Ухвала суду № 42385867, 15.01.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4644/14

Категорія: 8.3.13 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

судді - Яковлева Ю.В.,

судді - Коваля М.П.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

14.08.2014р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 5541-15 від 13.06.2014р., яким визначена сума податкового зобов'язання з плати за землю в розмірі 8 759,42 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не являється суб'єктом сплати земельного податку, так як не є власником земельної ділянки на якій розташований багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1. Позивач є лише співвласником нежитлових приміщень підвалу та першого поверху будинку, загальною площею 884 кв.м. Згідно ст. 126 ЗК України у позивача повинні бути документи, які б підтверджували право власності або право оренди на земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1. Враховуючи, що вказані документи відсутні, то податковий орган незаконно прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на законність рішення податкового органу про прийняття податкового повідомлення-рішення № 5541-15 від 13.06.2014р.

Постановою Одеськогго окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та просить винести постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ст.1 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження, у зв'язку із відсутністю заяв від всіх осіб про слухання справи за їх участю.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

Відповідно до договору дарування № 1999, укладеного 02.07.2009р. та договору купівлі-продажу № 3178, укладеного 12.11.2010р. позивач є власником 1/3 частини нежитлового приміщення підвалу та приміщення першого поверху № 415 за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 884 кв.м.

Позивач перебуває на обліку у відповідача, як платник земельного податку з фізичних осіб з 01.01.2013р.

01.10.2012р. між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, співвласниками нежитлового приміщення підвалу та приміщення першого поверху № 415, та Комунальним підприємством ЖКС «Вузівський» укладено договір № 453 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідач 13.06.2014р. нарахував гр. ОСОБА_1 земельний податок за 2014 рік у сумі 8759,42 грн. та направив податкове повідомлення-рішення № 5541-15.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності та законності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III, зі змінами та доповненнями, використання землі в Україні є платним.

Статтею 270 Податкового кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), що перебувають у власності.

Відповідно до п.286.6 ст.286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб, а саме: пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності.

Згідно п.287.8 ст.287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня (п. 287.2 ст. 287 ПКУ).

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.6 ст. 287 ПКУ).

Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що позивач, як співвласник нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 884 кв.м., державна реєстрація права власності на яке проведена 26.11.2010р., має обов'язок сплачувати земельний податок за площі під такими приміщеннями, пропорційно належній частці, та податковим органом правомірно визначено йому податок на землю в порядку п.286.5 ст.286 ПК України.

Судова колегія вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо відсутності у нього статусу землевласника земельної ділянки, яка розташована під належним йому об'єктом нерухомості, з огляду на те, що чинне податкове законодавство пов'язує виникнення у особи обов'язку зі сплати податку на землю одночасно з моментом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, на якій воно розміщене.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2014 року по справі № К/800/47973/13.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності з урахуванням наявних доказів в справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.В. Яковлев

Суддя: М.П. Коваль