Ухвала суду № 42385785, 19.01.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2015 р. Справа № 876/10523/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Затолочного В.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Управління соціальної політики Тернопільської міської ради на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2014 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом Управління соціальної політики Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям на дітей, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач 23.10.2014 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям на дітей.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2014 року відмовлено у відкритті провадження в справі за адміністративним позовом Управління соціальної політики Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям на дітей. Роз'яснено позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позивач ухвалу оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі покликається на те, що даний спір слід розглядати в порядку адміністративного порядку відповідно до КАС України.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2014 року № 2 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України віл 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» внесено такі зміни: пункти 16.2 і 24 - виключити. В попередній редакції якого визначено, що право на звернення до суду з позовами про стягнення надміру виплачених коштів цього фонду, тобто у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям на дітей в розмірі 1548 грн.

Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім`ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно з Законом.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Вимоги наведеної норми кореспондують положення частини другої статті 21 КАС України, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. В іншому випадку, вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Вищевикладена правова позиція суду апеляційної інстанції узгоджується із судовою практикою Вищого адміністративного суду України (ухвала від 18.03.2014 року у справі №К/9991/63447/12) та відповідає судовій практиці Верховного Суду України (постанова від 18.06.2013 року), яка з врахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Згідно ст.109 КАС України встановлено, що суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись вищенаведеним колегія суддів вважає правильним роз'яснення суду першої інстанції, що позивач має право для вирішення спірних правовідносин звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 199 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління соціальної політики Тернопільської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2014 року у справі №607/17641/14-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

В.С.Затолочний