Ухвала суду № 42386366, 18.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2014 р. м. Київ К/800/7860/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Лосєва А.М., Маринчак Н.Є.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року

у справі № 826/14021/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до Керченської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів в автономній Республіці Крим

про визнання неправомірним та скасування податкового

повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (надалі також - позивач, ПАТ «Уртатнафта» звернулося до суду м. Києва із адміністративним позовом до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (надалі також - відповідач, ДПІ) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12 червня 2013 року №0002111501.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2013 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 12 червня 2013 року №0002111501.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ задоволено. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2013 року та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року і залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2013 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 12 червня 2013 року №0002111501 (збільшено грошове зобов'язання зі збору за провадження торгівельної діяльності на 107,50 грн. (штрафні (фінансові) санкції), з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 20 травня 2013 року №763/15.1/00135390, про порушення позивачем вимог підпункту 267.1.1 пункту 267.1, абзацу «б» підпункту 267.5.2 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем несвоєчасно сплачено збір за провадження торгівельної діяльності, а саме за лютий 2012 року по строку сплати 15 січня 2012 року фактично сплачено 17 січня 2012 року, тобто з затримкою на 2 календарних дня.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем у визначений законодавством строк та у встановлених законодавством розмірах сплачено збір за провадження торговельної діяльності (на АЗС № 11/016, яка знаходиться за адресою: м. Керч, вул. Орджонікідзе 136, відповідно до придбаного торгового патенту ТПВ № 146549) за січень та за лютий 2012 року.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову виходив із того, що оскільки позивачем сплачено збір за провадження торгівельної діяльності за лютий 2012 року по строку сплати 15 січня 2012 року 17 січня 2012 року - така сплата відбулась з порушенням строків, що визначені абзацом «б» підпункту 267.5.2 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України

Перевіряючи дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції виходив із не вірного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач здійснює торгівельну діяльність на автозаправній станції №11/016, яка знаходиться за адресою: АР Крим, м. Керч, вул. Орджонікідзе, 136.

Відповідно до пункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності, зокрема, торговельна діяльність у пунктах продажу товарів.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем отримано торговий патент на право здійснення торгівельної діяльності серії ТПВ №146549 на період з 1 вересня 2011 року по 31 серпня 2016 року.

Згідно з положеннями підпунктів 267.3.1 та 267.3.2 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється сільськими, селищними та міськими радами (далі у цьому пункті - органами місцевого самоврядування) з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року (далі - мінімальна заробітна плата), визначеному цим пунктом, з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.

Ставка збору за провадження торговельної діяльності (крім провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах) та діяльності з надання платних послуг встановлюється в таких межах, зокрема, на території міста Севастополя, міст обласного значення (крім обласних центрів) і районних центрів - від 0,04 до 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Додатком 5 до рішення 4 сесії 6 скликання Керченської міської ради АР Крим від 4 лютого 2011 року «Про встановлення місцевих податків та зборів на території м. Керчі, затвердження положень про місцеві податки та збори, ставки єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб та збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з проведення платних послуг» затверджено ставку збору за провадження торговельної діяльності (крім провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах) та діяльності з надання платних послуг у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Підпунктом 267.5.2 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України установлені строки сплати збору. Так, за провадження торговельної діяльності (крім торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту) з надання платних послуг, здійснення торгівлі валютними цінностями - щомісяця не пізніше 15 числа, який передує звітному місяцю (абз. «б»).

Як слідує з матеріалів справи, ПАТ «Укрнафта» 14 грудня 2011 року здійснено сплату збору у розмірі 188,00 грн. за провадження торговельної діяльності за торговим патентом серії ТПВ № 146549 у січні 2012 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено на день сплати збору.

При цьому, на момент сплати збору (14 грудня 2011 року) за провадження торговельної діяльності, був чинний Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 року № 2857-VI, який визначав розмір мінімальної заробітної плати на 2011 рік (стаття 22), однак, на той час ще не було законодавчо визначено розмір мінімальної заробітної плати на 2012 рік, у зв'язку з тим, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» № 4282-VI, яким було встановлено розмір мінімальної заробітної плати у 2012 році, було прийнято Верховною Радою України 22 грудня 2011 року та офіційно опубліковано у газеті «Голос України» 28 грудня 2011 року.

Як зазначено в листі Державної податкової служби від 1 березня 2013 року №5165/7/15-2217п у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати місячний (щоквартальний) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, який внесений у грудні попереднього року за січень ( перший квартал) наступного року перегляду не підлягає.

З урахування наведеного, суд першої інстанції дійшов юридично правильного висновку про те, що позивачем правомірно сплачено за провадження торговельної діяльності за торговим патентом за січень 2012 року збір у розмірі 188,00 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 13 січня 2012 року позивачем сплачено збір за провадження торговельної діяльності за лютий 2012 року у розмірі 215, 00 грн. за патентом серії ТПВ № 146549.

Цей збір було сплачено позивачем у такому розмірі виходячи з того, що розмір мінімальної заробітної плати у лютому 2012 року становив 1073,00 грн. (стаття 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»), а відповідно до Додатку № 5 до вищевказаного рішення Керченської міської ради від 4 лютого 2011 року розмір ставки збору за провадження торговельної діяльності у м. Керчі у лютому 2012 року становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пункту 125.1 статті 125 ПК України несплата (неперерахування) суб'єктом господарювання сум збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності, зазначених у підпункті 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 цього Кодексу в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків ставок збору, встановлених статтею 267 цього Кодексу.

З огляду на те, що позивачем сплачено збір за провадження торговельної діяльності за лютий 2012 року у порядку, розмірі та строки визначені чинним законодавством, суд першої інстанції дійшов юридично правильного висновку про те, що відповідачем безпідставно накладено штраф на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, яким надана обґрунтована оцінка судом першої інстанції з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України прийшов до висновку, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасуванню. Прийняте із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права та з вірною правовою оцінкою обставин у справі рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року скасувати.

Залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: А.М. Лосєв

Н.Є. Маринчак