Ухвала суду № 42385796, 15.01.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4539/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Яковлева Ю.В.,

Коваля М.П.,

за участю секретаря судового засідання Худик С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мінагро» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

08.08.2014р. товариство з обмеженою відповідальністю «Мінагро» (далі - ТОВ «Мінагро») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.07.2014р. № 0003112202 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 244 277,50 грн., в т.ч. за основним платежем на 195 422 грн., та штрафними санкціями на 48 855,5 грн., № 003122202 про зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ за березень 2014р. на 1 279 731 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки позапланової невиїзної перевірки про нереальність та безтоварність операцій з ТОВ «Нива-1200», ТОВ «Ківшовата Агро», МПП «Нара», ФГ «Валєнта» по поставці зернових ґрунтується на припущеннях та спростовується наявними первинними документами.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень. На підставі викладеного, просив у позові відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила поставу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Актом ДПІ від 25.06.2014р. № 1525/22-02/38155765 позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Мінагро» встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит в січні 2014р. на 811 355грн, березні 2014р. - на 49 331грн., завищений залишок від'ємного значення з ПДВ у р.24 Декларації за березень 2014р. на 1 279 731 грн., що в свою чергу призвело до заниження ПДВ на 195 422 грн., в т.ч. за січень 2014р. - на 47 946 грн., лютий 2014р. - на 90 516 грн., за березень 2014р. - на 56 960 грн.

До таких висновків ДПІ прийшла внаслідок неможливості встановити факт поставки зернових від контрагентів ТОВ «Нива-1200», ТОВ «Ківшовата Агро», МПП «Нара», ФГ «Валєнта», по яким неналежним чином оформлені документи щодо транспортування товару.

За висновками акту перевірки ДПІ 18.07.2014р. прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0003112202 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 244 277,50 грн., в т.ч. за основним платежем на 195 422 грн., та штрафними санкціями на 48 855,5 грн.,

- № 003122202 про зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ за березень 2014р. на 1 279 731 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із встановлених обставин реальності господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами, підтвердження їх здійснення належно оформленими бухгалтерськими та податковими документами: договорами, податковими та видатковими накладними, розрахунком за поставлений товар в безготівковій формі, товарно-транспортними накладними, що підтверджують факт транспортування товару позивачу.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх законними та обґрунтованими.

Порядок формування та нарахування податкового кредиту, суми якого в подальшому приймають участь при визначенні суми бюджетного відшкодування з ПДВ, встановлений пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, ст.198 ПК України, зокрема п.198.2,п.198.3 цієї статті.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (у разі не отримання податкової накладної).

В частині 2 цього ж пункту зазначено, що платник податку несе відповідальність лише в разі не підтвердження сум податку зазначеними цим пунктом документами на момент проведення перевірки податковим органом.

За обставинами справи позивач протягом липня-грудня 2013р., а також у січні 2014р. придбав зернові (пшеницю та ячмінь) у ТОВ «Нива-1200», ТОВ «Ківшовата Агро», МПП «Нара», ФГ Валєнта.

На підтвердження товарності операцій позивачем надані договори купівлі-продажу товару, додаткові угоди до них, видаткові та податкові накладні, про що докладно зазначено судом першої інстанції.

Спростовуючи доводи податкового органу про відсутність доказів транспортування товару позивач надав товарно-транспортні накладні, з яких вбачається, що куплений товар перевозився автопідприємствами ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_2, (а.с.32,38,44,49,54,59,64,74).

Як зазначає позивач, всі первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Нива-1200», ТОВ «Ківшовата Агро», МПП «Нара», ФГ Валєнта, він надав до перевірки, яка проводилась в приміщенні ДПІ, проте, з невідомих причин в акті перевірки зазначено про їх відсутність.

Відповідно до вимог абз.2 п.44.6 ст.44 ПК України, не погодившись із висновками акту перевірки, в п'ятиденний строк із дня отримання акту перевірки позивач надав заперечення до нього із додаванням копій товарно-транспортних накладних, перелічених раніше (а.с.24-29).

Проте, відповідач не врахував надані товарно-транспортні накладні при прийнятті податкових повідомлень-рішень.

Лише у запереченнях на позов представник ДПІ зазначив про недоліки наданих ТТН, а саме відсутність підпису та штампу про відпуск товару, його прийняття, що стало підставою для неврахування цих документів при прийнятті оскаржуваних рішень.

Судова колегія звертає увагу, що окремі недоліки податкових та видаткових накладних самі по собі не можуть бути безумовною підставою для позбавлення видаткових та податкових накладних сили первинного документа, а відтак позбавлення покупця права на формування валових витрат та податкового кредиту. Тим більше, що законодавством не передбачено визнання недійсними видаткових і податкових накладних з таких підстав.

Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Навіть у разі відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар, або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати по придбанню цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Судова колегія враховує, що факт передачі товару позивачу від його контрагентів-постачальників підтверджується видатковими накладними.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Нива-1200», ТОВ «Ківшовата Агро», МПП «Нара», ФГ Валєнта, судом першої інстанції вірно зазначено, що основним видом діяльності позивача є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (КВЕД 46.21).

Судова колегія також відмічає, що будь-яких зауважень, зокрема щодо відсутності умов для ведення господарської діяльності (трудових ресурсів, офісних та складських приміщень та інше), або незнаходження підприємства за місцем реєстрації на час вчинення операції, наявність кримінального переслідування посадових осіб цих підприємств за фіктивну діяльність, неналежного ведення податкового обліку зобов'язань, у податкового органу до контрагентів-продавців та перевізників товару немає.

Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що доводи податкового органу про безтоварність операцій позивача з контрагентами-постачальниками є необґрунтованими та недоведеними, в зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення є незаконними та правильно скасовані судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, і ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови та окремої ухвали суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.В.Яковлев

Суддя: М.П.Коваль