Ухвала суду № 42386515, 16.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

16 січня 2015 року м. Київ В/800/93/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Васильченко Н.В., Голяшкіна О.Ф., Донця О.Є., Зайця В.С., Леонтович К.Г.,

розглянувши заяву публічного акціонерного товариства "Київ-одяг" про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 8 жовтня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Київ-одяг" до Київського міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство "Київ-одяг" звернулось до суду з позовом до Київського міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення від 2 грудня 2013 року № 4 про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу у сумі 1593,55 грн.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2014 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишені без змін.

У заяві про перегляд Верховним Судом України вказаного рішення Вищого адміністративного суду України публічне акціонерне товариство "Київ-одяг" ставить питання про його скасування, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме неоднакове застосування абз. 5, 6 пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та ч.1 ст.38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

В обґрунтування заяви додані копії рішень Вищого адміністративного суду України: від 15.01.2014 р. у справі №К/9991/61043/12; від 24.04.2014 р. у справі №К/57807/12; від 20.11.2013 р. у справі №К/9991/9556/12; від 21.11.2013 р. у справі №К/800/15073/13.

Відповідно до ч.1 ст. 237 КАС України, заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів, неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Як вбачається із п. 4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 2 "Про судову практику застосування статей 235 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України" відповідно до ст. 237 КАС України заява про перегляд з указаних мотивів може бути подана за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права; ухвалення різних за змістом судових рішень; спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема:

різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;

різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;

різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню;

різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи заяви про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України, здійснивши оцінку наведених доводів щодо неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для допуску справи до провадження.

Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Допустити справу за заявою публічного акціонерного товариства "Київ-одяг" про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 8 жовтня 2014 року по справі №К/800/43613/14.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: