Ухвала суду № 42386060, 14.01.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 р.Справа № 820/16143/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

при секретарі судового засідання - Кудіній Я. Г.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Тамошюнас Л. Р.,

представника відповідача - Піскун О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2014р. по справі № 820/16143/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

15.09.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник» звернулося до суду із позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.04.2014 року №0001512203, яким підприємству донараховано податок на прибуток приватних підприємств в розмір 841896,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 420948,00 грн. та від 29.04.2014 року №0001522203, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 845324,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 422662,00 грн.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 05.11.2014 року позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Скасував податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області від 29 квітня 2014 року №0001512203 та №0001522203.

Стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства обмеженою відповідальністю «Будівельник» (код 31061880) понесені судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, на думку апелянта, судом першої інстанції неповністю дослідженні докази і встановленні обставини у справі, а також порушено положення ст. 159 КАС України.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, посадовими особами ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Будівельник» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з підприємствами-контрагентами за період 14.02.2011 року по 14.03.2014 року.

За результатами перевірки складено акт № 788/20-34-22-03/31061880 від 07.04.2014 року, яким встановлено порушення позивачем:

- п. 138.1 ст. 138 та п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення втрат які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування з ТОВ «Комп'ютери В» (податковий номер 24175090), ТОВ «Харківська віконна компанія» (податковий номер 34955829) та ТОВ «Укртехнопромпоставка» (податковий номер 36624074) за період з 14.02.2014 року по 14.03.2014 року на загальну суму 4227194 грн., у т. ч. за 4 кв. 2012 року у сумі 1936482 грн., за 2013 рік у сумі 2290712 грн.

В результаті підприємством занижено податок на прибуток за період з 14.02.2011 року по 14.03.2014 року в сумі 841896 грн., в тому числі за IV кварт; 2012 року в сумі 406661 грн., за 2013 рік сумі 435235 грн.

- п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Комп»ютери В» (податковий номер 24275090), ТОВ «Харківська віконна компанія» (податковий номер 34955829) та ТОВ «Укртехнопромпоставка» (податковий номер 36624074) за період з 14.02.2014 року по 14.03.2014 року на загальну суму 845324,00 грн., у т.ч. за жовтень 2012 року на суму 180482,0 грн., за грудень 2012 року у сумі 207000,00 грн., за січень 2013 року у сумі 366500,00 грн., за лютий 2013 року у сумі 625,00 грн., за квітень 2013 року у сумі 90717,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки 29.04.2014 року відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення, а саме: № 0001512203, яким підприємству донараховано податок на прибуток приватних підприємств в розмір 841896,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 420948,00 грн. та № 0001522203, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 845324,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 422662,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Пункт 44.1 ст.44 Податкового кодексу України зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як встановлено судом першої інстанції, що в перевіряемий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Комп'ютери-В» (Постачальник), які здійснювались на підставі укладеного між підприємствами договору поставки №30/11-1 від 30.11. 2012 року.

В межах вказаного договору були проведені господарські операції з постачання матеріалів на адресу Покупця, що підтверджується належним чином оформленими документами, а саме: накопичувальною відомістю за рахунком №631 за березень 2014 року, видатковими накладними, банківськими виписками, податковими накладними.

Також, як вбачається з матеріалів справи, у перевіряемий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Укртехнопромпоставка», які здійснювалися на підставі укладеного між підприємствами договору поставки №02/10 від 02.10.2012 року, який був підписаний повноважними особами.

В межах вказаного договору були проведені господарські операції з постачання матеріалів на адресу Покупця, що підтверджується належним чином оформленими документами, а саме: накопичувальною відомістю за рахунком №631 з лютого 2011 року по березень 2014 року, видатковими накладними, банківськими виписками, податковими накладними.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, в межах господарських взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Харківська віконна компанія» проведені господарські операції, що підтверджується належним чином оформленими документами, а саме: накопичувальною відомістю за рахунком №631 з лютого 2011 року по березень 2014 року, видатковими накладними, банківськими виписками, податковими накладними, актом №ОУ-13021 від 13.02.2013 року.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду(п.200.2. та п. 200.3 ст.200 Податкового Кодексу України ).

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не надано жодного доказу порушення позивачем п. 138.1 ст. 138 та п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Будівельник» занижено податок на прибуток.

Слід також зазначити, що фактичною підставою для вищевказаних висновків ДПІ при проведенні перевірки послугували акт ДПІ у Московському районі м. Харкова від 28.03.2014 року №226/2220/37461147 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Харківська віконна компанія» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку з 01.07.2012 року по 28.02.2013 року», акт Західної ОДПІ м. Харкова від 17.01.2014 року №42/20-33-22-03-07/24275090 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Комп'ютери В» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень 2010 - вересень 2013 року», акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 06.02.2014 року №5 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укртехнопромпоставка» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку з 22.01.2011 року по 06.02.2014 року».

Стосовно вказаної обставини, колегія суддів зазначає наступне.

Отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Одночасно слід вказати, що порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган пов'язує виключно з недоліками, які на його думку, мають місце в діяльності підприємства-контрагента.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на прибуток не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Отже, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вказані вище договори були складені з метою їх реального виконання, позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки № 788/20-34-22-03/31061880 від 07.04.2014 року є безпідставними, а тому податкові повідомлення-рішення від 29.04.2014 року № 0001512203 та № 0001522203 підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2014р. по справі № 820/16143/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 19.01.2015 р.