змісти актів, на які опирається в своїх доводах відповідач, суд зазначає, що висновки у вказаних актах відносно контрагентів-постачальників ТОВ "Профінструмент-Україна", ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "ТК "Комп'ютерні технології", ТОВ "Знамбудтранс", ТОВ "Палладіум" про зменшення податкового кредиту та податкових зобов'язань зроблені тільки на підставі аналізів даних податкових декларацій цих платників податків за відповідні звітні періоди. Причому, в актах не досліджувалися договори, первинні бухгалтерські та податкові документи підприємств-постачальників, акти не містять в собі опису змістовних фактів виявлених порушень податкового законодавства із посиланням на відповідні документи контрагентів-постачальників, тому вони не є актами в розумінні п. 3, п. 4 порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772. Таким чином, акти позапланової виїзної перевірки ТОВ "Профінструмент-Україна", позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Палладіум", акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "ТК "Компютерні технології", ТОВ "Знамбудтранс", не можуть бути носієм доказової бази, а порушення податкового законодавства при здійсненні господарських операцій по цим актам не можуть бути встановлені. Оскільки ці акти не є носіями доказової інформації, що надійшли за результатами податкового контролю, вони не могли бути використані відповідачем для формування висновків в акті перевірки позивача.

В матеріалах справи містяться всі документи первинного бухгалтерського обліку позивача, які, до речі, були предметом дослідження під час перевірки, та в більшій частині описані відповідачем в акті перевірки з посиланням на угоди (договори), видаткові та податкові накладні, банківські виписки та інші документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по продажу позивачу товарів, їх подальший рух та використання позивачем у власній господарській діяльності для досягнення економічних результатів, та свідчать про фактичне реальне придбання позивачем товарів у ТОВ "Палладіум", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Профінструмент-Україна", ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "ТК "Комп'ютерні технології", ТОВ "Знамбудтранс", правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ, доходів та витрат.

Так, доводи відповідача про недійсність правочину та відсутність руху товару по господарських операціях позивача з ТОВ "Палладіум" щодо придбання бетону на підставі договору від 08.09.2011 р. № 93 спростовуються видатковими накладними, податковими накладними, паспортами на бетон із зазначенням автомобільного транспорту, кількісно-якісних показників бетону, дати та часу виготовлення бетону, банківськими виписками про оплату товару. Придбання бетону у ТОВ "Палладіум" відображено у бухгалтерському обліку позивача, що підтверджено актом взаємних розрахунків, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 20.1. Також, придбаний позивачем бетон було використано при здійсненні будівельних робіт для замовника ТОВ СП "Нібулон" на підставі договорів підряду № 0109/4П від 01.09.2014 р., № 0109/3П від 01.09.2014 р., № 1710/15П від 17.10.2014 р., № 0811/4П від 08.11.2011 р., що підтверджено актами КБ-2 за жовтень-листопад 2011 року про виконання робіт в с. Великі Коровинці Житомирської області. Окрім цього, судом встановлено, що всі ці документи позивачем надавались відповідачу листом від 23.11.2011 р. № 12, та на підставі яких відповідачем було проведено документальну позапланову перевірку та складено довідку від 13.12.2011 р. № 3814/23-100/35512443 про відсутність порушень податкового законодавства.

На підтвердження здійснених господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості по рахунку 20.7, 15.2.1., накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, акти приймання-здачі відремонтованих та модернізованих об'єктів, про введення в експлуатацію, що підтверджують придбання позивачем запчастин (підшипників) та використання їх для ремонту будівельної техніки - бульдозеру Т-170 та крану гусеничного РДК-250, наявність яких не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Щодо здійсненних господарських операцій з ТОВ "Профінструмент-Україна" позивачем надані договори, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості по рахунку 10.6, які підтверджують придбання з складу-магазину постачальника будівельного устаткування та матеріалів, що використовувалися у господарській діяльності позивача за основним напрямком, та наявність обладнання підтверджена самим відповідачем в акті перевірки. До того ж, господарські операції з ТОВ "Профінструмент-Україна" були предметом зустрічної звірки, оформленої довідкою від 22.06.2012 р. № 234/22-100/35512443, та згідно висновків якої було підтверджено господарські взаємовідносини.

Щодо придбання товарів (електронної техніки) через інтернет-мережу група компаній "Розетка" у ТОВ "Техно-Торг" та ТОВ "Комп'ютерні технології", то позивач надав накладні, податкові накладні, рахунки на оплату товару та банківські виписки про сплату вартості товарів, гарантійні талони з відмітками "Розетка", оборотно-сальдові відомості по рахунках 22, 84, 23.4.1, 15.2.1, 10.9, що підтверджують придбання з метою забезпечення діяльності підприємства карток пам'ятати, жорсткого диску, відеокартки, материнської плати, процесора, монітора та іншої периферії та електронних товарів. Придбані товари є необоротними активами підприємства, рахуються на балансі підприємства серед переліку основних фондів, що підтверджено відповідачем в акті перевірки.

На підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям з ТОВ "Знамбудтранс" позивачем надані оборотно-сальдову відомість по рахунку 20.1, податкові накладні, накладну, товарно-транспортну накладну та банківські виписки, що підтверджують сплату вартості придбаного цього постачальника щебня з метою використання його у будівельних роботах.

Відповідач в судовому засіданні не довів, що відомості про відсутність деяких юридичних осіб за їх місцезнаходженням були внесені до реєстру, в акті перевірки немає посилань на відповідні витяги або довідки з ЄДРПОУ щодо перелічених підприємств-постачальників, в яких було б зазначено про те, що на момент укладання та виконання угод ці підприємства не знаходилися за юридичною адресою та були позбавлені відповідної правосуб'єктності для вчинення правочинів. Тому посилання на цю обставину не може прийматися до уваги. Відсутність в деяких випадках товарно-транспортних накладних, в даному випадку не має правового значення, оскільки згідно пояснень позивача доставка придбаного товару у ТОВ "Профінструмент-Україна", ТОВ "Техно-Торг" та ТОВ "ТК "Компютерні Технології" здійснювалась ним самостійно з складу постачальників, а транспортування придбаного у ТОВ "Палладіум" та ТОВ "Знамбудтранс" товару підтверджено документально.

Також, суд зазначає, що згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-1 для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Отже, навіть наявність помилок у оформленні деяких документів позивача, або їх відсутність, не позбавляє його права на формування показників податкової звітності з податку на прибуток та ПДВ з урахуванням понесених на збут витрат та податкового кредиту з ПДВ по правочинам з придбання товарів.

Відповідно до п. 14.1.27 ст. 14 ПК України - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Згідно з п. 138.1. ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9, п.п 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, п.п. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу. Згідно з п. 138.2. ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визнається визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів) у тому числі при їх імпорті , з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Приписами п. 201.8 ст. 201 ПК України закріплено право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач не мав права в акті перевірки позивача надавати оцінку його господарським операціям з ТОВ "Палладіум", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Профінструмент-Україна", ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "ТК "Комп'ютерні технології", ТОВ "Знамбудтранс", окрім того, висновок відповідача щодо не підтвердження реальності господарських операцій з вказаними постачальниками суперечить фактичним обставинам справи та матеріалам первинного бухгалтерського обліку, а від так є хибним та неправомірним.

Також, є помилковими доводи відповідача про те, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг мають вплив на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Така позиція суперечить приписам статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи. Суд зазначає, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Така позиція визначена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11. Додаючи до закріпленого Конституцією України принципу індивідуальної відповідальності, Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 26.02.2014 р. по справі К/800/15892/13 було зазначено, що доводи з боку суб'єкта владних повноважень про відсутність контрагентів за місцем знаходження, відсутність у них умов для здійснення господарської діяльності, стан розрахунків контрагентів з бюджетом, фактично є свідченнями порушень, допущених контрагентами, а не доказом несумлінності позивача. Суд касаційної інстанції визначив, що податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з перебуванням його постачальника за юридичною адресою, з дотриманням їм законодавчо встановлених умов здійснення господарської діяльності, а також з тим, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснювалась поставка.

Також суд погоджується з доводами позивача про протиправність дій відповідача щодо коригування на підставі акта перевірки його показників податкових зобов'язань та податкового кредиту шляхом зменшення податкового кредиту по ПДВ по постачальнику ТОВ "Палладіум" на загальну суму 213494, 00 грн. (в т.ч. за вересень 2011 р. - 159303,66 грн., за листопад 2011 р. - 54190,34 грн.) та зменшення податкових зобов'язань по ПДВ по покупцю ТОВ СП "Нібулон" на загальну суму 213494,00 грн. ( в т.ч. за вересень 2011 р. - 143869,00 грн., за жовтень 2011 р. - 55000,00 грн., за листопад 2011 р. - 15625,00 грн.), що підтверджено самим відповідачем у наданому листі від 23.07.2014 р. № 6083/10/14-02-22-01-13, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Згідно з п.п. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю.

Перевірки та звірки, як вказано у п.п. 62.1.2 та 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України, є способами здійснення податкового контролю.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з приписами п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Пунктом 54.3 ст. 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 2,3 розділу 3 Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачують під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 р. № 765, в інтегрованій картці платника територіальним органом Міндоходів відображаються зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності та зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, за даними електронного реєстру повідомлень-рішень у частині узгоджених сум.

Згідно з п. 3 п. 44.1 ст. 44 ПК України у випадках, передбачених ст. 216 ЦК України платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному ст. 50 цього Кодексу.

Статтею 50 ПК України визначено підстави та порядок внесення платником податків змін до податкової звітності шляхом надіслання уточнюючого розрахунку або відображення відповідних сум недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження. Таким чином, зміни до інтегрованої картки вносяться або на підставі самостійного визначення платником податків у своїй звітності або за наявності узгодженого податкового повідомлення-рішення. Жодним законодавчим актом не встановлено право контролюючого органу на підставі актів документальних перевірок вносити зміни до інтегрованої картки платника податків.

Оскільки за результатами перевірки, оформленої актом від 18.06.2014 р. № 2170/14-02-22-01/35512443, відносно завищення податкового кредиту та податкових зобов'язань по ПДВ за операціям з ТОВ "Палладіум" та ТОВ СП "Нібулон", відповідачем податкових повідомлень-рішень не прийнято, а позивач самостійно не вносив зміни до податкової звітності з ПДВ за звітні податкові періоди вересня-листопада 2011 р., то жодних змін у податкових зобов'язаннях та податковому кредиті по ПДВ у позивача внаслідок складання цього акту перевірки не повинно відбутися.

Таким чином, дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності позивача шляхом зменшення податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ за звітні місяці вересня-листопада 2011 р. на суму 213494 грн. є протиправними, оскільки вчинені поза межами повноважень, наданих йому як суб'єкту владних повноважень. Чинним законодавством не передбачено право контролюючого органу вносити будь-які зміни до автоматизованої системи "Податковий блок" на підставі акта перевірки, довідки про зустрічну звірку, тому показники позивача з податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ, які були відкориговані контролюючим органом на підставі акта перевірки від 18.06.2014 р. № 2170/14-02-22-01/35512443, підлягають відновленню у базі даних "Система "Податковий блок" - співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України".

Позивач в суді довів, що ним правомірно сформовано податковий кредит по ПДВ на суму 213494,00 грн. та витрати на суму 1067470,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Палладіум", податкові зобов'язання по ПДВ на суму 213494,00 грн. та доходи на суму 1067470,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ СП "Нібулон", податковий кредит по ПДВ на суму 525,00 грн. та витрати на суму 2625,00 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1, податковий кредит по ПДВ на суму 4891,53 грн. та витрати на суму 24457,64 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Профінструмент-Україна", податковий кредит по ПДВ на суму 3386,85 грн. та витрати на суму 17242,36 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Техно-Торг", податковий кредит по ПДВ на суму 268,16 грн. та витрати на суму 1340,81 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "ТК "Комп'ютерні технології", податковий кредит по ПДВ на суму 900,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Знамбудтранс", що підтверджено наявними належним чином оформленими первинними документами та пов'язано з господарської діяльності позивача.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС України).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач надав квитанції про сплату судового збору в сумі 255,00 грн., що й підлягає відшкодуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 03.07.2014 р. № 0001532200 і № 0001542200.

3. Визнати протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області щодо коригування на підставі акта перевірки від 18.06.2014 р. № 2170/14-02-22-01/35512443 в базі даних автоматизованої системи "Податковий блок".

4. Зобов'язати ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області виключити з даних співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України з підсистеми п. 2.19 АІС "Податковий блок" відомості, що викладені в акті перевірки від 18.06.2014 р. № 2170/14-02-22-01/35512443.

5. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Гідротехнології" (ідентифікаційний код 35512443) судовий збір у сумі 255,00 грн. з Державного бюджету України.

Повний текст постанови суду буде виготовлено протягом п'яти робочих днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. В. Лісовська