Ухвала суду № 42385827, 14.01.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 р. Справа № 876/6954/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Онишкевича Т.В., Яворського І.О.,

за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

представник відповідача Слуцького Т.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року по справі № 813/1380/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

21.02.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" звернулося в суд з позовом, яким після уточнення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000892210, №0000882210 від 23 вересня 2013 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" постанову суду першої інстанції оскаржило, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задоволити повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому не може бути єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання товару та його транспортування. Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не є законодавчим документом з питань оподаткування і не може регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" зареєстроване як юридична особа 28.07.1992 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради. Видами діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України відповідно до довідки Серії АА №791240, є неспеціалізована оптова торгівля; будівництво трубопроводів; інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у; діяльність у сфері архітектури; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

З 23.08.2013 року по 29.08.2013 року ДПІ у Сихівському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Мальви-Маркет» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово - господарських операцій із ТОВ «ТПК Груп», ТОВ БК «Адена», ТОВ «А-Знак», ТОВ «БК «Арс», ТОВ «Викуп», ТОВ «Ейс Констракшен менеджмент» за весь період розрахунків, за наслідками якої складено акт №160/2210/13835841 від 04.09.2013 року (далі - акт перевірки від 04.09.2013 року).

У висновках акта перевірки від 04.09.2013 року відповідач зазначив про порушення ТзОВ «Мальви-Маркет»: п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 515010,00 грн., в т. ч. за 2 квартал 2011 року на суму 1138,00 грн., за 3 - 4 квартали 2011 року на суму 17197,00 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 404010,00 грн., за 2012 рік на суму 497813,00 грн.; п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 489062, 00 грн., в т. ч. за травень 2011 року в сумі 990, 00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 2333, 00 грн., за листопад 2011 року на суму 11631, 00 грн., за вересень 2012 року на суму 384771,00 грн., за грудень 2012 року на суму 89337,00 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 23.09.2013 року №0000892210, яким ТОВ «Мальви-Маркет» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 489062,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 244037,00 грн., всього на суму 733099,00 грн.;

- від 23.09.2013 року №0000882210, яким ТОВ «Мальви-Маркет» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 515010,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 248907,00 грн., всього на суму 763917,00 грн.

Відповідно з п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.44.1. ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Перевіркою встановлена відсутність реально вчинених господарських операцій позивача, що вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що, такі документи за змістом пункту 44.1 ПК України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

В той же час, долучені до матеріалів справи видаткові накладні, податкові накладні та акти приймання виконаних робіт не містять усіх обов'язкових реквізитів первинних документів, які передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме:

1) як вбачається з долучених до матеріалів справи первинних документів по господарських операціях позивача з ТОВ «А-Знак» (т. 1, а.с. 58-152, а.с. 205-247; т. 2, а.с. 1-88):

- податкові накладні не містять посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- видаткові накладні не містять: місця складання; посади, прізвища та імені осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; адреси одержувача; дати і номера договору, на підставі якого видана накладна;

- акти приймання виконаних будівельних робіт не містять: номеру акта; номеру та дати договору, на підставі якого виконувались роботи; посади, прізвища, імені та інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які підписували зазначені акти.

Крім цього, позивачем суду не надано, до матеріалів справи не долучено: довідок про вартість виконаних робіт форми КБ-3, підсумкових відомостей ресурсів, розрахунків загальновиробничих витрат до актів виконаних робіт, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортних накладних та товарно-супровідних документів.

2) як вбачається з долучених до матеріалів справи первинних документів по господарських операціях позивача з ТОВ «БК «Адена» (т. 2, а.с. 112-175):

- податкові накладні не містять посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- видаткові накладні не містять: місця складання; посади, прізвища та імені осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; адреси покупця; дати і номера договору, на підставі якого видана накладна;

- акти приймання виконаних будівельних робіт не містять: посади, прізвища, імені та інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які підписували зазначені акти; дати складання актів;

- підсумкові відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат до актів виконаних робіт не містять підпису особи перевіряючого.

3) як вбачається з долучених до матеріалів справи первинних документів по господарських операціях позивача з ТОВ «ТПК Груп» (т. 2, а.с. 198-248; т. 3, а.с. 1-75):

- податкові накладні не містять посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- видаткові накладні не містять: місця складання; посади, прізвища та імені осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; адреси покупця; дати і номера договору, на підставі якого видана накладна;

- акти приймання виконаних будівельних робіт не містять: номеру акта; номеру та дати договору, на підставі якого виконувались роботи; посади, прізвища, імені та інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які підписували зазначені акти.

4) як вбачається з долучених до матеріалів справи первинних документів по господарських операціях позивача з ТОВ «БК Арс» (т. 3, а.с. 103,104):

- податкова накладна не містить: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; дати і номера договору, на підставі якої видана накладна;

- видаткова накладна не містить: місця складання; посади, прізвища та імені осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; адреси одержувача; дати і номера договору, на підставі якого видана накладна.

Також, позивачем суду не надано, до матеріалів справи не долучено: довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортних накладних та товарно-супровідних документів.

5) як вбачається з долучених до матеріалів справи первинних документів по господарських операціях позивача з ТОВ «Ейс Констракшен менеджмент» (т. 3, а.с. 83,84):

- податкова накладна не містить: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; дати і номера договору, на підставі якої видана накладна;

- видаткова накладна не містить: місця складання; посади, прізвища та імені осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; адреси одержувача; дати і номера договору, на підставі якого видана накладна.

6) як вбачається з долучених до матеріалів справи первинних документів по господарських операціях позивача з ТОВ «Викуп» (т. 3, а.с. 90-95):

- податкові накладні не містить: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; дати і номера договору, на підставі якої видана накладна;

- видаткові накладні не містить: місця складання; посади, прізвища та імені осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; адреси одержувача; дати і номера договору, на підставі якого видана накладна.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 ст. 2 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно з п.2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Варто звернути увагу, що долучені до матеріалів справи акти приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в не відповідають вимогам Примірних форм первинних документів з обліку в будівництві, затверджених Наказом Мінрегіонбуду України від 4 грудня 2009 р. №554 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме частково відсутні обов'язкові реквізити: дата здачі-прийняття виконаних робіт, номер та дата контракту (договору) на виконання робіт, посади, прізвища, імені та інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які підписували зазначені акти.

Як вбачається з акта перевірки від 04.09.2014 року, то в такому, крім іншого, зазначено, що відповідно до протоколу допиту громадянина ОСОБА_4 - директора ТОВ «БК АРС», отриманого 26.07.2012 року від ОВС СВ ДПС у Хмельницькій області, гр. ОСОБА_4 пояснив, що до діяльності підприємства ТОВ «БК АРС» відношення не має, на даному підприємстві не працював і документів від імені такого не підписував. Також відповідно до протоколу допиту громадянина ОСОБА_3 - директора ТОВ «Викуп» та ТОВ «Ейс Констракшен менеджмент», отриманого 07.05.2012 року від ОВС СВ ДПС у Хмельницькій області, гр. ОСОБА_3 пояснив, що зазначені підприємства були зареєстровані на його ім'я за винагороду. Діяльності від даних підприємств не здійснював, лише іноді підписував первинні документи, які йому надавала інша особа.

Таким чином, вказані товариства зареєстровані на імя вище вказаних осіб з метою ухилення від сплати податків, при цьому дані особи не мали наміру здійснювати та не здійснювали підприємницьку діяльність від імені товариств. Крім того, видаткові та податкові накладні підписані невідомими особами від імені директора ТОВ «БК АРС», а тому відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не можуть бути доказами реального здійснення господарських операцій. Крім того, у справі відсутні докази транспортування товарно-матеріальних цінностей, їх зберігання у процесі виконання поставок, прийняття позивачем товару за кількістю та якістю відповідно до вимог чинного законодавства. Дана позиція узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в поставні від 16.12.2014 року у справі №21-546а14.

Згідно з позицію Верховного суду України, викладеною в постанові від 05.03.2012 року №21-421а11, в якій зазначено, що податкові накладні які стали підставою для формування податкового кредиту, за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Щодо відсутності товарно-транспортних та товарно-супровідних документів на поставку товарів за господарськими операціями позивача з контрагентами, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 11 Глави Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Хоча серед документів, з якими чинне податкове законодавство пов'язує право платника на податковий кредит та на формування валових витрат, документи про перевезення вантажу не перелічені як обов'язкові, однак для достеменного з'ясування реального характеру господарської операції з поставки товару необхідно дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції (як-от при поставці товарів - документи на підтвердження їх транспортування, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, прийняття за кількістю та якістю, зберігання тощо), наявність у організації-контрагента основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій з поставки, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, зміни у їх майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції.

Отже, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

Також чинним законодавством не передбачена заміна згаданих транспортних документів будь-якими іншими документами, тому здійснення поставки товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Як було зазначено вище, видами діяльності ТОВ «Мальви-Маркет» є неспеціалізована оптова торгівля; будівництво трубопроводів; інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у; діяльність у сфері архітектури; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Позивач вказує, що для здійснення обраних видів діяльності позивачем було укладено договори поставки з вищенаведеними контрагентами.

Як вбачається із видаткових накладних, долучених до матеріалів справи, позивачу поставлялися великогабаритні ТМЦ, зокрема щебінь, бруківка, камінь, пісок, труби залізобетонні, плити бетонні, цемент, дошки, цегла, арматура тощо, які потребують значних трудових та виробничих затрат.

Проте, ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи в суді першої інстанції підприємство не надало суду доказів транспортування, приймання та обліку ТМЦ, наявність яких є обов'язковою для підтвердження реальності господарських операцій.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову, оскількі надані позивачем докази не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «Мальви-Маркет» та його контрагентами ТОВ «ТПК Груп», ТОВ БК «Адена», ТОВ «А-Знак», ТОВ «БК Арс», ТОВ «Викуп», ТОВ «Ейс Констракшен менеджмент», а долучені до матеріалів справи документи не містять обов'язкових реквізитів, визначених для первинних документів.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року по справі № 813/1380/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Т.В. Онишкевич

І.О. Яворський